Виробнича потужність підприємств РГ

Виробнича потужність підприємства — це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за пев­ний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням засто­сування передової технології, організації виробництва і праці.

Розрізняють наступні види потужності: перспективну, проектну, ефективну, резервну та поточну (фактично досягнуту, діючу).

Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладе­ні в плановому періоді (в перспективі).

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливо­го випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною, тому що розрахована на постійну умовну номенклатуру і по­стійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номен­клатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних харак­теристик устаткування. Тому в певний час проектна потужність перестає відображати дійсні можливості підприємства. Вона буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповіда­ють обсягу, складу та структурі попиту на цю продукцію.

Ефективна виробнича потужність характеризується тим, що в конкурентних реальних умовах може забезпечити отримання макси­мального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній. Наприклад, на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, яка не користу­ється попитом. В цій ситуації таку технологічну лінію краще не включа­ти в роботу, тоді підприємство отримає певну економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Резервна виробнича потужність створюється у певних галузях на­ціональної економіки (газовій, транспортній, харчовій тощо) для вико­нання цільових завдань в екстремальних ситуаціях для покриття так званих "пікових" та сезонних навантажень.

Поточна (фактично досягнута, діюча) потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників.

Отже, вона має динамічний характер і змінюється відповідно до ор­ганізаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують такі показники.

Ø потужність на початок розрахункового періоду (вхідна);

Ø потужність на кінець розрахункового періоду (вихідна);

Ø середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

Ø проведення заходів щодо ліквідації "вузьких місць" протягом планового року;

Ø збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш про­дуктивне;

Ø перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

Ø можливість збільшення змінності роботи устаткування чи діля­нок, що лімітують випуск продукції.

Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних під­розділів, тобто це підрозділи, чи групи устаткування, пропускна спро­можність яких найменша в порівнянні з виробничими можливостями інших ланок технологічного процесу.

Вихідна потужність підприємства визначається з урахуванням:

Ø намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо лік­відації "вузьких місць";

Ø введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок роз­ширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності ви­робництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі (Вn_вих), обчи­слюється за формулою:

Вn_вих = Вn_вх + Вn_вв - Вn_вив, (5.2.1.)

де Вn_вх — виробнича потужність на початок періоду, грн;

Вn_вв — введена в календарному періоді виробнича потужність, грн;

Вn_вив — виведена за календарний період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Вn_сер.р.) підприємства (цеху) обчислюється за формулою:

Вn_сер.р. = Вn_вх + Вn_вв x -Bn_вих х , (5.2.1.)

де к — кількість місяців експлуатації обладнання з певною потуж­ністю протягом року.

При формуванні виробничої потужності приймаються до уваги наступні чинники:

Ø номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

Ø структура і обсяг основних засобів;

Ø якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

Ø передові технічні нормативи продуктивності обладнання, викори­стання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;

Ø прогресивність технологічних процесів;

Ø режим роботи підприємства;

Ø ступінь спеціалізації;

Ø рівень організації виробництва та праці;

Ø якість сировини і ритмічність поставок;

Ø фонд робочого часу обладнання.

Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижчі від рівня провідних підрозділів, повинні розглядатися як "вузькі місця", за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, які дадуть змогу довести їх пропускну спроможність до рівня провідних під­розділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо заміни устатку­вання, технології, збільшення змінності роботи на окремих дільницях.

До розрахунків виробничої потужності підприємства входять як встановлене, так і невстановлене устаткування, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується ви­ходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і плановий (ефективний, корисний) фонди часу.

Календарний фонд часу (Ф_к) виробничого обладнання є базою для роз­рахунку інших видів фонду робочого часу і визначається як добуток числа днів у певному календарному періоді (Д_к) на число годин роботи на добу (t).

Ф_к = Д_к х (5.2.3.)

Розрізняють проектну і фактичну виробничі потуж­ності підприємства. Перша характеризується кількістю про­дукції власного виробництва, що закладена в проекті, дру­га— кількістю продукції, що випускається фактично.

Взаємозв'язок фактичної потужності (Пф) із проектною (П„р) описується такою формулою:

П_ф = К^. П_пр, (5.2.4.)

де К — коефіцієнт, що враховує рівень використання проектної потужності підприємства.

Звідси

K = (5.2.5.).

При значенні коефіцієнта К менше за одиницю проект­на потужність підприємства використовується не повністю і є резерви для збільшення випуску продукції, а при зна­ченні коефіцієнта К, яке дорівнює одиниці, підприємство працює ефективно, тобто фактична потужність відповідає проектній.

Розрізняють також вхідну (П_вх) і вихідну (П_вих) вироб­ничі потужності. Вхідна потужність — це потужність на початок планового періоду (або до реконструкції), а вихідна — на кінець планового періоду (або після реконструкції).

При визначенні вихідної потужності необхідно врахо­вувати можливе її збільшення за рахунок розширення ви­робничих площ, модернізації обладнання і технологічних процесів. Вихідна виробнича потужність може бути роз­рахована за такою формулою:

П_вих = П_вх + (П_р + П_м) – П_зн, (5.2.6.)

де П_р — зменшення потужності за рахунок розширення виробництва;

П_м — збільшення потужності за рахунок модернізації обладнання, покращання технології та інших чинників;

П_зн — можливе зниження потужності.

Як видно з наведеної формули, виробнича потуж­ність — це динамічний показник, що змінюється в міру розширення і покращання організації виробництва, запро­вадження нової техніки і технології, прогресивних методів обслуговування тощо.

Потужність кухні з випуску перших страв може бути визначена за такою формулою:

П = , (5.2.7.)

де П — потужність кухні (кількість перших страв);

Ч — тривалість роботи кухні, хв;

В„ — організаційно-технологічні простої за зміну, хв;

Ц — тривалість циклу (однієї варки), хв;

V_заг — загальна місткість котлів та іншого посуду, л;

К — коефіцієнт заповнення котлів та іншого посуду;

V_стр — місткість однієї першої страви.

Підвищення коефіцієнта використання потужності кух­ні має важливе значення для збільшення випуску і реалі­зації продукції, покращання всіх економічних показників підприємства.