Укриття населення в захисних спорудах

Укриття в захисних спорудженнях (ЗС) із застосуванням режиму повної ізоляції (без забору зовнішнього повітря з регенерацією внутрішнього повітря й створенням підпору за рахунок стисненого повітря) є одним з найефективніших способів захисту й найбільше застосуємо у воєнний час. Однак і мирний час за певних умов наприклад при НС, укрити персонал хімічно небезпечних об'єктів після аварії з викидом НХР можна тільки при дуже високому ступені готовності сховищ, високою професійною підготовкою робітників, службовців і формувань, що обслуговують захисні спорудження, а також при достатньо близькому розташуванню сховища від місця аварії.

Певні труднощі використання ЗС пов'язані із установленим порядком застосування їх по подвійному призначенню. Справа в тому, що наявний фонд ЗС ЦО, незалежно від відомчої приналежності повинен використатися для господарських, культурних і побутових потреб без шкоди для виконання завдань по призначенню. Для звільнення ЗС у воєнний час від майна, що розміщався в них, приділяється 12 годин. При НС мирного часу, наприклад при радіаційні й хімічних, як правило, потрібні більше короткі строки.

Створення фонду захисних споруджень створюється за допомогою:

- завчасного будівництва захисних споруджень (ЗС) і вкриттів за державним планом і частковим централізованим фінансуванням подвійного призначення (мирний і воєнний час);

- пристосування під ЗС підвальних приміщень, цокольних і наземних поверхів у знову споруджуваних і існуючих будинках і спорудженнях різного призначення, підвальних гаражів і автостоянок;

- пристосування під притулки метрополітенів;

- пристосування під ЗС ЦО гірських вироблень і інших підземних порожнин;

- зведення в погрожуємий період найпростіших укриттів, а також притулків і протирадіаційних укриттів, що швидко споруджуються.

Виробничий персонал об'єктів економіки, що продовжує роботу у воєнний час, забезпечується притулками із завчасно накопиченого фонду захисних споруджень, а відсутня їхня кількість заповнюється за рахунок будівництва притулків і вкриттів, що швидко споруджуються.

Для населення, що проживає в містах, віднесених до груп по ЦО захисні спорудження надаються виходячи з їхньої наявності у фонді місцевих органів самоврядування й з урахуванням припустимого радіусу збору населення. При заповненні ЗС, що бракують, ЗС зводяться силами будівельних організацій і населенням. Укриття населення в захисних спорудженнях у комплексі з іншими способами захисту забезпечує ефективне зниження ступеню його поразки від усіх можливих вражаючих факторів надзвичайних ситуацій.

Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

- комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємно погодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;

- дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;

- будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від об'єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту;

- масового будівництва, в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, найпростіших сховищ та укриттів;

- будівництва окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.

Захисні спорудження ¾ це спорудження, спеціально призначені для захисту населення від ядерної, хімічної і бактеріологічного (біологічного) зброї, від застосуванні звичайних засобів поразки, від наслідків НС техногенного і природного характеру і які створюють необхідні умови для збереження життя і здоров'я людей .

Захисні спорудження класифікують:

1. По призначенню: для захисту працівників підприємств і населення; для розміщення органів керування і медичних установ.

2. По місцеві розташування: на убудовані й окремо стоячи, у метрополітенах і гірських виробленнях.

3. По термінах будівництва: на

- ті, що будуються завчасно (за планами мирного будівництва);

- швидко зводимі (будуються в погрожуємий період, у першу чергу, на підприємствах, що продовжують працювати у воєнний час).

4. По захисних властивостях: сховища (притулки), протирадіаційні укриття (ПРУ), а також найпростіші укриття - щілини.

5. По місткості: на малі — 150-300 чоловік, середні — 300-600 чоловік і великі - більш 600 чоловік. ПРУ по місткості не повинні перевищувати 1000 чоловік.

6. По ступені захисту: притулки з розрахунку навантаження (DР_ф) і коефіцієнту ослаблення (К_осл) радіації поділяються на 5 класів:

Укриттю в захисних спорудженнях у надзвичайних ситуаціях підлягає все населення України. Фонд захисних споруджень створюється шляхом

- обстеження й обліку підземних і наземних будинків і споруджень, що відповідають вимогам захисту населення;

- дообладнування з урахуванням реальної обстановки підвалів, і інших заглиблених приміщень;

- обстеження й узяття на облік підземних і наземних будинків і споруджень, гірських вироблень і природних порожнин, що відповідають вимогам захисту (у разі потреби переобладнання цих приміщень);

- будівництва окремо коштують захисних споруджень;

- масового будівництво в період погрози надзвичайних ситуацій найпростіших притулків і укриттів.

Потреби в захисних спорудженнях визначають, виходячи з необхідності укриття всіх працюючих за місцем роботи і проживання, усього непрацюючого населення по місцеві проживання.

Притулки і протирадіаційні укриття будують заздалегідь, вони мають подвійне призначення: для потреб об'єктів господарювання (навчальні класи, для спортивних секцій і ін.) і укриття населення.