МОДЕЛЬ КРУГООБІГУ ТА УМОВИ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ.

Макроекономічний кругообіг представляє функціонування економіки у вигляді замкнених грошових потоків. Цей кругообіг – це сукупність бюджетів економічних суб’єктів в їх взаємозв’язку.

Розглянемо найпростішу модель макроекономічного кругообігу. В такій моделі економіка поділяється на два сектори:

І сектор - фірми, бізнес;

ІІ сектор – домашні господарства.

Цю схему можна ускладнити шляхом включення інших секторів (держави, закордону, фінансові ринки).

Макроекономічний кругообіг та економіка в цілому перебуватимуть в стані рівноваги – сума всіх створених доходів буде дорівнювати сумі всіх видатків.

Коли фірми створюють продукти, то вони для цього використовують ресурси. Власникам ресурсів вони повинні заплатити. В результаті вартість продукту буде складатися з доходів власників ресурсів. Отже, дохід є іншим вираженням продукту.

В макроекономіці виходять з припущення, що дохід і продукт є тотожними поняттями.

У-обсяг національного виробництва вимірюється або валовим продуктом, або національним доходом.

РЕ – сукупні планові видатки. Сума грошей, яку люди хочуть потратити.

	У = РЕ

РЕ = С + І + G + X_n

С – споживання;

І – інвестиції;

G – державні закупки;

X_n – чистий експорт товарів (різниця експорту та імпорту товарів);

X_n – сальдо торговельного балансу країни.

Аналогічно для фактичних видатків:

АЕ = С + І + G + X_n

Інвестиції – це видатки на відновлення та збільшення капіталу.

Капітал – вид активу, який може приносити дохід.

Відрізняють реальний або фізичний капітал. Відповідно реальні інвестиції. Фінансовий капітал – фінансові інвестиції.

В даному рівнянні враховують інвестиції в реальні капітал (це основні фонди та товарно-матеріальні запаси).

Основні виробничі фонди – це засоби виробництва, які беруть участь у декількох циклах виробництва і внаслідок цього поступово переносять свою вартість вироблення продуктів.

Товарно-матеріальні запаси – (для компанії, зайнятої у виробничій сфері) це сировина, незавершене виробництво, готові вироби та запасні частини.

Вирізняють валові, чисті та реноваційні інвестиції.

Валові – це сума чистих та реноваційних інвестицій.

Реноваційні – на відновлення основних фондів.

Чисті – на приріст капіталу. Їх поділяють на інвестиції на приріст основних фондів та інвестиції на приріст товарно-матеріальних запасів. Вони можуть бути додатніми і від’ємними.

З першої умови випливає:

2) AS = AD (сукупна пропозиція = сукупному попиту)

3) X_n = 0 (припустимо, що економіка закрита)

G = 0

T = 0

4) PE = C + I

Y = C + I

Y – C = I

S = I (заощадження = інвестиціям) – умова рівноваги в закритій приватній економіці.

Потоки грошей в макроекономічному кругообігу можна поділяти на вилучення та ін’єкції.

Вилучення –це такі потоки, які зменшують макроекономічний кругообіг.

Ін’єкції –потоки грошей, що збільшують кругообіг порівняно із споживанням.

Економіка буде в стані рівноваги, якщо сума всіх вилучень буде дорівнювати сумі всіх ін’єкцій.