Сутність, роль і значення підприємницької діяльності

Найбільш коротке визначення ринкової економіки звучить як «економіка вільного підприємництва». Перехід України до ринкових відносин пов'язаний зі становленням і розвитком підприємництва, яке є невід’ємною складовою економічної діяльності.

Підприємництво відоме з давніх часів. Уперше термін «підприємець» був використаний Р. Кантільоном у XVIII ст. і визначав людину, яка у процесі ведення свого діла змушена була ризикувати.

У сучасному трактуванні підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, надання послуг і торгівлі з метою одержання прибутку.

Поняття «підприємництво» поширюється на широке коло видів діяльності: виробничу, торговельну, посередницьку, консультаційну, фінансову, комерційну тощо.

Підприємництво є особливим фактором виробництва, його вважають четвертим видом ресурсів поряд із землею, працею та капіталом. Основною функцією, яку виконує підприємець, є пошук і мобілізація ресурсів, що можуть бути використані суспільством. Носієм підприємницьких здібностей є тільки людина, але не кожній людині властиві такі здібності, тому кількість людей-підприємців є обмеженою.

Підприємницька діяльність – це різноманітне поле для докладання людських зусиль у різних видах підприємницької діяльності (виробничій, посередницькій, торговельній і ін.).

До основних функцій підприємництва належать:

1) творча– розробка й упровадження нових ідей і проектів, готовність до виправданого ризику і вміння ризикувати;

2) організаційна – вміння розподіляти завдання, повноваження і відповідати за прийняті рішення;

3) ресурсна – можливість знаходити та правильно розподіляти всі види ресурсів (трудові, матеріальні та ін.).

Підприємництво повинне базуватися на певних принципах, головними з яких є:

воля вибору видів діяльності;

залучення на добровільних засадах для здійснення підприємницької діяльності майна і засобів юридичних осіб і громадян;

самостійне формування плану діяльності, вільний вибір контрагентів (постачальників і споживачів), вільне встановлення цін (з урахуванням законодавства);

вільне наймання працівників;

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних і інших ресурсів, використання яких не заборонено чи не обмежено законодавством;

вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності, використання приналежної частини валютного виторгу на свій розсуд і ін.

Організаційно-правовими формами підприємництва на Україні є одноосібна власність (підприємство, власником якого є фізична особа або сім’я); господарські товариства (об’єднання капіталів кількох фізичних або юридичних осіб); корпорації (акціонерні товариства). Основні характеристики, переваги та недоліки цих форм наведені в табл. 2.1.

При цьому, варто відмітити, що вибір тієї чи іншої форми реалізації підприємництва залежить не тільки від переліку переваг чи недоліків функціонування підприємства, а і розмірів підприємства та обсягів виробничо-господарської діяльності.

Таблиця 2.1.

Переваги та недоліки форм підприємництва в ринковій економіці

Підприємництво сприяє прогресивним змінам у економіці, серед яких найважливішими є:

посилення конкурентної боротьби на ринку, причому боротьби між новим, прогресивним і застарілим в економіці;

прискорення темпів економічного розвитку суспільства, оскільки зростання конкуренції є стимулом для виробництва товарів і послуг, тобто до розвитку існуючих і створення нових підприємств;

раціональне використання виробничих ресурсів, оскільки підприємець як власник намагатиметься економно використовувати наявні ресурси;

забезпечення мотивації високопродуктивної праці, оскільки розмір доходів підприємця прямо залежить від результатів роботи.

Існують дві моделі підприємницької діяльності, які можуть поєднуватися:

1. Класична модель спрямована на використання наявних ресурсів, які застосовуються для забезпечення максимальної ефективності виробничого процесу.

2. Інноваційна модель використовує переважно ресурси зовнішнього середовища (додаткові джерела відповідних ресурсів), що потребує додаткових витрат, але здатне принести певні переваги в конкурентній боротьбі.