Визначення відстаней, недоступних для вимірювання мірною стрічкою.

При прокладанні теодолітних ходів бувають такі лінії, які виміряти мірною стрічкою неможливо за відсутності видимості між точками. Такі відстані називають недоступними. Їх вимірюють далекомірами, які забезпечують точність приблизно 1:2000, або отримують по результатам додаткових вимірювань.

Для визначення недоступної відстані треба викинути базиси, щоб отримати 2 трикутника. Довжина цих базисів бажано повинна бути від 20 до 100м. А кути в трикутниках не менше 30° і не більше 120°.

Рис. 3. Визначення недоступної відстані

Кути у трикутниках вимірюють способом повного прийому. Сума кутів в кожному трикутнику повинна бути 180°. Так як в трикутниках відомі усі кути і тільки базисні сторони, то за теоремою синусів ми можемо вирахувати недоступну відстань. На малюнку сторону ВС безпосередньо виміряти не можна. Треба визначити її посереднім способом, виконавши додаткові вимірювання. Від точки В вздовж берега річки по рівному місцю прокладають лінію BF—базис, яку старанно вимірюють стальною стрічкою.

При вершинах трикутника BCF вимірюють теодолітом повним прийомом кожний з трьох кутів а, b, g; при цьому додержують вимогу, щоб

a+ b+ g - 180°£½2¢½

За теоремою синусів визначають довжину шуканої сторони ВС = І. Оскільки

то

Для контролю визначання l слід прокласти другий базис b₂ і також виміряти всі три кути а₁, b₁, g₁ трикутника BCF₁і одержати другий результат довжини лінії l:

Розбіжність між обома результатами буде тим менша, чим старанніше виміряно базиси b₁ і b₂ у трикутниках. Різниця між значенням l₁ і l₂ не повинна виходити за межі 1/1000 довжини лінії, яка визначається. За остаточне значення шуканої відстані беруть середнє арифметичне з одержаних результатів.

Треба намагатися, щоб трикутники BCF і BCF₁ були близькі до рівносторонніх.