Споживання кави в США в 1970–1980 рр.

Розглянемо дані, наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Споживання кави в США (Y) та середня роздрібна ціна на каву (Х)

у 1970–1980 рр.

З мікроекономіки відомо, що попит на товар в основному залежить від ціни цього товару, ціни товарів, що конкурують з ним або замінюють його, а також доходу покупця. Для того щоб включити всі ці змінні у функцію попиту, нам знадобилася б множинна регресійна модель. До цього ми поки не готові. Тому побудуємо модель функції попиту, що включає залежність попиту лише від ціни товару. Решта величин, що мають відношення до цієї моделі, вважатимемо фіксованими. Тоді, застосовуючи розглянуту раніше двовимірну регресійну модель, отримаємо такі результати:

, , , , , , , .

(2.7.1)

Інтерпретація отриманих результатів така. Якщо середня роздрібна ціна за фунт кави виросте на 1 дол., то середнє споживання чашок кави в день одна людина зменшить на 0,5 чашки. Якби ціна кави дорівнювала нулю, то середнє споживання кави однією людиною в день склало б близько 2,7 чашок. Звичайно, як було зазначено раніше, дуже часто ми не можемо дати фізичної інтерпретації коефіцієнту . Зверніть увагу, що навіть при нульовій ціні на каву люди не стали б надмірно її споживати через негативний вплив кофеїну на здоров’я. Величина означає, що близько 66% дисперсії щоденного споживання кави пояснюється дисперсією її роздрібної ціни.

Наскільки ця модель є реалістичною? Зауваживши, що вона не включає всіх змінних, які стосуються її, ми не можемо сказати, що отримали остаточну функцію попиту на каву. Пізніше ми розглянемо більш реальну модель попиту на каву.