Остаточне формулювання проекту й оцінка його техніко-економічної і фінансової прийнятності

Проектний аналіз.

Вимірювання результатів проекту.Мета проектного аналізу – визначити результати (цінність) проекту. Для цього використовують вираз:

Результати Зміна Зміна

(цінність) вигод витрат

проекту = в результаті __ в результаті проекту

проекту

Структура проектного аналізу

Прийнято розрізняти наступні види проектного аналізу:

- технічний;

- фінансовий;

- комерційний;

- екологічний;

- організаційний (інституційний);

- соціальний;

- економічний.

До ухвалення рішення про здійснення проекту необхідно розглянути всі його аспекти впродовж всього проектного циклу.

Цей перелік якоюсь мірою відображає послідовність виконання спеціальних видів аналізу (зрозуміло, це не означає можливості поєднання в часі робіт по їх виконанню).

В рамках технічного аналізу інвестиційних проектів вивчають:

- техніко-технологічні альтернативи;

- варіанти місцеположення; розмір (масштаб, об'єм) проекту;

- терміни реалізації проекту в цілому і його фаз;

- доступність і достатність джерел сировини, робочої сили і інших потрібних ресурсів;

- ємкість ринку для продукції проекту;

- витрати на проект з урахуванням непередбачених чинників;

- графік проекту.

Ці завдання вирішуються (із зростаючою точністю) на стадіях передінвестиційних досліджень, ТЕО (проекту) будівництва і розробки робочої документації.

В процесі поетапного технічного аналізу, що проводиться, уточнюються кошторис і бюджет проекту. При цьому уточнюються фізичні і цінові непередбачені чинники, які приводять до непередбачених витрат.

У ряді країн робляться спроби встановити рівні цих непередбачених витрат. Так, в США цей рівень коливається від 5% (для простих, стандартних проектів) до 15% (для складних, унікальних).

Завдання комерційного аналізу — оцінити проект з погляду кінцевих споживачів продукції або послуг, пропонованих проектом.

У загальному вигляді вирішувані при цьому завдання можна звести до трьом:

- маркетинг;

- джерела і умови отримання ресурсів;

- умови виробництва і збуту.

В результаті комерційного аналізу належить відповісти на такі питання, як:

- де продаватиметься продукція?

- чи має ринок достатню ємкість, щоб поглинути всю продукцію, що випускається, без впливу на її ціну?

- якщо вірогідний подібний вплив на ціну, то як воно?

- чи залишиться проект життєздатним, з фінансової точки зору, при новій ціні?

- яку частку загальної ємкості ринку може забезпечити пропонований проект?

- чи призначена продукція, що випускається, для місцевого споживання або йде на експорт?

- які фінансові заходи буде потрібно для просування продукції на ринок і які резерви належить передбачити в проекті для фінансування маркетингу?

- чи здатні існуючі методи постачань гарантувати своєчасність постачань і усунути перебої?

- чи практикуються конкурсні торги для встановлення справедливих цін?

- хто розробляє специфікації на необхідні закупівлі?

Екологічний аналіз займає особливе місце в проектному аналізі, оскільки взаємовідношення між діяльністю людини і навколишнім середовищем недостатньо вивчені, і, що саме головне, недосконалі з цієї точки зору рішення приводять до необоротних змін в навколишньому середовищі.

Завдання екологічного аналізу інвестиційного проекту — встановлення потенційного збитку навколишньому середовищу, що наноситься проектом як в інвестиційний, так і в інвестиційний для поста період, а також визначення мерів, необхідних для пом'якшення або запобігання цьому ефекту. Інакше кажучи, слід знаходити такі засоби досягнення цілей проекту, які не зменшують «ємкість» екосистеми.

Тому в план проекту повинні включатися відповідні керівні стандарти, а також заходи забезпечення дотримання цих стандартів. За даними Усесвітнього банку, витрати на необхідні заходи по захисту навколишнього середовища складають не більше 3% загальних витрат на проект. Істотно великих — до 10% — витрат вимагають ті проекти, які потребують включення захисних мерів після завершення їх розробки.

Проведення стандартного аналізу економічної ефективності екологічних проектів часто не представляється можливим, оскільки екологічні витрати і результати нерідко дуже важко розрахувати. У цих випадках удаються до т. з. якісному аналізу (впливи, наприклад, якоїсь забруднюючої речовини на зір, нюх, смакові відчуття людини; на тварин, рослини; на корозію). Проте якісний аналіз, як і кількісний, повинен показати різницю між ситуаціями «з проектом» і «без проекту».

