Визначення процесу перекладу

Процес перекладу (або переклад у вузькому значенні терміна) – дії перекладача І метою створення ТП (тексту перекладу = власне переклад).

Процес перекладу (ПП) включає два етапи:

1. Усвідомлення перекладачем змісту оригіналу.

2. Вибір варіанта перекладу.

У результаті цих дій здійснюється перехід від ТО до ТП. Вибір варіанта не може бути випадковим, адже він – результат професійних напрацювань, вихованої інтуїції самого перекладача. Крім того, актуальний вибір варіанта перекладу залежить від співвідношення способів побудови обох текстів – ТО і ТП. У цьому зв’язку завдання теорії перекладу – встановити усвідомлено логічні закономірності процесу переходу від ТО до ТП та закономірності професійних дій перекладача.

Будь-яким теоретичним припущенням слід надавати форми вигляду моделі, щоб розглядати проблему більш абстрактно. Різноманітні теоретичні моделі перекладу описують ПП взагалі або якусь його сторону.

Модель перекладу – умовний опис ряду операцій мислення; виконуючи їх, перекладач здійснює переклад усього тексту оригіналу або його частини.

У лінгвістичній теорії перекладу (моделі перекладу) представляють ПП у вигляді низки операцій мислення над мовними або/і мовленнєвими одиницями, тобто у вигляді лінгвістичних операцій. Вибір цих операцій обумовлений мовними особливостями оригіналу і відповідними явищами в мові перекладу. Модель перекладу має умовний характер, тому що вона не обов’язково відображає реальні дії перекладача в процесі створення ТП.

Більшість таких моделей має обмежену пояснювальну силу і не претендує на те, що в їх основі може здійснюватися переклад будь-якого тексту з необхідним ступенем еквівалентності.

Таким чином, знання моделей перекладу можуть допомогти у вирішенні перекладацьких завдань, але остаточно ці завдання не вирішують.

Розглядаючи модель перекладу, ми фактично маємо вирішити:

o як виглядає загальна характеристика моделі із зазначенням можливої сфери її вживання (= пояснювальної сили моделі);

o які перетворення (трансформації) потрібно здійснити в рамках моделі.

Модель перекладу може бути переважно орієнтованою на позамовну реальність (І модель – ситуативна) або на деякі особливості мовних одиниць, в першу чергу, структурно-семантичні, (II модель – трансформаційно-семантична).

7.2 Ситуативна (= денотативна) модель перекладу

Виходячи з того, що навколишня дійсність є об’єктивно однаковою для всіх незалежно від нашої уяви і мовної належності, ми говоримо, що обмін думками серед мислячих індивідів залежить повною мірою від того, наскільки близькою є спільна думка, спільне уявлення про поняття або явище.

Ситуативна модель перекладу розглядає ПП як процес опису засобами мови перекладу тієї ж ситуації, яка описана мовою оригіналу.

Дії перекладача відбуваються за схемою цієї моделі.

Таким чином, ПП здійснюється від ТО до реальної дійсності, і від неї до ТП. Ситуативна модель перекладу має головну орієнтацію: пояснення ПП як звертання до ситуації, що описується.

Наприклад, table – і стіл, і таблиця. А коли: «The table is on the wall» – контекст підказується словом «wall».

Найточніше ситуативна модель спрацьовує у трьох випадках:

o при перекладі безеквівалентної лексики;

o якщо ситуація однозначно пояснює, визначає вибір варіанта перекладу;

o інтерпретація ситуації ТО і її елементів, що не входять до значення мовних одиниць, вжитих у повідомленні.