Додаткова підсумкова документація

Додаткова підсумкова документація не є обов'язковою і видається замовнику тільки в тому випадку, якщо аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це зумовлене в договорі або додатковій угоді між аудитором і клієнтом.

Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ. Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку, якщо аудитор у висновку посилається на цю документацію. В іншому випадку додаткова документація є самостійним документом. Аудитор може не посилатися на неї в тому випадку, якщо викладене в ній не є настільки істотним, щоб впливати на зміст аудиторського висновку.

Аудитор самостійно визначає необхідний зміст і форму додаткової підсумкової документації аудиту.

Додаткова підсумкова документація аудиту оформляється під однією з назв

«Аудиторський звіт», «Звіт про проведення аудиту», «Звіт про результати проведення аудиту», «Звіт про експрес-огляд», «Експертний огляд», «Зауваження і рекомендації за результатами аудиторської перевірки», «Лист-інформування клієнта».

Після завершення аудиту один примірник усієї підсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається в аудитора (аудиторської фірми). Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою з урахуванням забезпечення вимог зберігання і конфіденційності.

Підсумкову документацію не можна вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми) за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Термін зберігання підсумкової документації визначається, виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог і інших додаткових міркувань.

Планування аудиту

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування повинно засновуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування- це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється у зв'язку з тим, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитори і аудиторські фірми України при розробці плану аудиту і протягом аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на основі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань і досвіду.

Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрями аудиту, на виявлення проблем, які потрібно перевірити найбільш ретельно. Планування допоможе аудитору належно організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, що здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.

Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, вигляду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві, що є найважливіша складова частина планування аудиту.

Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції і заходи, які могли істотно вплинути на звітність підприємства і зменшити ризик аудиту (загальний ризик).

Ризик аудиту полягає в тому, що аудитор може висловити неадекватну думку в тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують значні спотворення, іншими словами, по неправильно підготовленій звітності буде представлений аудиторський висновок без зауважень.

Для досягнення ефективності і результативності аудиту, а також для узгодження порядку проведення аудиторських процедур з внутрішнім розкладом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом і співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури.

Загальний план аудиту

У національному нормативі «Документальне оформлення аудиторської перевірки» підкреслено, що робоча документація допомагає в плануванні і проведенні аудиту. Тобто підкреслюється доцільність і необхідність документального оформлення планування аудиту. Аудитору потрібно розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. У свою чергу, програма аудиту, її зміст і розмір залежать від розміру, вигляду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, які використовує аудитор при перевірці.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань:

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

- головних чинників, що мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового становища, а також порядку його звітності, включаючи зміни, які можливо, мали місце після попереднього аудиту;

- розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, що застосовувалися бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці або термінології аудиту;

- знання аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, що можуть бути використані аудитором в тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства і в незалежних аудиторських процедурах.

Визначення ризиків і істотності:

- оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю - ефективність системи внутрігосподарського контролю підприємства, тобто її здатності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не виявлення істотних помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на основі цього найважливіших напрямів аудиту;

- визначення порога істотності помилок для цілей аудиту на кожний вид операцій;

- імовірність існування істотних помилок в обліку, що оцінюється аудитором з погляду попереднього періоду перевірки і знайдених ним раніше помилок;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера (нарахування резервів і т.п.).

Види, час і повнота процедур:

- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрями аудиту;

- вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

- робота внутрішніх аудиторів підприємства і можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

Координація, керівництво, супровід і нагляд:

- участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філіалів і відділень головного підприємства);

- участь в аудиті експертів і інших фахівців, які не є аудиторами;

- дислокація (місцезнаходження) підрозділів підприємства;

- підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи;

- можливість оперативного включення в програму аудиту в кінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися найближчим часом;

- умови, що повинні привернути особливу увагу аудитора - відношення підприємства з родинними сторонами.