Регламентація та методи судово-медичного дослідження трупів. Додаткові методи дослідження. Порядок оформлення документації.

Повна судово-медична експертиза трупа охоплює його зовнішнє і внутрішнє дослідження, а також проведення різних додаткових лабораторних досліджень — гістологіч­них, гістохімічних, бактеріологічних, токсикологічних, імунологічних, цитологічних, медико-криміналістичнихта ін.

Після ознайомлення з документами про призначення експертизи та з іншою документацією, що додається, екс­перт починає зовнішнє дослідження трупа. Воно скла­дається з дослідження одягу, взуття, інших предметів, які доставлені разом з трупом, і власне трупа.

При дослідженні одягу його перелічують, знімаючи з трупа пошарове, вказують його назву, вид матеріалу, колір, ступінь зношеності тканин, наявність ґудзиків і стан пе­тель. Обов'язково досліджують вміст кишень, перелічую­чи все, що в них виявлено.

У разі наявності на одязі пошкоджень і забруднень описують їх характер, особливості, точну локалізацію, відповідність до стандартних найменувань частин одягу, форму, розміри, проводять зіставлення локалізації пошкод­жень або забруднень одягу із слідами на трупі.

Потім переходять до безпосереднього дослідження тру­па, під час якого за зовнішніми ознаками відмічають стать, вік, будову тіла, ступінь вгодованості і довжину тіла.

Потім встановлюють наявність і ступінь прояву труп­них змін, починаючи з визначення на дотик ступеня охо­лодження трупа в прикритих одягом і відкритих частинах тіла.

Двічі з годинною перервою вимірюють температуру тіла в пахових западинах і в прямій кишці.

Далі з'ясовують наявність і ступінь трупного заклякан­ня в м'язах лиця, шиї, верхніх і нижніх кінцівок.

Виявляють наявність трупних плям, їх локалізацію, колір, особливості їх поширення на тілі, наявність ділянок поблідніння, спричинених тиском деталей одягу чи пред­метів, на яких розташовувався труп. Тричі натискаючи на трупну пляму плунжером спеціального динамометра з си­лою 2 кг/см² визначають характер її змін із зазначенням часу відновлення її забарвлення.

Ознаки трупного висихання зазначають, описуючи ча­стини тіла, де вони виявлені.

Для визначення давності настання смерті використову­ють поряд з дослідженням трупних явищ, ще й деякі інструментальні та лабораторні методи.

Так, бюро судово-медичної експертизи забезпечені ге­нераторами тестових впливів, за допомогою яких дослід­жують електрозбудливість м'язів.

Для визначення терміну настання смерті шляхом дослід­ження реакції зіниці ока електроди генератора підключають до зіниці ока і після впливу постійного струму спосте­рігають за реакцією, яка проявляється звуженням, розши­ренням або витягуванням зіниці. Реакцію зіниці оцінюють кількісно у міліметрах за ступенем її зміни та залежно від часу, потрібного для максимального прояву реакції. При цьому, якщо термін настання смерті становить 1-6 год. максимальна реакція зіниці проявляється в середньому через 7 с; 7-12 год. — через 15 с; 13-18 год — через 25 с; 19-24 год. — через 45 с; 25-30 год. — до 1 хв.

Для встановлення терміну настання смерті можна зас­тосовувати проби, які грунтуються на явищах функціону­вання деяких тканин. Наприклад, досліджують реакцію зіниці на введення в передню камеру ока 1% розчину атропіну (або пілокарпіну). При-введенні атропіну розши­рення зіниці спостерігається через 5-6 хв. і триває протя­гом 1,5-2 годин. Після введення пілокарпіну звуження зіниці проявляється за 1,5-2 хв. і триває близько 5 год. Ці явища можна спостерігати до 20-24 — годинного терміну настання смерті. Якщо ж смерть настала за 7-9 год до проведення цієї проби, то зіниця дає подвійну реакцію: звужується при введенні розчину пілокарпіну і розши­рюється після введення в це ж саме око розчину атропіну.