Вимоги до оцінки дії господарської діяльності підприємства на окремі компоненти навколишнього середовища викладені в «Тимчасовій інструкції по екологічному обґрунтуванню господарської діяльності в передпроектних і проектних матеріалах».

Мета організаційного аналізу — оцінити організаційну, правову, політичну і адміністративну обстановку, в рамках якої проект повинен реалізовуватися і експлуатуватися, а також виробити необхідні рекомендації в частині:

- менеджменту;

- організаційної структури;

- планування;

- комплектування і навчання персоналу;

- фінансовій діяльності;

- координації діяльності;

- загальної політики.

Основні завдання організаційного аналізу:

- визначення завдань учасників проекту стосовно чинного законодавства і підзаконних актів (інструкціям, регламентам і ін.);

- оцінка сильних і слабких сторін учасників проекту з погляду матеріально-технічної бази, кваліфікації, структур, фінансового положення;

- оцінка можливого впливу законів, політики і інструкцій на долю проекту — особливо в частині захисту навколишнього середовища, заробітної плати, цін, державної підтримки, зовнішньоекономічних зв'язків;

- розробки мерів по усуненню слабких сторін учасників проекту, виявлених в процесі аналізу, а також зниженню негативної дії оточення проекту (закони, політика, інструкції);

- розробка пропозицій по вдосконаленню вищезазначених організаційних чинників, що впливають на ефективність проекту.

Мета соціального аналізу — визначення придатності варіантів плану проекту для його користувачів. Результати соціального аналізу повинні забезпечити можливість стратегії взаємодії між проектом і його користувачами, яка мала в своєму розпорядженні б підтримку населення і сприяла досягненню цілей проекту.

Соціальний аналіз зосереджує увага на 4 основних областях:

- соціокультурні і демографічні характеристики населення, що зачіпає проектом (кількісні характеристики і соціальна структура);

- організація населення в районі дії проекту, включаючи структуру сім'ї, наявність робочої сили, доступ до контролю за ресурсами;

- стратегія забезпечення необхідних зобов'язань від груп населення і організацій, що користуються результатами проекту.

Слід зазначити: соціальний аналіз вельми складний — перш за все, унаслідок скрутності застосування формальних методів і відсутності стандартних методик і процедур. Разом з тим, успішне його проведення сприяє поліпшенню плану проекту, а також ефективності проекту в цілому.

Соціальні результати в більшості випадків піддаються вартісній оцінці і включаються до складу загальних результатів проекту в рамках визначення економічної ефективності.

Основні види соціальних результатів проекту, що підлягають віддзеркаленню в розрахунках ефективності:

- зміна кількості робочих місць в регіоні;

- поліпшення житлових і культурно-побутових умов працівників;

- зміна умов праці працівників;

- зміна структури виробничого персоналу;

- зміна надійності постачання населення окремими видами товарів;

- зміна рівня здоров'я працівників і населення;

- економія вільного часу населення.

Заходи, що передбачаються проектом, щодо створення працівникам нормальних умов праці і відпочинку, забезпечення їх продуктами харчування, житловою площею і об'єктами соціальної інфраструктури — обов'язкові умови його реалізації і якій-небудь самостійній оцінці у складі результатів проекту не підлягають.

Оцінка життєздатності і фінансової реалізованості проекту.

Для оцінки життєздатності проекту порівнюють варіанти проекту з погляду їх вартості, термінів реалізації і прибутковості. В результаті такої оцінки інвестор (замовник) повинен бути упевнений, що на продукцію, що є результатом проекту, протягом всього життєвого циклу триматиметься стабільний попит, достатній для призначення такої ціни, яка забезпечувала б покриття витрат на експлуатацію і обслуговування об'єктів проекту, виплату заборгованостей і задовільну окупність капіталовкладень.

Це завдання вирішується в рамках Обґрунтування інвестицій (див. вищий) і виконується групою замовника або незалежною консультаційною фірмою.

Оцінка життєздатності проекту покликана відповісти на наступні питання:

- можливість забезпечити необхідну динаміку інвестицій

- здатність проекту генерувати потоки доходів, достатніх для компенсації його інвесторам вкладених ними ресурсів і узятої на себе риски.

Як база порівняння як за наявності ряду альтернативних варіантів, так і єдиного варіанту, приймається т. з. ситуація «без проекту». Це означає, що у випадку, наприклад, проекту реконструкції підприємства слід порівнювати показники проекту з показниками підприємства, що діє, а при намірі будувати нове підприємство — з ситуацією «без будівництва нового підприємства».

