Підприємницькі договори та їх характеристика

Підприємницька діяльність характеризується певними взаєминами між підприємцями, що мають назву партнерських зв’язків, документальне оформлення яких має назву договору, контракту або угоди.

Договір – це письмова угода про взаємні обов’язки сторін щодо предмету договору, прав та обов’язків і порушення домовленості.

Виділяють два основних види договорів:

установчий – засвідчує створення фізичними і (або) юридичними особами нового підприємства;

господарський – засвідчує здійснення підприємницької діяльності на певному підприємстві (установі, організації).

Господарські договори класифікують за певними сферами діяльності підприємства. До найбільш уживаних відносяться такі групи:

1. Договори купівлі-продажу, оренди та лізингу:

договір купівлі-продажу продукції;

договір на поставку товарів через посередника;

договір продажу майна іншим юридичним особам;

договір оренди;

лізингова угода;

державний контракт і ін.

2. Договори підрядних послуг:

договір про виконання науково-технічних послуг;

договір про консалтинг;

догорів про надання послуг (аудиторських, юридичних, рекламних) і ін.

3. Договори трудових відносин:

договір про наймання працівника (керівника, спеціаліста, службовця);

колективний договір;

тарифна угода й ін.

4. Договори страхування (особистого; від нещасних випадків; майна підприємств і громадян; медичного страхування).

5. Розрахункові та кредитні договори:

кредитний договір;

договір позики;

договір поручительства й ін.

6. Зовнішньоекономічні договори:

агентський договір;

договір консигнації;

договір про імпортування продукції;

договір про експортування продукції;

ліцензійний договір і ін.

7. Інші договори:

договір комісії;

договір доручення;

договір про спільну діяльність.

Пояснення потребують деякі з договорів, сутність яких не випливає з їхньої назви:

державний контракт – це угода підприємця з державою щодо вироблення певних видів продукції для задоволення потреб населення держави, яке фінансується державним коштом;

лізингова угода – це договір довгострокової оренди машин, обладнання і устаткування, транспорту й ін. (більш докладно див. § 16.5);

договір медичного страхування – договір страхування трудового колективу підприємства, що відображає документально оформлені відносини між страховою медичною установою і адміністрацією підприємства або організації;

договір поручительства – це угода між трьома сторонами (кредитором, боржником і поручителем) про те, що у разі неплатоспроможності поручитель зобов’язується протягом певного терміну виплатити позичену боржником суму;

ліцензійний договір – укладається між власником інновації і особою, яка бажає нею користуватися на надання виключної ліцензії на певний термін за певну винагороду (більш докладно див. тему 11);

договір про спільну діяльність – угода, що передбачає початок спільної діяльності без створення юридичної особи та регулює сплату майнових або грошових внесків, які стають загальною пайовою власністю.

Після укладення договору може виникнути потреба у його зміні чи розірванні. Із метою забезпечення стабільності майнового обороту і впевненості учасників у непорушності взятих зобов'язань законодавство забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну умов договору, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами.

змішаний: у договорі містяться елементи різних видів договорів (наприклад, одночасно договором можуть бути передбачені купівля-продаж, надання маркетингових послуг, будівельні роботи). Відповідно, при укладенні такого договору необхідно чітко звести умови не тільки виконання кожного з видів робіт за договором, але і механізму винагороди за виконання кожного із зобов'язань. Практично ж рекомендується не укладати подібні договори, щоб уникнути різних непорозумінь і майбутніх суперечок, а готувати декілька різних договорів – по кожному з видів робіт;

попередній (його ще називають «протокол намірів» – дуже популярна форма угоди між підприємцями): у ньому сторони зобов'язуються укласти в майбутньому основний договір на виконання робіт, надання послуг або реалізацію майна на умовах, які потім увійдуть до змісту основного договору;

договір на користь третьої особи – договір, у якому сторони встановили, що виконання зобов'язань однієї зі сторін (боржника) виробляється на користь не контрагента за даним договором (кредитора), а третьої особи, що має право вимагати від боржника виконання зобов'язань на свою користь;

договір приєднання – договір, умови якого вже визначені однією із сторін і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. Подібний договір виключає можливість внесення стороною яких-небудь нових умов до змісту договору;

публічний договір – договір, укладений комерційною організацією, який встановлює її обов'язки з продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, які така організація повинна надавати кожному, хто звернеться до неї (наприклад, це може бути роздрібна торгівля, послуги зв'язку, готельне і медичне обслуговування). Основні моменти подібного договору – рівність цін товарів, робіт і послуг, а також інших умов договору для всіх споживачів (якщо законом не передбачені які-небудь пільги для окремих категорій споживачів).

Загальна структура підприємницького договору є такою:

1. Преамбула. Вона містить чітку назву договору, місце і дату укладення, зазначення факту укладення договору згідно з умовами, викладеними в його тексті, юридичну назву сторін (партнерів).

2. Основна частина. До неї входять розділи:

предмет договору, його кількість та якість;

ціна, знижки або націнки;

умови та термін поставки;

форма оплати;

маркування, упаковка, тара;

порядок здавання-приймання;

відповідальність сторін;

арбітражні застереження;

форс-мажорні обставини;

додаткові застереження та ін.

3. Заключна частина. Вона містить:

додатки (ескізи, зразки товарів);

юридичні адреси сторін-партнерів;

підписи вповноважених сторонами осіб.