На голові досліджують на дотик стан мозкового і лице­вого черепа, обличчя, очей, форму і діаметр зіниць, відзна­чаючи зміни склери і кон'юнктиви, ніс і його отвори, губи, порожнину рота і стан зубів, вушні раковини і слухові проходи. Зазначають наявність виділень із отворів рота, носа і вушних ходів та їх характер (наявність харчових мас, порошків чи сторонніх тіл).

Під час дослідження зубів визначають їх загальну кількість, наявність особливостей, властивості і колір ко­ронок, протезів.

Згідно з зубною формулою перелічують зуби, відміча­ють, яких немає, характеризують стан альвеолярних по­верхонь ясен на місці їх відсутності. Ці дані можна занести до одонтокарти, яка складається у разі необхідності.

Далі досліджують стан шиї, грудей, живота, спини, верхніх і нижніх кінцівок. У жінок описують стан грудних залоз, наявність виділень із сосків при натисканні на них.

Оглядаючи зовнішні статеві органи, описують пра­вильність їх розвитку, наявність виразок і рубців. У трупів чоловіків відмічають наявність виділень із сечівника. У трупів жінок статеві органи досліджують при розсунутих і зігнутих нижніх кінцівках, звертаючи увагу на статеві губи, вхід у піхву, дівочу пліву, піхву, і відмічають на­явність пошкоджень, рубців, виділень. Досліджують та­кож стан відхідника.

У разі наявності на трупі пошкоджень описують їх вигляд (садно, синець, рана тощо), точну анатомічну лока­лізацію щодо прийнятих анатомічних орієнтирів, форму, розміри, колір, наявність забруднень тощо.

Під час внутрішнього дослідження трупа обов'язково розкривають не менш як три порожнини тіла — черепну, грудну і черевну — і досліджують мозок та внутрішні органи.

Якщо є підозра на пошкодження або хворобу спинного мозку, його також досліджують. У випадках смерті від транспортної травми, падіння з висоти досліджують м'які тканини спини, сідниць, нижніх кінцівок для виявлення крововиливів, пошкоджень лопаток, відростків хребта і кісток таза.

Розтин трупа починають з голови. При цьому розріз шкіри на ній проводять від одного соскоподібного відростка скроневої кістки до другого через тім'я. Відсепаровують шкіру з апоневрозом від кісток склепіння тавідвер-тають їх наперед і назад. Після циркулярного розпилу кісток черепа видаляють його склепіння. Досліджують тверду мозкову оболонку, визначають її стан, а потім її розрізають і виймають головний мозок. Ретельно дослід­жують усі поверхні вилученого головного мозку, визнача­ють стан м'якої мозкової оболонки, симетричність півкуль мозку, вираженість рельєфу борозен і звивин.

Для вилучення органів шиї, грудної та черевної порож­нин роблять безперервний серединний розріз шкіри від перснеподібного хряща на шиї до лобка, обходячи пупок зліва.

Після розтину порожнин та їх огляду переходять до дослідження внутрішніх органів.

Існує кілька методів дослідження внутрішніх органів. За способом Вірхова кожний внутрішній орган вилучають і досліджують окремо.

Якщо розтин трупа виконують за способом Абрикосова, то вилучення органів починають з кишок, потім вилучають органи шиї, легені і серце, далі — шлунок з дванадцятипа­лою кишкою, підшлунковою залозою, селезінкою та печін­кою і, врешті, — сечові органи.

Якщо потрібно зберегти зв'язок між органами грудної і черевної порожнин, використовують метод Шора. Перед вилученням органокомплек-су потрібно перерізати діафрагму у місцях її прикріплення до ребер і хребта, звільнити органи шиї і перерізати сигмо­подібну ободову кишку на рівні її переходу в пряму кишку. Після вилучення органокомплексу його розташовують на препарувальному столику і спочатку досліджують задню його поверхню, а потім передню.

Внутрішні органи вимірюють і досліджують з поверхні і на розтині з обов'язковим визначенням їх консистенції, вираженості анатомічної будови, кольору, кровонаповнення, виявлених змін і пошкоджень, а також вказують харак­тер та об'єм вмісту порожнистих органів. Якщо потрібно, внутрішні органи зважують. Крім того, обов'язково відміча­ють наявність незвичайних запахів від порожнин і внутрішніх органів.

