Поняття ексгумації. Особливості дослідження ексгумованих трупів.

Ексгумація трупів - вилучення трупів із землі - проводиться в тих випадках, коли був похований труп людини без його судово-медичного дослідження, а також у тих випадках, коли первинне судово-медичне дослідження трупа було проведено неповно або виникли нові серйозні обставини, що вимагають перевірки шляхом дослідження вже похованого трупа.

Ексгумація проводиться тільки за постановою слідчого.

Як і до звичайного огляду, до огляду ексгумованого трупа залучаються фахівці, в першу чергу фахівець в галузі судової медицини. При ексгумації обов'язкова присутність понятих.

При проведенні ексгумації необхідно враховувати ряд моментів, а саме такі: dелика давність поховання не є перешкодою до проведення ексгумації, для проведення ексгумації на кладовищі необхідний дозвіл районної санітарно-епідеміологічної станції; перед ексгумацією уточнюється місце поховання як за документами, так і на основі свідчень свідків; перед початком розкопування місця поховання необхідно провести фотографування і відеозйомку місця поховання; фотографування та відеозйомка повинні проводитися протягом всього слідчої дії з дотриманням всіх вимог; при відкопуванні тіла (в труні або без нього) слід звертати увагу на всі предмети, що попадаються по ходу дії, вони можуть мати відношення до події злочину; при виробництві робіт необхідно виключити заподіяння ушкоджень інструментами; після вилучення трупа з могили або з гробу слід пред'явити тіло для впізнання; у випадках коли особа загиблого не піддається розпізнання або є сумніви з приводу виробленого впізнання, слід одночасно з експертизою ексгумованого трупа призначити експертизу з ідентифікації особи загиблого людини; в протоколі слідчої дії з приводу ексгумації необхідно відзначати, крім звичайних даних, ще й точне місце поховання, вигляд могили і надгробного пам'ятника, глибину поховання, характер грунту, форму і матеріал труни, його вміст; опис трупа проводиться у звичайному порядку; при наявності підозр на отруєння необхідно взяти зразки грунту з різних місць біля трупа (з шести сторін від нього), шматки труни, якщо труп у труні, шматки тканини з обшивки труни, частини одягу, волосся та інші предмети, які можуть містити отруту; судово-медична експертиза ексгумованого трупа може бути проведена як безпосередньо на місцях ексгумації, так і в морзі; виражені посмертні зміни трупа не можуть служити підставою для відмови від проведення судово-медичної експертизи ексгумованого трупа; в обов'язки фахівця - судового медика не входить виконання технічних робіт на місці ексгумації трупа, таких як відкопування трупа, витяг його з могили і т.п., тому для виконання такого роду робіт повинні бути залучені технічні помічники; надалі до кримінальної справи долучається довідка про те, де і коли, а також ким вироблено поховання раніше ексгумованого трупа.

Слід пам'ятати, що ексгумація організаційно і технічно дуже складний захід, до того ж може завдати серйозну моральну травму близьким загиблої людини, тому призначати її без серйозних підстав недоцільно. Перед призначенням ексгумації слід повноцінно проконсультуватися з судовими медиками з питань можливостей визначення тих чи інших даних на зміненому трупі стосовно до конкретного випадку.

За результатами ексгумації оформляється протокол слідчої огляду відповідно до вимог, викладених вище.

Особливості дослідження трупів новонароджених. Питання, які вирішуються при судово-медичному дослідженні трупів новонароджених.

Судово-медичному дослідженню підлягають трупи не тільки дорослих людей, а й новонароджених, які померли поза лікарнею, в разі підозри на насильну смерть.

канава, кучугура снігу тощо.

В судовій медицині новонародженою вважають ди­тину, в якої є ознаки, характерні для плода (пуповина, першорідне мастило, пологова пухлина, першорідний кал — меконій, жовтуха новонароджених), або хоча б одна із них.

Цей різновид судово-медичної експертизи відрізняєть­ся не тільки технікою виконання, що зумовлене певними анатомічними і фізіологічними особливостями організму немовляти, ай характером питань, які потребують розв'я­зання із використанням спеціальних методів дослідження. Насамперед, потрібно з'ясувати обставини, за яких був виявлений труп, в яких умовах він перебував (наприклад, у вологому середовищі, сухому приміщенні тощо).

Зовнішнє дослідження починається з ретельного вив­чення та опису речей, предметів, в які труп був загорнутий, а також предметів, які з ним були доставлені.

