Види аудиторських висновків і їх зміст

Висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках у аудиторському ув'язненні може приводитися короткий перелік аргументів, що підштовхнули аудитора видати такий висновок, який відрізняється від позитивного. При необхідності більш докладного опису цих аргументів, аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, яка приводиться у додатку.

Позитивний висновок представляється клієнту у випадках, коли на думку аудитора, виконані умови:

- аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

- надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

- є адекватні і достовірні дані з усіх істотних питань;

- фінансова документація підготовлена відповідно до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, що відповідає вимогам українського законодавства;

- фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних і не містить істотних протиріч;

- фінансова звітність складена за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Враховується також стан обліку і фінансової звітності підприємства.

У позитивному висновку наводяться ствердні слова, такі як: «задовольняє вимогами, «належно представляє», «дає достовірне і дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з. ..», «відповідає».

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих або інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було представлено аргументоване і переконливе їх обгрунтування, то в аудиторському ув'язненні ці події і рішення приводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту безумовно позитивного висновку.

Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок при існуванні фундаментальної невпевненості і незгоди. Існують основні причини фундаментальної невпевненості: значні обмеження в об'ємі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може отримати всю необхідну інформацію і пояснення (наприклад, через незадовільний стан обліку), не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (наприклад, через обмеження під час перевірки, який диктується клієнтом).

Ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне трактування окремих пунктів українського законодавства, що може призвести до значних наслідків і загрожувало б існуванню в майбутньому). Причини незгоди: неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій; розходження у думках щодо відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку; фундаментальна незгода з повнотою і способом відображення фактів в обліку і звітності; невідповідність чинному законодавству порядку оформлення або здійснення операцій і встановленим нормам.

Будь-яка фундаментальна невпевненість або незгода є основою для відмови від надання позитивного висновку. Подальший вибір виду висновку залежить від рівня невпевненості або незгоди.

Невпевненість або незгода вважаються фундаментальними в тому випадку, якщо вплив чинників на фінансову інформацію, які викликали невпевненість або незгоду, такі значні, що це може істотно спотворили дійсний стан справ загалом або в основному. Необхідно також враховувати сукупний ефект усієї невпевненості і незгоди на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до представлення клієнту негативного аудиторського висновку. Наявність фундаментальної невпевненості може стати основою для відмови від видачі аудиторського висновку.

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх істотних причин його невпевненості і незгоди. Ці причини необхідно стисло навести в окремому розділі висновку, в тому розділі, де аудитор висловлює негативний висновок або дає відмову від аудиторського висновку. У цьому ж розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру, або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, де приводиться опис цих моментів. У останніх розділах висновку аудитор стисло формулює свій висновок щодо достовірності і повноти фінансової звітності.

Якщо аудитор має намір подати клієнту позитивний висновок, в якому є фундаментальна невпевненість з окремих питань і приводить свої зауваження, пов'язані з наявністю фундаментальної невпевненості, то в аудиторському висновку виражається аргументована незгода з окремих питань (операцій, проводок, позицій звітності), і потім дається остаточний висновок про достовірність і повноту фінансової звітності підприємства. При цьому в своєму висновку він використовує те саме висловлювання, що і для безумовно позитивного висновку.

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю не фундаментальної незгоди, аудитор обумовлює обмеження, що є в аудиторському висновку, або в додатку до висновку, який є невід'ємною його частиною, і дає позитивний висновок щодо фінансової звітності підприємства.

При підготовці негативного аудиторського висновку доречно наступне висловлювання: «не задовольняє вимогам», «спотворює дійсний стан справ», «не дає справжнього уявлення», «не відповідає, «суперечить».

Якщо аудитор дає відмову від представлення аудиторського висновку, він говорить про неможливість на основі наведених аргументів сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства.

Рекомендується наступний зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності залежно від вигляду аудиторського висновку.