Диференціація доходів населення та проблема бідності

Функціональний розподіл доходу відображає реальний розподіл серед громадян країни, а значить, можливість ідентифікувати соціальний статус людини, наприклад, як найманого працівника чи власника виробничого капіталу. Особливістю сучасного розвитку є розмивання соціального статусу, бо наймані робітники зараз можуть бути одночасно й власниками капіталу, володіючи нерухомістю, цінними паперами чи організовуючи приватний бізнес. Ця диверсифікація соціального статусу пов’язана зі зростанням ступеня рухливості соціально-економічної ієрархії та мобільністю праці.

Оскільки функціональний розподіл доходів не відображає доходи сімей і окремих громадян, які можуть володіти різними виробничими факторами, то для всіх економічних систем характерною є диференціація доходів населення, тобто відмінності в рівні доходів на душу населення.

Причини диференціації доходів можуть бути різні. Це і фактори, пов’язані з досягненнями самої людини, і більш глибинні економічні, соціальні чи політичні чинники. Серед таких причин називають перш за все відмінності в інтелектуальних, фізичних та естетичних здібностях людей, які дозволяють їм зробити різний внесок в валовий продукт, а отже, одержувати різні за розміром доходи. В суспільному виробництві люди виконують різні за ступенем складності і кваліфікації операції (а значить отримують різні доходи), що обумовлено і різним рівнем освіти, і працелюбством, і мотивацією, і професійною ініціативністю та здібністю до ризику. Безумовно на рівні доходів відображаються і походження, розмір та склад сім’ї, володіння якимося об’єктами власності, право спадкування, положення на ринку, зв’язки, дискримінація тощо. Не можна скидати з важелів і уміння «опинитися в потрібному місці і в потрібний час».

Для визначення кількісної межі диференціації доходів використовують криву Лоренцо (рис. 17.1), тобто криву, яка дозволяє встановити, наскільки реальний розподіл доходів між сім’ями відрізняється від абсолютної рівності чи абсолютної нерівності. По осі абсцис відкладається доля сімей (у % від загальної їх кількості) з відповідним відсотком доходу, а по осі ординат – доля доходів (у % від сукупного доходу) цих сімей.

Якщо б доходи розподілялися рівномірно, то графік розподілу доходів відповідав би бісектрисі ОА, що являло б собою абсолютну рівність. Фактичний розподіл доходів відображається кривими І, ІІ, ІІІ. Чим ближче розміщуються ці криві до бісектриси ОА, тим більш рівномірним є розподіл доходів. І чим сильніше натягнута тетива луку Лоренца, тим більша в країні нерівність сімей за рівнем доходів. Відмінність кривих фактичного розподілу доходів пов’язана з тим, що в ним відображаються доходи, І – до оподаткування, ІІ – після оподаткування, ІІІ – з врахуванням трансфертних платежів. Ступінь нерівності математично характеризується індексом Джинні, який визначають відношенням площі фігури над кривою фактичного розподілу до площі трикутника ОАВ.

Рисунок 17.1 – Крива (лук) Лоренца

Значна нерівномірність у розподілі доходів між сім’ями спричиняє зубожіння переважної частини населення країни, а значить і соціальну напруженість у суспільстві. Бо ж сукупні доходи суспільства і кожного громадянина оцінюються як показники економічного добробуту. З нерівномірністю розподілу доходів у суспільстві, у тому числі і в Україні, прямо пов’язана проблема існування бідності.

Хоча бідність не піддається точному визначенню і є явищем загальнолюдським: філософським і матеріальним, політичним і соціальним, все ж бідність можна розглядати як таке економічне становище частини суспільства, при якому ці верстви населення не мають мінімальних за нормами даної країни коштів для існування. Про стан бідності говорить тривала відсутність ресурсів на задоволення основних потреб людини. Потреби оцінюються на основі так званих споживчих кошиків, диференційованих за доходами, віком та іншими характеристиками.

Абсолютна межа бідності –цемінімальний рівень життя, який визначається фізіологічними потребами людини в продуктах харчування, одязі, житлі, тобто на основі набору (кошика) товарів та послуг, достатніх для задоволення основних потреб людини. Прожитковий мінімум – натуральний набір продуктів харчування, що забезпечують мінімально необхідну кількість калорій, а також витрати на непродовольчі товари та послуги, податки та обов’язкові платежі, які відповідають за структурою витрат бюджетам цих сімей. Дуже часто саме прожитковий мінімум називають межею бідності.

Відносна межа бідності показує, скільки коштує мінімальний споживчий кошик відносно середнього рівня достатку в країні. Так, в країнах СНГ відносною межею бідності є рівень доходів, який складає менше ніж 40% середнього доходу в даному регіоні (в країнах – членах ЄС – менше ніж 50% середніх сумарних витрат домашніх господарств в країні).

В будь-якому реально існуючому суспільстві незалежно від рівня його розвитку є бідні та багаті. Сучасне життя, бурхливий розвиток науки та техніки, швидкі перетворення в економічній структурі впливають на трудову діяльність людини, її положення в суспільстві. Зміни умов життя викликають зміни соціального статусу людини. Говорять про соціальну мобільність, тобто ступінь легкості, з якою людина може змінити свій суспільний статус. Суспільний статус не вичерпується лише майновим статусом. Важливими є також престиж виду діяльності людини, національні, культурні, історичні та політичні умови життєдіяльності суспільства.