Робота за оцінкою життєздатності проекту зазвичай проводиться в 2 етапи:

1) з альтернативних варіантів проекту вибирається найбільш життєздатний;

2) для вибраного варіанту проекту підбираються методи фінансування і структура інвестицій, що забезпечують максимальну життєздатність проекту.

Фінансова реалізованість — показник (що приймає два значення — «та чи ні»), що характеризує наявність фінансових можливостей здійснення проекту. Вимогу фінансової реалізованості визначає необхідний об'єм фінансування. При виявленні фінансової реалізованості схема фінансування і, можливо, окремі елементи організаційно-економічного механізму проекту повинні бути скоректовані.

Фінансова реалізованість перевіряється для сукупного капіталу всіх учасників проекту, виключаючи суспільство (але включаючи державу і всіх комерційних учасників, у тому числі і кредиторів). Грошові потоки, що поступають від кожного учасника в проект, є в цьому випадку притоками (і беруться із знаком «плюс»), а потоки, що поступають до кожного учасника з проекту, — відтоками (із знаком «мінус»). Крім цього, розглядається грошовий потік самого проекту (в даному випадку сума потоків від виручки і інших доходів — це притоки, що записуються із знаком «плюс», плюс інвестиційні і виробничі витрати, не рахуючи податків, — відтоки, що записуються із знаком «мінус»).

Отже, проект фінансово реалізовується, якщо на кожному кроці розрахунку сума алгебри (з урахуванням знаків) приток і відтоків всіх учасників і грошового потоку проекту є ненегативною.

Техніко-економічне обґрунтування (проект) будівництва.

ТЕО (проект) будівництва — далі ТЕО, є основним проектним документом на будівництво об'єктів. На підставі затвердженого в установленому порядку ТЕО готується тендерна документація і проводяться торги підряду, полягає договір (контракт) підряду, відкривається фінансування будівництва і розробляється робоча документація.

У ТЕО визначаються основні рішення — технологічні, об'ємно-планувальні, конструктивні, природоохоронні; достовірно оцінюється екологічна, санітарно-епідеміологічна і експлуатаційна безпека проекту, а також його економічна ефективність і соціальні наслідки.

Як можливі джерела фінансування капітальних вкладень в об'єкти можуть розглядатися:

- асигнування з державного бюджету, місцевих бюджетів і відповідних позабюджетні фонди;

- власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарчі резерви інвестора;

- позикові і привернуті фінансові кошти замовників;

- грошові кошти, що централізуються об'єднаннями (союзами) підприємств;

- іноземні інвестиції.

ТЕО складається з наступних розділів:

- загальна записка пояснення;

- генеральний план і транспорт;

- технологічні рішення;

- управління виробництвом, підприємством і організація умов і охорони праці робочих і службовців;

- архітектурно-будівельні рішення;

- інженерне устаткування, мережі і системи;

- організація будівництва;

- охорона навколишнього середовища;

- інженерно-технічні заходи цивільної оборони;

- заходи щодо попередження надзвичайних ситуацій;

- кошторисна документація;

- ефективність інвестицій.

ТЕО (проект) будівництва є обов'язковим документом у випадку, якщо фінансування капітальних вкладень в основні фонди відповідних підприємств здійснюється повністю або на пайових початках з державного бюджету і позабюджетних фондів, централізованих фондів міністерств і відомств, а також власних фінансових ресурсів державних підприємств.

Рішення про необхідність розробки ТЕО для обґрунтування доцільності інвестицій за рахунок інших джерел фінансування ухвалюється самостійно інвестором (замовником).

Розробка ТЕО здійснюється юридичними і фізичними особами (проектувальниками), що отримали в установленому порядку ліцензію на виконання відповідних видів проектних робіт, і на підставі договору (контракту) із замовником.

Для вибору кращої пропозиції з боку проектувальників замовник проводить конкурс (торги) на розробку ТЕО.

Основним правовим документом, регулюючим виробничо-господарські і інші взаємини між замовником і проектувальником, є договір (контракт) підряду на виконання ТЕО.

Вартість розробки ТЕО визначається договором між замовником (інвестором) і проектною організацією.

Якщо в результаті виконаного в ТЕО інвестицій аналізу виявлена недоцільність інвестування засобів в будівництво намічаного об'єкту, вартість розробки ТЕО списується на збитки замовника в установленому порядку.

