Факторний аналіз рентабельності одиниці продукції

Розрахунок зміни показників рентабельності продукції А здійснено наступним чином:

Зміна показника рентабельності за рахунок зміни:

– ціни реалізації:

– собівартості реалізації:

По продукції Б проводяться аналогічні розрахунки.

Згідно наведених розрахунків можна зробити наступні висновки: по продукції А значно погіршився показник рентабельності (на 1,47 пункти), через відносно високе зростання собівартості одиниці продукції (на 0,8 грн. або 1,95%) при невідповідному підвищенні ціни реалізації (на 0,3 грн. або 0,6%). Отже, за умови незмінності вказаної тенденції постає питання доцільності випуску продукції А. В іншому випадку підприємству необхідно шукати шляхи більш економічного витрачання матеріалів, трудових ресурсів тощо на виробництво. Така ситуація може також свідчити про підвищення якості продукції А, що зумовило підвищення собівартості, при невідповідному реагуванні кон'юнктури ринку.

Показник рентабельності по продукції Б є відносно кращим. Відбулося зростання на 1,44пункта, що зумовлено зростанням цін (на 1 грн. або 1,85%) – на 2,33 пункта. Одночасно негативно вплинуло зростання собівартості реалізації (на. 0,3 грн. або 0,7%) – на 0,89пункта. Така тенденція теж може пояснюватися зміною якості продукції при адекватній реакції ринку. У цілому для підприємства більш доцільним буде нарощування обсягів виробництва та реалізації продукції Б.

Такий всебічний розгляд впливу факторів на зміну рентабельності дає можливість планувати оптимальне виробництво різної продукції і витрати, пов’язуючи це з прибутком, і узгоджуючи з кон'юнктурою ринку.

За результатами факторного аналізу можна проводити групування продукції підприємства за наступними ознаками:

1) за рівнем рентабельності:

- нерентабельні види продукції;

- вироби з низькою рентабельністю;

- вироби з середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

- вироби високорентабельні.

2) за ступенем і напрямом зміни рентабельності у порівнянні з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів (питому вагу) за якими:

- рентабельність помітно зросла;

- рентабельність суттєво не змінилася;

- рентабельність знизилася.

Слід визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу основних видів продукції, чи є нові перспективні вироби. При цьому визначається питома вага кожної групи в загальному обсязі виробленої реалізованої продукції. Групування виробів за вказаними ознаками дає змогу визначити існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва.

Згідно з розглянутими вище моделями рентабельності продукції та одиниць продукції, рівень рентабельності не залежить від обсягу реалізації, тому що зі зміною останнього прибуток і сума витрат змінюються рівномірно. Тобто продукція є рентабельною, якщо прибуток змінюється прямо пропорційно до обсягу реалізації. І навпаки, якщо продукція є збитковою, то прибуток змінюється обернено пропорційно. У даному випадку не враховується взаємозв'язок обсягу виробництва (реалізації") продукції і її собівартості. Це суперечить реальній дійсності, адже витрати можуть бути постійними (на які не впливає обсяг реалізації) і змінними (які залежать від обсягу реалізації).

На наступному етапі аналізу виявляються причини, що вплинули на

зміну співвідношення витрат і прибутку. Це можуть бути зміни в структурі реалізації, зниження рентабельності окремих виробів, що входять у реалізовану продукцію.

Аналіз впливу рентабельності окремих виробів на загальну рентабельність реалізованої продукції проводиться в такій послідовності: визначають питому вагу кожного виду продукції в загальному обсязі реалізації; розраховують індивідуальні показники рентабельності окремих видів продукції; визначають вплив рентабельності окремих виробів на середній рівень рентабельності для всієї реалізованої продукції (значення індивідуальні рентабельності необхідно помножити на частку виробу в загальному обсязі реалізованої продукції). При цьому рентабельність реалізованої продукції (Р) визначається за формулою:

(1.12)

де Р_і – рентабельність і-го виду продукції;

П_Ві – питома вага і-го виду продукції в загальному обсязі реалізації; n – кількість видів продукції, що випускається.

Множенням різниці між фактичним і базовим розмірами рентабельності окремих видів продукції на їх фактичну питому вагу в обсязі реалізації визначають вплив, пов'язаний зі зміною індивідуальної рентабельності виробів, що випускаються. Добуток базової рентабельності і-го виду виробу і різниці між фактичною і базовою питомою вагою характеризує вплив структурного фактору. Розглянутий вище спосіб аналізу рентабельності продукції дозволяє встановити вплив виробництва і збуту окремих виробів на загальну рентабельність в умовах сформованої структури реалізації продукції. Проте концепція фінансового менеджменту припускає цілеспрямований вплив на результати діяльності підприємства. У цьому зв'язку необхідно насамперед оцінити структуру реалізації продукції. Дані про сформовану структуру реалізації подані в табл. 1.5.

Зіставлення фінансових результатів в умовах передбаченої і діючої структури реалізації дозволяє обрати кращий варіант.

Фінансовий результат, який одержить підприємство при зміні структури реалізації, , визначається за формулою:

(1.13)

де Р – фінансовий результат

В – чистий доход (виручка) від реалізації продукції;

n – число видів виробів, що випускається

Ці – ціна одиниці витрат на одиницю і-го виду виробу;

Ві – змінні витрати на одиницю і-го виду виробу

Чі – питома вага і-го виду виробів

С – постійні витрати

Таблиця 1.5