ОСНОВИ СТІЙКОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ОБ'ЄКТІВ ЕКОНОМІКИ Й ТЕРИТОРІЙ У НС

Вступ

Людство сьогодні має можливість знищити не тільки саме себе, але й все живе на Землі. При цьому мова йде не тільки про руйнівні види сучасних засобів поразки (СЗП), але й про ймовірні диверсії, надзвичайні ситуації природного й техногенного характеру (радіаційна аварія на ЧАЕС, катастрофа під Уфою, Бхопал в Індії, терористичний акт у Токійському метро, аварії корабля нафтоналивних танкерів і ін.).

Стан технічної безпеки й проти аварійної стійкості промислових підприємств і інших потенційно небезпечних виробництв і об'єктів, при зниженні об'ємів і темпів виробництва - продовжує погіршуватися, а рівень аварійності зростає.

Пожежі, вибухи, викиди токсичних продуктів, інші інциденти й аварійні ситуації на виробництві всі частіше стають причиною загибелі людей, їхнього травматизму й погіршення здоров'я, впливають на навколишнє середовище. Підкреслюється, що негативний вплив техногенних катастроф на природу й здоров'я населення країни в найближчі роки буде рости. І все це викличе збільшення щорічних витрат на ліквідацію їхніх наслідків з 1-2 % валового національного продукту (ВНП) (у цей час) до 4-5 %. Це більше, ніж витрачається на охорону здоров'я й охорону навколишнього середовища.

В останні роки в багатьох країнах світу почали проводити серйозну роботу, спрямовану не тільки на ефективну ліквідацію наслідків, але і на підвищення надійності існуючих об’єктів господарчої діяльності (ОГД), при впливі на них вражаючих факторів ЗМВ або наслідків НС техногенного і природного характеру. І це дає віддачу, що видно з порівняння двох землетрусів і їхніх наслідків - землетрусу у Вірменії (7.12.1988 р.) силою приблизно 10 балів за шкалою Ріхтера і в САН-ФРАНЦИСКО (17.10.1989) силою приблизно 10,2 балів. У Вірменії загинуло більш 25 тис. осіб, у САН-ФРАНЦИСКО 63 особи. У Вірменії майже цілком зруйновано 3 міста і кілька десятків сіл, у Сан-Франциско з великих об'єктів обрушився тільки один кінець прольоту автомобільного моста через ріку.

Управління цивільної оборони США випустило спеціальний посібник з плануванню заходів підвищення стійкості на промислових підприємствах і інших об'єктах країни. У ньому вказується, що кожне підприємство повинне бути оцінене, з погляду його готовності до боротьби з найбільш ймовірними нещастями і здатності звести до мінімуму небажані наслідки.

Різкий ривок в області науково-технічного прогресу з однієї сторони, криза в системі утворення, виховання, дисципліни праці й інших державних інститутів з іншої, привів до росту кількості і масштабу аварій і катастроф і навіть до екологічної катастрофи в окремих регіонах. А це піднімає роль оцінки і підвищення стійтосі роботи об’єктів економики в умовах наростаючої хвилі тероризму й у воєнний час.

1. Основні вимоги до планування і забудови міст і розміщення об'єктів

Основним екрівним документам щодо вимог ЦО при планування і забудови міст і розміщення об'єктів є: ДБН В.1.2-4-2006 Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони).

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 23.10.2007 р № 282введено в дію ДБН Б.1.1-5:2007 «Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у містобудівній документації» у якому встановлюються вимоги до складу, змісту, порядку розроблення, погодження та зат­вердження розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у міс­тобудівній документації

Головне завдання розділу ІТЗ ЦЗ (ЦО) при розробленні генерального плану населеного
пункту полягає у раціональному використанні планувальної та просторової організації міста (іншого
населеного пункту) щодо реалізації захисту його населення від НС техногенного та природного
характеру та дії їх наслідків у мирний час у сформованих місцях захисту, зокрема, у забезпеченні:

- безперешкодного транспортування (переміщення) населення з метою евакуації до місць за­ хисту по території міста (іншого населеного пункту);

- транспортного зв'язку із місцями захисту, особливо з віддаленими, в тому числі з місцями захисту у заміській зоні;

- розміщення населення в межах міста (іншого населеного пункту) у місцях захисту у мирний час, які сформовані на базі комплексного освоєння підземного простору (подвійного використання) міста (іншого населеного пункту), а також як в межах, так і за межами міста (іншого населеного пункту) на базі будинків відпочинку, санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів, дитячих закладів цілорічного використання, пансіонатів, шкіл-інтернатів, лікарень, дачних та садових будівель, об'єктів комунальної власності, соціально-культурного призначення, го­тельного комплексу незалежно від форм власності та підпорядкування з визначенням необ­хідних інженерно-технічних заходів;

- відповідного розвитку інфраструктури місць захисту у заміській зоні, зокрема, забезпечення мережами та спорудами водопроводу, каналізації, газопостачання, електропостачання, теплопостачання та інших інженерних комунікацій;

- проведення необхідних заходів з інженерної підготовки та благоустрою території міста
(іншого населеного пункту), які спрямовані на відвернення або зниження до прийнятного
рівня дії негативних факторів впливу НС техногенного та природного характеру, а також
діючих і пов'язаних з ними можливих небезпечних процесів.

