Механізм функціонування валютних відносин і процес формування конвертованості національної валюти України

Валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних відносин у міжнародній сфері: укладання угод щодо купівлі-продажу валют; отримання і надання різних видів позик з-за кордону; надання економічної і технічної допомоги з-за кордону; функціонування у зовнішньоекономічній торговлі.

Суб'єктами валютних відносин виступають держави, між­народні організації, юридичні і фізичні особи. Для їх взаємодії ва­жливою є реалізація еквівалентності міжнародного обміну товарів і послуг, що стає можливою лише внаслідок функціонування зага­льного інтернаціонального за змістом вартісного еквівалента у формі функціонування міжнародної розра­хункової одиниці чи міжнародного засобу обігу і платежу як валю­ти.

Головним при­значенням світових грошей стає виконання функції інтернаціона­льної міри вартості, за допомогою якої порівнюється купівельна спроможність національних валют.

Валюта- вартість, грошова одиниця, яка використову­ється у функціях світових грошей для виміру величини вартості товару у процесі здійснення міжнародних розрахунків.

Розрізняють категорії:

а) міжнародна торгова валюта, тобто валюта, яка вико­ристовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій;

б) міжнародна резервна валюта - валюта, що викорис­товується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансової допомоги тощо.

Як грошову одиницю, що використовується у функції сві­тових грошей для міжнародних розрахунків, види валют можна класифікувати так:

 

 

 

Нині у міжнародних розрахунках найширше використо­вуються так звані «ключові» валюти: долар США, японська єна і європейська колективна валюта - євро. Як міжнародна колективна валюта країн-членів МВФ використовується умовна розрахункова одиниця - спеціальні права запозичення у вигляді спеціа­льних записів на рахунках країн - членів МВФ. В основу сучасного розрахунку вартості СПЗ покладено метод середньозваженого ринкового курсу «валютного кошика» п'яти провідних країн світу. Вміст кошика періодично переглядається. Сферою застосу­вання СПЗ стали лише міждержавні розрахунки для покриття де­фіциту платіжного балансу країни-члена МВФ та деяких інших ці­лей шляхом обміну національної валюти на СПЗ. СПЗ стала також розрахунковим засобом з міжнародними банками і країнами - не-членами МВФ, але на основі купівлі-продажу. У СПЗ стали виражатися курси національних валют, ва­лютні резерви. Справжньою міжнародною колективною валютою стає євро, яка з 1 березня 2002 р. остаточно запроваджена як єдина грошова одиниця учасників валютної системи країн ЄС. Тенденції до поглиблення регіонального співробітництва властиві і іншим регіонам світу.

Валютний курс

Валютний курс - це співвідношення між грошовими оди­ницями двох країн, що використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій; вартісна кате­горія, яка властива товарному виробництву і виражає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком, тобто ціна грошової одиниці однієї країни, вираже­на у валюті іншої країни або у міжнародних розрахункових одини­цях (СПЗ, євро); це економі­чна категорія товарного виробництва, яка відображає виробничі відносини між товаровиробниками різних країн на світовому ринку, де продукти національної суспільної праці набувають форми ін­тернаціональної вартості, а в кінцевому рахунку - і світової ціни.

Як і будь-яка ціна валютний курс відхиляється від вартіс­ної основи. Стан валютного курсу залежить від:

1 співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку у кожному конкретному випадку;

2 стану платіжного балансу держави;

3 різниці процентних ставок у різних країнах;

4 ступеня довіри до даної національної валюти на світових валютних ринках;

5 міждержавної й соціальної стабільності держави, напряму її зовнішньополітичного курсу, міжнаро­дного авторитету.

При цьому розрізняють кон'юнктурні й структурні чинни­ки. Зокрема, кон'юнктурні чинники викликають коливання валют­ного курсу і пов'язані з нестабільністю ділової активності, політич­ною ситуацією, чутками і прогнозами. Структурними факторами, які впливають на динаміку валютного курсу як довготривалі тен­денції, є: зростання національного доходу, що зумовлює підви­щення попиту на іноземні товари та інші вказані вище чинники.

Розрізняють такі види валютних курсів: офіційний (фіксований); ринковий (гнучкий); змішаний.

Моделі валютних курсів

Види валютних курсів Спосіб фіксації курсу
1. Фіксовані курси, в тому числі: • Фіксований курс за класичною схе­мою • Договірні фіксовані курси • Фіксований курс, що коригується • Змінно-фіксований курс Система наявності офіційних валют­них паритетів. Офіційні курси, що базуються на золо­тому паритеті. Курси, що базуються на договірній основі. Фіксація передбачає регуляр­ний перегляд або встановлення межі можливих відхилень. Курс, що змінюється за певною, зазда­легідь визначеною схемою за участю держави з урахуванням інфляції
2. Плаваючі курси, в тому числі: • Вільно плаваючий курс • Керований плаваючий курс Система, за якою у валют немає офі­ційного паритету: Курси, що самостійно формуються на ринку під впливом попиту та пропози­ції. Курс валют, прив'язаний до валют­ного кошика чи провідної валюти

Як економічній категорії, валютному курсові властиві такі функції:

 

Вартісну основу величини валютного курсу будь-якої на­ціональної валюти визначає паритет купівельної спроможності.