При розробці ТЕО необхідне:

передбачати для складних і крупних об'єктів альтернативні варіанти досягнення мети, поставленої замовником (інвестором), зокрема різні варіанти (джерела) фінансування інвестицій;

враховувати податкову, амортизаційну і кредитну політику, що проводиться державою і місцевими органами влади, вимоги законодавства і нормативних актів Російської Федерації, регулюючих інвестиційну діяльність, умови користування землею і іншими природними ресурсами;

забезпечувати захист інтересів інвестора, з одного боку, і загальнонаціональних інтересів (інтересів регіону) — з іншою;

встановити розрахунковий період, в межах якого повинні виконуватися економічні розрахунки. Як правило, розрахунковий період включає період будівництва, освоєння проектної потужності і експлуатації підприємства до першої його реконструкції або закінчення терміну окупності капітальних вкладень;

розрахунки і аналіз основних економічних і фінансових показників здійснювати в спеціально розроблених уніфікованих таблицях по методиці, що діє.

В процесі розробки ТЕО в обов'язковому порядку повинна здійснюватися оцінка дії діяльності підприємства (об'єкту) на навколишнє середовище (ОВОС). ОВОС проводиться з метою запобігання деградації навколишнього середовища, забезпечення збалансованої господарської діяльності, вироблення заходів, що знижують рівень екологічної небезпеки наміченої діяльності, вироблення узгоджених мерів по запобіганню або компенсації негативних наслідків в соціально-економічній сфері району розміщення підприємства (об'єкту). При цьому об'єм і глибина опрацьовування питань в процесі проведення ОВОС залежать від специфіки дії майбутнього підприємства на навколишнє середовище і екологічних обмежень території, на якій його передбачається розмістити.

Порядок розробки, узгодження і затвердження ТЕО інвестицій.

Замовник (інвестор), виходячи зі своїх цілей і аналізу ситуації, з урахуванням рішень, прийнятих в програмах і схемах розміщення продуктивних сил, готує Декларацію про наміри. Декларація прямує в місцевий орган державного самоврядування, що володіє правом вилучення і надання земельних ділянок.

Після отримання позитивного рішення від органу місцевого самоврядування з приводу Клопотання (Декларації) про наміри і розгляду умов розміщення майданчика (траси) для будівництва об'єкту Замовник (інвестор) ухвалює рішення про розробку ТЕО.

Для підготовки початкової інформації і матеріалів, складання завдання на розробку ТЕО, організації і проведення конкурсу (тендеру) на їх розробку, замовником притягуються на договірних умовах інжинірингова, консалтингова, маркетингова фірми або створюється тендерний комітет.

Склад початкової інформації визначається залежно від вигляду і масштабів планованої діяльності об'єкту, кількості і видів використовуваних ресурсів, що залучаються до господарського обороту, особливостей екологічної ситуації і ін.

Узгодження намічених рішень по будівництву об'єкту і умов попереднього узгодження земельної ділянки проводиться замовником або, за його дорученням, проектувальником з урахуванням отриманої інформації згідно порядку, приведеному в схемі організації попереднього узгодження розміщення земельної ділянки будівництва.

Витрати, пов'язані з проведенням узгоджень, підготовкою і передачею документації за попереднім погодженням і відведенням земельної ділянки, оплачуються інвестором з власних засобів, в порядку і розмірі, які визначені органами місцевого самоврядування.

Проекти, незалежно від джерел фінансування, форм власності і приналежності, підлягають державній експертизі відповідно до Порядку, встановленого в Україні.

Основні техніко-економічні і фінансові показники, включені в розпорядчий документ про затвердження (схвалення) ТЕО інвестицій.

1. Потужність підприємства (річний випуск продукції, в відповідних одиницях пропускна спроможність) в натуральному виразі (по видах продукції);

2. Вартість товарної продукції (млн. грн.);

3. Загальна чисельність тих, що працюють, зокрема робочих (чол.);

4. Кількість (приріст) робочих місць, од.;

5. Загальна вартість будівництва (млн. грн.), зокрема:

- об'єктів виробничого призначення (млн. грн);

- об'єктів житлово-цивільного призначення (млн. грн.);

- інших об'єктів.

6. Вартість основних виробничих фондів (млн. грн);

7. Тривалість будівництва (років);

8. Питомі капітальні вкладення (грн./од.);

9. Собівартість основних видів продукції (грн./од.);

10. Балансовий прибуток (млн. грн);

11. Чистий прибуток (дохід) (млн. грн);

12. Термін окупності капітальних вкладень (років);

13. Внутрішня норма рентабельності (норма прибули) %.

