Сутність, причини і форми міжнародного руху капіталу

.

Міжнародний рух капіталу – це переміщення між країнами вартості у товарній чи грошовій формі з метою одержання підприємницького прибутку чи процентів.

На обсяги і спрямованість потоків капіталу впливає низка чинників, основними з яких є:

1. стан економіки. Так, економічний спад у розвинутих країнах призводить до згортання міжнародних економічних операцій, і навпаки;

2. взаємна лібералізація торгівлі країн – участь ГАТТ/ВТО. Так, до кінця 1990-тих років середньозважена ставка митних товарів знизилася до 3 % з 50-60 % у 1947 р., коли було підписано ГАТТ. Лібералізація торгівлі, відповідно, призводить до збільшення її обсягів;

3. асинхронізація економічного розвитку промисловості розвинутих країн. Наприклад, у США може спостерігатися економічна стагнація, а у Німеччині – підвищення економічної кон’юнктури. В останні роки спостерігається тенденція синхронності економічних циклів;

4. структурні зміни в економіках, які відбуваються в різних країнах через різні причини;

5. масштабне перенесення з промислово розвинутих країн низько технологічного виробництва у менш розвинуті країни.;

6. різниця у темпах інфляції та процентних ставках;

7. зростання дефіцитів платіжних балансів внаслідок незбалансованості міжнародних розрахунків;

8. відставання обсягів торгівлі товарами і послугами від обсягу міграції капіталу.

Міжнародне переміщення капіталу здійснюється у таких формах:

1. Валютно-кредитне і розрахункове обслуговування купівлі – продажу товарів (включаючи особливий товар – золото) і послуг.

2. Прямі іноземні інвестиції.

3. Операції з цінними паперами та фінансовими інструментами.

4. Валютні операції.

5. Перерозподіл частин національного доходу через бюджет в формі допомоги країнам, що розвиваються, і внески держав у міжнародні організації тощо.

Міжнародний рух капіталу, як фактор виробництвамає різні форми.

За джерелами походженнякапітал на світовому ринку, ділиться на:

а) офіційний (державний) капітал – засоби з державного бюджету, котрі переміщаються за кордон, або отримуються з-за кордону за рішенням уряду, а також за рішенням міждержавних організацій (

б) приватний (недержавний) капітал – засоби приватних фірм, банків і інших недержавних організацій, котрі переміщаються за кордон, або з-за кордону .

По характеру використання капітал поділяється на:

а) підприємницький капітал – засоби, котрі безпосередньо або непрямо вкладаються у виробництво з ціллю отримання прибутку (приватний капітал, капітал державних підприємств);

б) позичковий капітал – засоби, котрі надаються в кредит з ціллю отримання відсотку (в міжнародних масштабах використовується офіційний капітал з державних джерел і частково з приватних).

За терміном вкладення капітал поділяється на:

а) довгостроковий і середньостроковий капітал – вкладення капіталу строком більше, ніж на один рік (вкладення підприємницького капіталу у формі прямих і портфельних інвестицій, так і позичкового капіталу у вигляді державних кредитів);

б) короткостроковий капітал – вкладення капіталу, строком менше, ніж на один рік (позичковий капітал в формі торгових кредитів).

В залежності від мети вкладення капітал поділяється на:

а) прямі інвестиції – вкладення капіталу з ціллю отримання довгострокового економічного інтересу в країні вкладення, що забезпечує контроль інвестора над об’єктом розміщення капіталу (приватний підприємницький капітал);

б) портфельні інвестиції – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, котрі не дають інвестору права реального контролю над об’єктом інвестування (державний і приватний підприємницький капітал).

Світовий фінансовий ринок, його структура.

1)ринок матеріальних активів та ринки фінансових активів;

3)ринки грошей, тобто кредитних зобов'язань тривалістю до одного року;

4)ринки капіталів, ринки довгострокових кредитних зобов’язань;

5)ринки іпотек /заставних/;

6)ринки споживчого кредиту;

За сферою поширення виділяють світові, національні, регіональні та місцеві ринки.

Ринки класифікують також на первиннітобто такі, на яких нові випуски зобов'язань (цінних паперів) продаються та купуються вперше; вторинні- такі, на яких відбуваються подальші продаж та купівля непогашених зобов'язань. Вторинні ринки існують також для заставних, деяких видів позик та інших фінансових активів.

Основними на міжнародному рівні вважаються два фінансові ринки - Єврориноктаринок облігацій (євробонд).

На Світовому – міжнародний ринок позичкових капіталів.

Євроринок - міжнародний ринок позичкових капіталів, на якому операції по кредитах і позиках здійснюються у євровалютах, - валютах відмінних від валюти країни, в якій знаходяться банки, що проводять ці розрахунки.