Купівельна спроможність валюти- це сукупність то­варів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Па­ритет купівельної спроможності валюти означає співвідношення купівельної сили валюти. Він визначається на основі порівняння рівня цін споживчого кошика і співвідношення витрат виробництва однієї країни відносно іншої.

Встановлення курсу називають котируваннямвалюти. Розрізняють пряме котирування, якщо розрахунок здійснюється шляхом вираження іноземної валюти певною кількістю одиниць національної, та непряме - якщо національну валюту прирівнюють до певної кількості одиниць чужоземної валюти.

Ринкове котирування чужоземних валют, що здійснюєть­ся комерційними банками, передбачає публікацію курсу покупця і продавця для угод з різними умовами і термінами (готівкові - спот, строкові - форвард).

Чинники, що визначають стан валютного курсу

1 Співвідношення попиту і пропозиції на валютному рин­ку;

2 Стан платіжного балансу;

3 Рівень інфляції;

4 Різниці процентних ставок у різних країнах;

5 Ступінь довіри до національної валюти на світових ва­лютних ринках;

6 Міждержавна та соціальна стабільність держави.

Валютний ринок

Категорія «валютний ринок» - поняття збірне. Під цим розуміється значна кількість національних, міжнародних і світового ринків та їх операцій; їх економічним змістом є забезпе­чення потреб врівноваження попиту і пропозиції валют, а основ­ними функціями є:

 

 

Вказані функції реалізуються через валютні операції,під якими розуміються будь-які платежі, що пов'язані з переміщен­ням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Схема класифікації операцій валютного ринку в залежно­сті від критеріїв має такий вигляд:

 

Операції валютного ринку можна класифікувати за:

1 терміном здійснення платежу: касові, строкові;

2 механізмом здійснення - спот, форвардні,ф'ючерсні, опціонні;

3 цільовим призначенням - з метою отримання валюти, страхування, отримання прибутку;

4 формою здійснення - безготівкові, готівкові;

5 масштабами - оптові, роздрібні.

Залежно від механізму організації торгівлі валютний ринок поділяється на бір­жовий і позабіржовий.

 


Класифікація валютних ринків

За сферою поши­рення Відносно валют­них обмежень За видами валютних курсів За рівнем органі­зованості
Міжнародний Вільний 3 одним режимом Біржовий
Внутрішній Регульований 3 подвійним режимом Позабіржовий
Світові регіональні ринки Внутрішні регіо­нальні ринки    

Класифікація напрямів валютних операцій

Переказ валютних коштів Переміщення капіталу для його приросту Спекулятивні операції Збереження здат­ності капіталу приносити дохід
Кредитні картки Депозити Трастові операції Страхування за допомогою валют­них застережень
Дебетові картки Вклади Операції своп Страхування за допомогою форва­рдних операцій
Банківський пере­каз Фінансовий кре­дит Репорт Хеджирування за допомогою форва­рдного контракту
Документарне інкасо Фінансовий кре­дит Депорт  
Документарний акредитив Факторинг Операції з курсо­вими різницями  
Розрахунки відкри­тим рахунком Форфетування Конверсія валют  
Розрахунки чеками (розрахунковими, дорожніми єврочеками) Кредит за відкри­тими рахунками Валютний арбіт­раж Акцептний кредит
Трансферт вексель­ний Кредит врахування Процентний арбі­траж Ф'ючерсні операції
Валютна спекуляція Овердрафт «Ліга енд леге»  

Класична валютна біржа - офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютами на основі попиту і про­позиції. Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким надана ліцензія на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким законодавчо надане право на ведення валютних операцій.

 

 

Проблема збалансування попиту і пропозиції валют і за­безпечення стабільності національних грошей здійснюється валю­тним регулюванням.

Валютне регулювання- це сукупність заходів, що реа­лізуються міжнародним організаціями, державою у сфері валют­них відносин. На міжнародному рівні функцію регулювання міжна­родних валютних відносин здійснює МВФ, який у своїх діях керу- ється статутом, ухвалами й домовленостями. Міжнародними ор­ганами валютних відносин є Міжнародний банк реконструкції й розвитку та інші міжнародні фінансово-кредитні організації. На державному рівні регулювання визначається законодавчими ак­тами кожної країни, а також Національними органами здійснення валютного регулювання: НБУ, Міністерством фінансів, органами валютного контролю.






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 838; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2018 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.013 сек.