1. Зношеність і старіння значної частини основних фондів.

Наприклад, на підприємствах хімічного комплексу основні фонди зі строком експлуатації 20 років становлять 70-75 %, а на ряді об'єктів устаткування експлуатується понад 30 років.

Щорічно росте число аварійних (ненадійних) продуктопроводів, термін служби яких становить більше 30 років.

2. Падіння технологічної й виробничої дисципліни.

Однієї із причин виникнення аварій є й домінує людський фактор. У зв'язку зі скасуванням ряду відомчих документів про порядок організаційної роботи з безпеки, про збереження посадових осіб, відповідальних за контроль за виконанням мер технологічної безпеки, а також тривалою структурною перебудовою, різко ослаблене керування безпекою на виробництві. Нові економічні структури (корпорації, концерни, асоціації й т.п.) мало приділяють увагу питанням забезпечення безпеки промислового виробництва.

3. Розпад техносфери, що раніше мав винятково високі темпи розвитку. Техносфера формувалося як єдине ціле. Порушення господарських зв'язків привело до погіршення матеріального постачання виробництва запчастинами, зриву строків профілактичних, регламентних і ремонтних робіт. І як наслідок, до зниження проти аварійної стійкості.

4. Відсутність економічного стимулювання забезпечення безпеки виробництва. У нормативній правовій базі недостатньо повно відбиті питання попередження НС. Відсутні економічні механізми, що дозволяють активно впливати на створення безпечних умов праці. Діючі нормативні акти не дозволяють задіяти повною мірою економічні важелі й стимули для забезпечення безпеки виробництва.

5. Відсталість і невідповідність застосовуваних технологій сучасним вимогам забезпечення безпеки виробництва.

Проведений аналіз причин і наслідків аварій і катастроф показує, що складні технологічні системи, найнебезпечніші для людей і природи, у ряді випадків ще продовжують проектуватися з використанням застарілих правил і норм. Сьогодні на трубопровідному транспорті експлуатуються десятки тисяч ненадійних і негерметичних насосів, що є причиною близько 30 % аварій.

Неадекватний сучасним вимогам рівень наукових досліджень по промисловій безпеці гальмує конструкторську й проектну роботу, стримує організаційну перебудову системи забезпечення безпеки й проти аварійної стійкості промислових виробництв.

Стійкість економіки в цілому й всіх її ланках раніше була предметом досліджень, у якому військові аспекти проблеми були домінуючими. У той час заставлялися теоретичні основи рішення проблеми й вироблялися механізми реалізації даної теорії. Готовність економіки до роботи в умовах сучасної війни контролювалася системою Цивільної оборони країни, і в першу чергу з позицій захисту населення країни й персоналу підприємств, а також забезпечення його життєдіяльності. Навіть в умовах жорстко централізованого керування всіма структурами держави далеко не всі проблеми вдалася вирішити в повному об'ємі. На сьогоднішній лекції ми познайомимося з історичною ретроспективою проблеми стійкості, досвідом Цивільної оборони країни й сучасних поглядів на цю проблему.

Об'єм і характер заходів щодо підвищення стійкості роботи об'єктів народного господарства в умовах військового часу багато в чому залежить від того, в якому ступені виконані вимоги інженерно-технічних заходів цивільної оборони до розміщення об'єктів, планування міст, до будівництва виробничих будівель і споруд, систем постачання водою, газом і електроенергією.

Вимоги цивільної оборони направлені на зниження можливого збитку, втрат серед населення і створення кращих умов для рятувальних і невідкладних аварійно-відновних робіт в можливих осередках ураження, а отже, сприяють підвищенню стійкості об'єктів.

Норми проектування ІТМ ЦО – це правила проектування і будівництва будь-яких ОГД з урахуванням комплексу вимог ЦО.

Норми проектування ІТМ ЦО поширюються на:

а) усі категорировані по ЦО міста й ОГД особою важливості і першої категорії, розташовані поза категорированих містами;

б) територію, що прилягає до категорированних міст і ОГД у границі зони можливих руйнувань;

в) на всю територію країни в частині протирадіаційного захисту.

Вимоги норм проектування ІТМ ЦО реалізуються:

-при плануванні і забудові нових міст, житлових і промислових районів;

-при реконструкції діючих важливих ОГД.

Контроль за їхнім виконанням покладений на міністерства і відомства, яким підлеглі будівельні і проектні організації. Без узгодження проектів з відповідним управлінням (відділом) ЦЗ неможливе будівництво нових і реконструкція діючих важливих промислових об'єктів.

У БНіПх 2.01.51.1990 р. вимоги норм проектування викладені в розділі:

а) РОЗМІЩЕННЯ ОГД І ПЛАНУВАННЯ МІСТ.