Дослідження і опис пошкоджень кісток проводять після відокремлення їх від м'яких тканин. Він повинен містити відомості про характер ліній перелому на поверхні кістки. Розтин трупів осіб, які померли від особливо небезпеч­них гострих інфекційних хвороб, проводять в окремій кімнаті з використанням засобів індивідуального захисту. Для розтину таких трупів судово-медичний експерт пови­нен одягати протичумний костюм, а після розтину надси­лати повідомлення до територіальної санітарно-епідеміо­логічної станції.

Питання, які вирішуються судово-медичним експертом, при різних видах насильницької смерті.

В судово-медичній практиці нерідко доводиться дослід­жувати трупи невідомих осіб. У таких випадках найважли­вішим питанням, що постає перед органами слідства, є упізнавання особи, якій належить труп. У зв'язку з цим судово-медичний експерт повинен підпорядкувати весь процес дослідження цій меті. Під час судово-медичного дослідження трупа невідомої особи не тільки з'ясовується причина смерті, наявність і характер тілесних пошкоджень, давність настання смерті тощо, а й визначають всі прикмети та особливості помер­лого, які можуть бути використані для встановлення його особи.

У процесі дослідження трупа невідомої особи судово-медичний експерт складає "Упізнавальну карту", де відоб­ражує всі прикмети та особливості трупа.

При зовнішньому огляді трупа насамперед потрібно більш детально описати одяг, звертаючи увагу на його фасон, розміри, якість тканини, фабричні мітки, ступінь зношеності, наявність латок, вміст кишень. Одяг і всі доставлені з ним предмети зберігають і, якщо потрібно, передають слідчим органам.

Важливе значення для впізнавання особи має складан­ня словесного портрета і фотографування трупа, яке про­водиться заправилами сигналітичної фотографії— всього трупа, а також його обличчя в трьох проекціях (фас, лівий і правий профіль). Якщо на обличчі виявляють пошкод­ження або забруднення, то їх перед фотографуванням усу­вають, зашивають рани, змивають кров і реставрують обличчя.

Представниками органів слідства проводиться дакти­лоскопія трупа, для виконання якої судово-медичний екс­перт, якщо потрібно, проводить підготовку пальців рук. При дослідженні трупа невідомої особи слід визначити: 1) антропологічний тип; 2) деякі антропометричні показники (довжина тіла, ок­ружність голови, довжина ступні); 3) можливий вік; 4) статуру (середня, кремезна, атлетична, слабка тощо); 5) характерні прикмети (татуювання, сліди операцій, пошкодження, ампутації, фізичні вади, протези); при наявності татуювання потрібно його описати, вказа­ти точну локалізацію, колір, зміст і сфотографувати.

При внутрішньому дослідженні трупів невідомих осіб звертають увагу на ознаки раніше перенесених хвороб, хірургічних операцій, травм. Причому характер травм, пошкоджень кісток скелета та професійних його дефор­мацій може бути встановлений за допомогою тотальної рентгенографії тіла трупа. Крім того, обов'язково вилуча­ють шматочки внутрішніх органів для судово-гістологіч­ного дослідження, оскільки за його результатами можливо виявити хвороби внутрішніх органів, що можна зіставити із записами в медичних документах. Важливі індивідуальні ознаки має і малюнок рельєфу твердого піднебіння, відбитокякого може бути також об'єк­том ідентифікації особи. Для лабораторного дослідження беруть кров для вста­новлення її групової належності або дослідження її за допомогою методу геномної дактилоскопії, який дозволяє провести ідентифікацію невідомої особи із 100% вірогід­ністю. Усі особливості, виявлені під час дослідження трупа, його індивідуальні ознаки мають виняткове значення для встановлення особи померлої невідомої людини тільки у разі їх зіставлення з показаннями свідків, родичів, даними медичної документації, а також із результатами деяких специфічних досліджень, наприклад молекулярно-гене­тичного дослідження крові.