Економічні ефекти міжнародної трудової міграції .

<10 11 121314 15 16 >

Міжнародна міграція робочої сили – явище складне і неоднозначне, так як може здійснювати позитивний і негативний вплив на економічний та соціальний розвиток країн, що беруть в ній участь.

1. Наслідки міграції робочої сили для країн імміграції.

Позитивні для економіки в цілому:

полегшуються структурні, галузеві та інші зміни в економіці;
емігранти сприяють омолодженню нації, так як мігрує зазвичай наймобільніша частина населення у найбільш працездатному віці;
досягається суттєва економія коштів на навчання робітників та спеціалістів, що іммігрували;
іммігранти розширюють ємність внутрішнього ринку, а зібрані за їх рахунок кошти використовуються для економіки.

Позитивні для окремої фірми:

фірма знижує витрати виробництва за рахунок дешевої робочої сили.

Негативні:

погіршується ситуація на ринку праці у зв’язку із зростанням пропозиції робочої сили та обмеженням робочих місць;
відбувається зниження цін на національну робочу силу;
провокуються конфлікти між корінним населенням та емігрантами.

2) Наслідки для країни еміграції:

Позитивні для економіки в цілому:

· еміграція полегшує ситуацію на національному ринку праці;

· із – за кордону в країну повертається кваліфікованіша робоча сила;

· перекази валютних коштів із – за кордону є важливим джерелом доходу країни.;

· при поверненні на батьківщину мігранти привозять із собою матеріальні цінності та заощадження.

Негативні:

країна втрачає частину трудових ресурсів у працездатному віці і в результаті відбувається старіння нації.
втрачаються витрати на освіту та професійну підготовку;
відбувається “відплив інтелекту”.

.Масштаби та напрями міграції робочої сили.

..

На практиці можна виділити певні географічні регіони, які є місцями наймасовішого притягнення робочої сили . До традиційних міграційних центрів відносяться:

1. Країни Західної Європи. Характерною особливістю міжнародного міграційного процесу в цьому регіоні є існування Єдиного ринку праці.

2. США. На сьогодні іноземці, які мігрують у США складають 5% робочої сили країни.

3. Австралія. Ця країна проводить міграційну політику, на основі якої в першу чергу приймаються іммігранти. Які здійснюють інвестиції в економіку країни.

З кінця 60-х – початку 70-х років 20 століття стали появлятися нові нетрадиційні центри притягання робочої сили. В даних центрах спостерігаються високі темпи економічного зростання. Розвиток обробної промисловості, значні об’єми іноземного капіталу. Створення філіалів ТНК, а . відповідно існує висока потреба у додатковій робочій силі. До них відносять:

1. Країни Азіатсько – Тихоокеанського регіону.

2. .Нафтодобувні країни Близького Сходу.

3. Країни Латинської Америки. Найпоширенішими міжнародної міграції в цьому регіоні є сільська сезонна міграція та короткотермінова - на роботу у машинозбиральних цехах філіалів відомих автомобільних ТНК.

4. Країни Африки. Для цього регіону характерною є внутрішня міграція.

Третє тисячоліття розпочинається в умовах, коли сформувався світовий ринок робочої сили, для якого характерною рисою є високий ступінь мобільності трудових ресурсів. За приблизними оцінками чисельність мігрантів усередині 1990-х років становила 125 млн. чол., а щорічно з країни в країну переміщується приблизно 20млн.чол. Якщо уявити собі гіпотетичну ситуацію, за якою всі ці мігранти повернуться додому, а подальший рух робочої сили між державами стане неможливим, то можна з абсолютною впевненістю прогнозувати світову кризу з картинами припинення роботи цілих галузей, фінансовим колапсом у багатьох країнах, особливо у яких перекази з-за кордону складають важливе джерело валютних надходжень.

<10 11 121314 15 16 >

Дата добавления: 2016-07-18; просмотров: 4231;