Тут визначаються які об'єкти можуть розміщатися в зонах сильних руйнувань, які поза ними, а які поза зоною можливих руйнувань, де влаштовуються рукотворні озера, ставки й інші водойми, як улаштовуються протипожежні розриви в місті, як повинні зважуватися транспортні проблеми.

Уся територія ЦО підрозділяється на три зони:

- виробничу,

- комунально-складську,

- адміністративну.

У цьому розділі указується вимоги до висоти, щільності забудови, міцності, вогнестійкості будинків і транспортній системі.

б) СИСТЕМИ ЭЛЕКТРО-, ВОДО-, ГАЗОПОСТАЧАННЯ И ГІДРОТЕХНІЧНІ СПОРУДЖЕННЯ

У цьому розділі указуються вимоги до фізичної міцності систем, їхньому резервуванню, а для системи електропостачання, крім того, до захисту від електромагнітного випромінювання (ЕВ).

Розглянемо зміст основних вимог інженерно-технічних заходів ЦО.

Основні вимоги, які враховуються при плануванні і забудові нових міст, а також при реконструкції існуючих міст, полягають в наступному.

Забудова міста окремими житловими масивами, мікрорайонами зменшує можливість розповсюдження пожеж і сприяє ефективнішому проведенню рятувальних робіт. Межами мікрорайонів є парки, смуги зелених насаджень, широкі магістралі, водоймища, створюючи протипожежні розриви (мал. 6,1).

Створення ділянок і смуг зелених насаджень сприяє забезпеченню необхідних санітарно-гігієнічних умов в місті і одночасно служить хорошим захистом від вогню. Тому при плануванні міст зелені насадження (паркі, сквери, сади і гаї) повинні з'єднуватися в смуги і розміщуватися так, щоб територія міста ділилася на мікрорайони і окремі ділянки і між ними створювалися протипожежні розриви.

Пристрій штучних водоймищ дає можливість створити в кожному мікрорайоні достатній запас води для гасіння пожеж, проведення дезактивації території і санітарної обробки людей. Не можна розраховувати на те, що при ядерному ударі збережеться міський водопровід і їм вдасться скористатися при гасінні пожеж. Тому в містах і мікрорайонах міст, де немає природних водоймищ, повинні будуватися штучні. Пристрій широких магістралей і створення необхідної транспортної мережі дає можливість у разі застосування супротивником ядерної зброї в місті і руйнувань будівель і споруд уникнути суцільних завалів, що утрудняють дії формувань ЦО і евакуацію постраждалих з осередку ураження в заміську зону.

Ширина незавалюваної магістралі

L = H_max + 15

де H_max - висота найвищої будівлі на магістралі, окрім висотних суспільних будівель каркасної конструкції, м.

Магістральні вулиці повинні мати перетини з іншими магістральними, автомобільними і залізними дорогами в різних рівнях.

Внутрішньоміська транспортна мережа повинна забезпечувати надійне повідомлення між житловими і промисловими районами, вільний вихід до магістралей, що ведуть за межі міста, а також найкоротший і зручніший зв'язок центру міста, міських промислових і житлових районів із залізничними і автобусними вокзалами, вантажними станціями, річковими і морськими портами і аеропортами.

По території міста і прилеглому району повинні бути дублюючі шляхи сполучення.

Міжміські автомобільні дороги повинні прокладатися в обхід міст. Навколо крупних міст доцільно будувати кільцеві дороги і сполучні обхідні шляхи. Це зменшить забруднення повітряного басейну у межах міста від автомобільного транспорту і не порушить транспортних зв'язків у разі поразки міста ядерною зброєю.

Створення лісопаркового поясу навколо міста має важливе значення для організації масового відпочинку населення, а у військовий час для розміщення робочих і служать підприємств, що розосереджуються, і евакуйованого населення. З цією метою в лісопарковому поясі повинне вестися будівництво туристичних і спортивних баз, пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв, піонерських таборів, що сприяє розширенню житлового фонду в заміській зоні. Тут також слід розвивати дорожню мережу з твердим покриттям, електропостачання, водопостачання і зв'язок.

Розміщення об'єктів господарювання повинне здійснюватися шляхом розосередження з урахуванням можливих руйнувань. Для цього при виборі місця будівництва об'єктів необхідно враховувати характер забудови території, що оточує об'єкт (структура, густина, тип забудови); наявність на цій території підприємств, які можуть служити джерелами виникнення вторинних чинників поразки (гідровузли, об'єкти хімічної промисловості і ін.); природні умови прилеглої місцевості (рельєф місцевості, лісові масиви); наявність дорогий і т.д. Наприклад, для підприємств, розміщуваних на берегах річок, нижче за дамби, необхідно враховувати можливість затоплення і руйнування їх від. дії хвилі прориву.

При розміщенні об'єктів повинні враховуватися метеорологічні умови району: кількість опадів, напрям пануючих середнього і приземних вітрів, а також характер грунту і глибина залягання вод підгрунтя.