За допомогою сантиметрової стрічки визначають дов­жину тіла, окружність голови нарівні перенісся і потилич­ного виступу. Циркулем визначають розміри голови: пря­мий (від перенісся до зовнішнього потиличного виступу), великий навкісний (від підборіддя до зовнішнього поти­личного виступу), малий навкісний (від центра великоготім'ячка до підпотиличної ямки), поперечний (між тім'я­ними горбами). Крім того, визначають ширину плічок, відстань між вертлюгами стегнових кісток, лобковим зчле­нуванням (симфізом) і пупком, пупком і мечоподібним відростком грудини. Визначають масу тіла, його загальну будову (правильна чи неправильна), виявляють вади роз­витку, деформації, якщо вони є.

Після описання ранніх і пізніх трупних змін звертають увагу на стан шкіри: її колір, еластичність, підшкірну жи­рову клітковину, наявність ділянок мацерації, сироподіб-ного мастила, плям крові, меконію тощо.

Потім досліджують і описують окремі частини тіла. Відмічають форму голови, наявність пологової пухлини, деформацію, довжину і колір волосся. Оглядаючи очі, визначають наявність чи відсутність зіничної перетинки, яка атрофується на 8-му місяці внутрішньоутробного роз­витку, а також ступінь розвитку хрящів носа, вушних раковин, вміст носових ходів і слухових проходів. Під час огляду ротової порожнини відмічають її вміст, зміни сли­зової оболонки. Потім описують зміни на шиї, (якщо вони є), визначають форму грудної клітки, її симетричність, вимірюють її окружність. Досліджуючи живіт, відмічають колір шкіри передньої черевної стінки. Особливу увагу при цьому звертають на пуповину, її вигляд, консистенцію, колір, наявність запального демаркаційного кільця в ділянці основи, стан вільного кінця (перев'язана, обрізана чи обір­вана). Якщо разом з трупом доставляють плаценту, по­трібно визначити її форму, розміри, товщину, окружність, діаметр, масу, стан плодової! материнської поверхні, місце прикріплення пуповини.

При описі зовнішніх статевих органів звертають увагу на можливі вади розвитку. У новонароджених хлопчиків відзначають, чи обидва яєчка в мошонці, як сформований статевий член, як розташований отвір сечівника; у дівча­ток—чи прикривають великі статеві губи малі. Звертають увагу на сліди меконію на шкірі навколо відхідника.

Внутрішнє дослідження трупа немовляти також має певні особливості.

Секці йний розріз роблять по серединній лінії, починаю­чи з нижньої губи через підборіддя, нижню щелепу, шию,

грудну клітку і верхню части­ну живота. На 1,5-2 см вище від основи пуповини розріз роздвоюють на дві гілки, які доходять до середини пахвин­ної зв'язки. Цей розріз дозволяє докладніше огляну­ти порожнину рота, горла, м'я­зи шиї, а також забезпечує цілість пупкових судин, які підлягають ретельному макро і мікроскопічному досліджен­ню.

Перед тим, як витягти органи ротової порожнини, шиї, грудної і черевної порожнин, накладають відповідні лігатури. Утворюють два органокомплекси:

1) серце; загрудинна залоза, легені;

2) шлунок і кишки.

Розтин порожнини черепа новонароджених потребує особливої техніки для виявлення і оцінки внутрішньоче­репних пошкоджень, які можливі під час пологів. Після відсепарування м'яких тканин голови оцінюють стан по­логової пухлини, тім'ячок, кісток склепіння черепа. Потім замість звичайного циркулярного розпилу вирізують но­жицями в кістках склепіння черепа (лобової і тім'яної) два симетричних вікончастих отвори так, що вздовж стрілопо­дібного шва залишається непошкоджена кісткова смуга завширшки 2-3 см. Після того, як через ці отвори оглянуто півкулі мозку, останні вилучають і ретельно досліджують та описують стан великого серпоподібного відростка твер­дої мозкової оболонки намету мозочка і венозних пазух.

Експертиза трупа немовляти нерідко потребує викори­стання додаткових лабораторних досліджень (судово-гісто­логічного, імунологічного для встановлення групи крові та судово-токсикологічного.

При судово-медичному розтині трупів новонароджених експерт має визначити:

1) чи є дитина новонародженою;

2) чи доношеною і зрілою вона народилася;

3) чи була ця дитина життєздатною;

4) живою чи мертвою народилася дитина;

5) якщо дитина народилася живою, скільки часу вона жила після народження;

6) чи були надані дитині потрібна допомога і належний догляд;

7) причину смерті новонародженого.