МЕТОДОЛОГІЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ. ТИПИ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ВЕЛИЧИН.

ПРЕДМЕТ ТА ФУНКЦІЇ МАКРОЕКОНОМІКИ. ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ.

Є спільні риси між мікро- і макроекономікою. Вони є теоретичними науками. Як в мікро- так і в макроекономіці головним напрямком є дослідження ринків.

В мікроекономіці аналізується поведінка окремих господарських суб’єктів та аналізуються галузеві ринки продуктів та ресурсів.

Навідміну від цього в макроекономіці досліджується національна економіка як єдине ціле. Ринки, які вивчаються в макроекономіці є національними.

Наприклад якщо в мікроекономіці розглядається ринок окремого товару, то в макроекономіці розглядається товарний ринок (в цей ринок включаються всі товари разом: як предмети споживання, так і засоби виробництва).

Разом з тим в макроекономіці розглядаються такі ринки, які не вивчаються в мікроекономіці. Це фінансові ринки. Фінансові ринки складаються з таких ринків: позичковий, валютний, фондовий (ринок цінних паперів), ринок грошей.

В макроекономіці докладно аналізується економічна політика держави.

Політика держави аналізується за напрямками:

1. фіскальна (бюджетно-податкова політика);

2. монетарна (кредитно-грошова політика);

3. соціальна.

В курсі макроекономіки розглядаються зовнішньо-економічні відносини. Основні проблеми, що розглядаються в курсі макроекономіки:

1. Інфляція.

2. Безробіття.

3. Економічне зростання.

Можна порівняти структуру мікроекономіки та макроекономіки. Мікроекономіка складається з таких розділів: теорія попиту, виробництва, конкуренції, загальноекономічні рівноваги, факторного розподілу національного доходу.

Макроекономіка складається: з теорії грошей, інфляції, зайнятості, циклів, економічного зростання, економічної політики, зовнішньо-економічних відносин.

Відрізняють 2 види макроекономічного аналізу:

1. ex post – макроекономічне рахівництво, макроекономічна статистика;

2. ex ante – власне макроекономіка, теоретичний аналіз, який полягає в формулюванні певних теоретичних концепцій, на основі яких створюються певні теоретичні моделі, на базі цих моделей здійснюються певні практичні економічні прогнози.

Функції:

1. Пізнавальна.

2. Прогнозтична.

3. Практична.

Практична функція:

1) макроекономіка виступає, як теоретична основа для економічної політики держави. Особливість макроек.: з будь-якого питання існують різні точки зору.

2) Макроекономічна модель та прогнози можуть використовуватися окремими господарюючими суб’єктами. В цьому зацікавлені банки та інші фінансові компанії, великі корпорації.

МЕТОДОЛОГІЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ. ТИПИ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ВЕЛИЧИН.

В макроекономіці використовуються як загальнонаукові, так і специфічні методи. Загальнонаукові: індукції та дедукції, аналіз та синтез, абстрагування (нехтування чимось), математичні та статистичні.

Специфічні: використовується припущення при інших “рівних умовах”, це означає що при аналізі певного процесу одна з величин вважається змінною, а решта сталими.

Відрізняють позитивний та нормативний макроекономічний аналіз.

Позитивний аналіз передбачає розгляд економіки такою, як вона є, або може бути внаслідок певних процесів.

Нормативний аналіз розглядає питання якою повинна бути економіка.

Макроекономічні величини можна класифікувати різними способами.

I спосіб.

Ендогенні величини

Екзогенні величини

Ендогенні – це такі величини, які можна визначити з даного рівняння або системи рівнянь, що складають дану модель.

Екзогенні – це такі величини, які не можна визначити з даної моделі.

На практиці такі величини визначаються статистичним шляхом і називаються параметрами. А в теорії такі величини розглядаються або в алгебраїчному вигляді, або підставляються довільні числові значення.

В графічних моделях ендогенними величинами будуть ті, що позначаються на осях координат. Решта величин буде екзогенними.

P – рівень цін

Y – обсяг національного виробництва

AD – сукупний попит

P, Y – ендогенні величини

M – грошова маса (екзогенна величина)

T – податки (екзогенна величина)

C – державні закупки

i – номінальна ставка %

e – номінальний валютний курс.

II спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:

Запаси

Потоки

Запаси – це сукупні величини, що вимірюються на певний момент часу (певну дату).

Потоки – це величини, які вимірюються за певний проміжок часу.

Потоки – це швидкості з якими змінюються запаси.

Відрізняють вхідний та вихідний потік.

Запаси – це накопичені потоки.

Наприклад. Обсяг основних фондів – це запаси.

Введення в дію та вибуття з дії основних фондів – це потоки.

Чисельність зайнятих – запас.

Кількість найнятих та звільнених з роботи – це потоки.

Всі доходи та видатки є потоками.

Держбюджет є потоком.

Державний борг є запасом.

III спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:Номінальні

Реальні

Номінальні – це вартісні величини, що вимірюються при поточному рівні цін. Містять в собі вплив інфляції або дефляції.

Реальні величини – це величини, що вимірюються при сталому рівні цін і таким чином очищені від впливу інфляції та дефляції.

IV спосіб.

Макроекономічні величини поділяються:

Фактичні

Очікувані

Заплановані.

На практиці видатки можна планувати більш надійно ніж доходи.

Вцілому величини, які використовуються в макроекономіці є агреговані (сукупні).