Ринок євровалют виник вкінці 50-тих років і першопочатково охоплював лише євродолари. Суть перетворення долара у євродолар полягає у тому, що кошти власника доларів надходять у вигляді депозиту в розпорядження іноземного банка, який використовує їх для кредитних операцій у будь-якій країні. Поступово поняття євровалюти розширилося і почало включати будь-яку конвертовану валюту, яка переведена на рахунки іноземних банків і використовується ними для операцій у всіх країнах, включаючи країну-емітента цієї валюти.

Незважаючи на те, що євровалюти функціонують на світовому ринку, вони зберігають форму національних грошових одиниць. Префікс “євро” означає, що національна валюта вийшла з-під контролю національних валютних органів.

Розвиток ринку євровалют обумовлюють такі фактори:

· об’єктивна потреба у гнучкому валютно-кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності;

· введення конвертованості провідних валют в кінці 50-тих на початку 60-тих років;

· національне законодавство стимулює(вдало) розміщення коштів банків та фірм у закордонних банках з метою отримання прибутків;

Світовий фінансовий ринок та євроринок мають низку особливостей:

1. Величезні масштаби.

2. Відсутність чітких просторових і часових кордонів.

3. Інституційна особливість. З інституційної точки зору світовий фінансовий ринок – це сукупність кредитно-фінансових закладів (приватні фірми і банки, ТНК, ТНБ, фондові біржі, державні підприємства, державні та муніципальні органи, міжнародні фінансові інститути), через які здійснюється рух фінансових активів та позикового капіталу. Інституційна особливість євроринку – вичленення категорії євробанків та міжнародних банківських консорціумів.

4. Обмеження доступу позичальників на світовий ринок капіталів.

5. Використання конвертованих валют провідних країн та ЄВРО в якості валюти кредитних та фінансових угод (євродолар США (60 %), євроєни (6 %), та ін.).

6. Універсальність фінансового ринку. На ньому здійснюються усі світові валютні, кредитні, фінансові, розрахункові, гарантійні операції.

7. Спрощена стандартизована процедура здійснення угод з використанням найновіших комп’ютерних технологій.

8. Вартість кредиту на світовому фінансовому ринку. Вартість кредиту = % + різноманіт. комісії % ставки на євроринку відносно самостійні стосовно національних ставок.

9. Вища прибутковість операцій у євровалютах, ніж в національних валютах (ставки по євродепозитах вищі, ніж по єврокредитах).

На міжнародному ринку облігацій обертається два види цінних паперів: іноземні облігації і єврооблігації.

Іноземні облігації (іноземні бони) – це цінні папери, випущені нерезидентами у національному фінансовому центрі і виражені у національній валюті.

. Єврооблігації (євробонд) - боргові зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, котрі випускаються позичальниками при отриманні довготермінових кредитів на Євроринку.

Єврооблігації мають всі ознаки облігацій, а також деякі особливості, а саме: а) розміщаються одночасно на ринках кількох країн, а не однієї; б)валюта єврооблігаційної позики для кредиторів є іноземною (за виключенням банків США, для них - національною); в)переважно єврооблігації розміщуються емісійним синдикатом, що створюється банками кількох країн, котрий виступає гарантом по позиції.

Основна відмінність між цими двома категоріями облігацій полягає у тому, що перші продаються на певній біржі, у той час, коли другі - не обов'язково котируються у певному географічному місці.

Міжнародний ринок позичкових капіталів - система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію позичкового капіталу між країнами в залежності від економічних і політичних факторів.

З інституційної точки зору світовий ринок позичкових капіталів - це сукупність інститутів, через котрі здійснюється рух позичкових капіталів у сфері міжнародних економічних відносин.

З функціональної точки зору, світовий ринок капіталів - це система ринкового капіталу з метою забезпечення розширеного суспільного відтворення.

Світовий ринок позичкових капіталів (СРПК) поділяється на такі сектори:

а)світовий грошовий ринок (в основному, міжбанківські операції строком від одного дня до одного року);

б)ринок Євровалют (депозитно-позичкові операції в іноземних валютах за межами країн-емітентів цих валют); в)ринок єврокредитів (від 1 од 10 та більше років);

г)світовий фінансовий ринок (емісія та розміщення цінних "паперів терміном на 7 -15 р.).

Міжнародний кредит.

Джерелами міжнародного кредиту служать: тимчасово вивільнена у процесі кругообігу частина капіталу підприємства у грошовій формі; грошові нагромадження держави і приватного сектора, які мобілізуються банками.

Функціонування міжнародного кредиту базується на таких принципах як: поверненість; терміновість, яка забезпечує повернення кредиту у встановлені кредитною угодою терміни; платність; матеріальна забезпеченість, що проявляється в гарантії його погашення; цільовий характер - визначення конкретних об'єктів позики.

Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій у сфері зовнішньоекономічних зв'язків.

По-перше, він забезпечує перерозподіл фінансових та матеріальних ресурсів між країнами.

По-друге, посилює процес нагромадження в рамках усього світового господарства та забезпечує рух тимчасово вільних грошових коштів одних країн на фінансування капіталовкладень в інших.

По-третє, прискорює процес реалізації у світовому масштабі, сприяє інтернаціоналізації виробництва , процесу розширеного відтворення.

По-четверте, за допомогою міжнародного кредиту досягається економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків шляхом розвитку і прискорення безготівкових платежів, заміни готівкового валютного обороту міжнародними кредитними операціями.

Класифікують кредити за наступними ознаками:

а) по джерелам, розрізняють приватні кредити, урядові кредити, кредити міжнародних фінансово – кредитних організацій; змішані кркдити.

б) за призначеннямв залежності від того, яка зовнішньоторгова угода покривається за рахунок запозичених коштів, розрізняють:

- комерційні кредити, безпосередньо пов’язані з зовнішньою торгівлею і послугами;

- фінансові кредити, використовуються на різні цілі, включаючи прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об’єктів, купівлю цінних паперів, валютну інтервенцію;

- “проміжні” кредити, призначенні для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів і послуг.

в) за видами поділяються на товарні, котрі надаються в основному експортерами своїм покупцям, і валютні, котрі видаються банками в грошовій формі. В більшості випадків валютний кредит є однією з умов комерційної угоди по поставці обладнання і використовується для кредитування місцевих затрат у будівництвв об’єктів на базі імпортного обладнання.

г) за терміномдії кредити бувають: короткотермінові - до 1 року, деколи до 18 місяців; (понадкороткотермінові- до З місяців, добові, тижневі); середньострокові- від 1 року до 5 років; довгострокові - більше 5 років.

д) з позиції забезпечення розрізняють забезпечені та бланкові кредити(контокорент і овердрафт).

е) за технікою кредитування розрізняють готівкові й акцептні кредити, консорційні кредити, облігаційні позики.

Товарний кредит -передбачає реалізацію продукції (робіт, послуг), (передачу права власності) на умовах відстрочення платежу, якщо таке відстрочення є більшим за звичайні строки банківських розрахунків або перевищує ЗО календарних днів з дня реалізації.

Комерційний (фірмовий) кредит- передбачає авансування (попередню оплату) продукції (робіт, послуг) з відстроченням дати реалізації (набуття права власності), якщо таке відстрочення є більшим за звичайні строки поставки або перевищує ЗО календарних днів з дати здійснення авансового платежу.

Фінансовий кредит - передбачає надання коштів у позичку на визначений строк та під визначені проценти з поверненням основної суми заборгованості та нарахованих процентів у грошовій формі, або інших формах забезпечення заборгованості, включаючи матеріальні цінності і нематеріальні активи надані в заставу.

Банки надають також акцепторні кредити, стверджуючи тим самим свою згоду платити за векселем, що виставлений експортером на імпортера.

Поєднання акцепту тратти експортера банком третьої країни і своєчасного переказу суми векселя імпортером банку - акцептанту називається акцепторно -рамбурсним кредитом.

Кредитування зовнішньої торгівлі пов'язане також з лізинговими і факторинговими та форфейтиноговими операціями..

Міжнародний лізинг –це складна фінансова операція , при якій спеціалізована лізингова фірма (орендонадавач) у відповідності з домовленістю з офіційним орендарем купує у виробника відповідне устаткування, обладнання, машини, наймає людей і передає на визначений час за встановлену плату орендарю.

Лізингові операції здійснюються у вигляді оперативного і фінансового лізингу.

Оперативний лізинг – це свого роду прокат , при якому об’єкт лізингу здається на термін, що становить лише частину терміну його економічного життя.

Фінансовий лізинг – при якому лізингова компанія намагається повернути авансований капітал з певним прибутком, а тому період оренди відповідає строку економічного життя об’єкта лізингу.

Міжнародний факторинг –вид діяльності у сфері міжнародного фінансування , при якому постачальник товарів віддає короткотермінові вимоги, за товарними угодами факторинговій компаніїз метою негайного отримання більшої частини платежу (як правило. 70-90% уже за 2-3 дні), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків.

Міжнародний форфейтинг –вид діяльності у сфері міжнародного фінансування , при якому експортер продає форфейтинговій компанії без права регресу боргове зобов’язання іноземного покупця, яке виступає у формі комерційного переказного або простого векселя з авалем. Аваль- письмове фінансове поручительство, тобто це форма гарантії банку, фірми або іншого закладу, яка сприяє підвищенню довіри до фінансових можливостей власника кредитно – грошового документу, на якому зазначене таке поручительство.