Для об'єктів житлово-цивільного будівництва ТЕО складається з наступних розділів:

- загальна пояснювальна записка ;

- архітектурно-будівельні рішення;

- технологічні рішення;

- рішення по інженерному устаткуванню;

- охорона навколишнього середовища;

- інженерно-технічні заходи цивільної оборони;

- заходи щодо попередження надзвичайних ситуацій;

- кошторисна документація; ефективність інвестицій.

Вибір майданчика.

Ухваленню інвестиційного рішення передує вибір майданчика (земельної ділянки) для проекту. Від цього вибору в значній ступені залежить успіх всього проекту, тому дана процедура традиційно складається з ряду етапів:

- формування критеріїв, яким майданчик повинен відповідати;

- формування альтернативних варіантів;

- порівняння варіантів можливих майданчиків на предмет відповідності вибраним критеріям;

- проведення інженерно-геологічних досліджень на кращих з альтернативних варіантів;

- додаткове вивчення варіантів, визнаних кращими, на предмет відповідності сукупності критеріїв

- остаточний вибір місцерозташування майданчика.

Для цієї мети фахівцями розробляються спеціальні карти рейтингу будівельних ділянок.

Основні чинники рейтингу ділянок:

- інженерно-геологічна прийнятність;

- можливість отримати дозвільні документи;

- політична характеристика регіону;

- кадри (наявність, рівень заробітної плати, закони по праці);

- податки (майнові, на інвестиції, на підприємництво);

- навколишнє середовище (законодавство, відношення громадськості, якість води);

- кліматичні умови (кількість опадів, витрати на опалювання, вологість);

- інфраструктура (безпека, дорогі, місцеві ресурси);

- транспорт (вартість, наявність рухомого складу).

Земельна ділянка.

Після затвердження ТЕО і ухвалення інвестиційного рішення замовник звертається в орган місцевого самоврядування, що володіє правом вилучення і надання земельних ділянок, з клопотанням про вилучення заздалегідь узгодженої земельної ділянки і наданні його для будівництва об'єкту.

Підготовку матеріалів по вилученню і наданню земельних ділянок здійснюють районні (міські) комітети із земельної реформи і земельних ресурсів.

Орган місцевого самоврядування розглядає вказані матеріали і ухвалює рішення про вилучення (викупі) земельної ділянки. Копія вирішення про надання земельної ділянки видається замовникові.

На цьому закінчується початкова (передінвестиційна) фаза проекту. Її результат:

- об'єми робіт за проектом;

- кошторис і бюджет проекту;

- майданчик (земельна ділянка);

- графік проекту, в т.ч. графік постачань ресурсів;

- норми і стандарти;

- завдання на проектування.

Рішення задач техніко-економічного і фінансового обґрунтування проекту повинне забезпечуватися не тільки економістами, але й іншими фахівцями. Для цієї мети на підприємстві створюється дійсна група фахівців різного профілю, у яку входять:

- економіст із досвідом роботи в даній галузі (керівник групи);

- фахівець з аналізу ринків збуту майбутньої продукції;

- один або декілька інженерів технологів, що знають і добре володіють з наміченої проектом технологією виробництва майбутньої продукції;

- інженера-конструктора, що володіє особливостями майбутньої продукції;

- інженера-будівельника, що має досвід у будівництві виробництв у минулому;

- фахівця з обліку витрат у виробництві даного типу.

У роботі групи, крім зазначених фахівців можуть брати участь і інші фахівці. Робота групи повинна бути спрямована і здивована на найбільш прийнятне й ефективне рішення інвестованого проекту, повинна усувати всі перешкоди і знайти альтернативне рішення.

Також групою визначаються усі види основних і допоміжних робіт, без яких даний проект не може бути реалізований.

На останньому етапі виробляється тривалий розгляд проекту і прийняття по ньому рішень з обліком політичних і соціальних факторів.

Питання для самоперевірки:

1. Що таке інвестиції?

2. Що відноситься до інвестиційних цінностей?

3. Хто такі інвестори?

4. По яких ознаках класифікуються інвестиції?

5. У чому складається економічна сутність інвестицій?

6. У яких формах може відбуватися вкладення капіталу й одержання прибутку від інвестицій?

7. Назвіть 4 основні омани у визначенні поняття інвестиції?

8. Від яких факторів залежить обсяг інвестицій?

9. Охарактеризуйте стадії передінвестиційного етапу?