Контроль товарів не внесених до списків

Крім товарів військового призначення та товарів подвійного використання, які визначені у списках товарів, що підлягають державному експортному контролю, є товари, щодо яких відповідно до статті 10 Закону “про експортний контроль” можуть бути застосовані процедури державного експортного контролю. До таких товарів, перш за все, належать товари, відносно яких є інформація, що вони призначені для використання у діяльності, пов’язаної зі створенням або виробництвом зброї масового знищення, ракетних засобів її доставки, або в іншій, пов’язаної з цим діяльності. До таких товарів належать також і товари, які ввозяться на територію України з наданням міжнародного імпортного сертифіката та товари, експорт або тимчасове вивезення яких за межі України здійснюється до держав, стосовно яких резолюціями РБ ООН, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання таких товарів.

Відповідно до термінів, які застосовуються у діяльності міжнародних організацій з експортного контролю, контроль за передачами товарів, не внесених до списків, має назву “всеохоплюючий контроль” (Catch-all). З метою створення механізму реалізації всеохоплюючого контролю, національним законодавством передбачено, що при отриманні центральними органами виконавчої влади, що здійснюють державний експортний контроль, інформації про наміри або можливість використання будь-яких товарів, не внесених до списків, у державах, що є їх кінцевими споживачами, для створення зброї масового знищення чи засобів її доставки, зазначені органи зобов’язані поінформувати про це Держекспортконтроль, який має право у зв’язку з цим застосовувати до таких товарів процедури державного експортного контролю.

Механізм оперативного реагування у випадках, коли Держекспортконтроль отримав “чутливу” інформацію щодо кінцевого використання товарів, що передбачені для експорту, та довів таку інформацію до експортера, або експортер отримав чи має таку інформацію, передбачає що цей суб’єкт зобов’язаний звернутися до Держекспортконтролю за отриманням дозволу на право здійснення експорту цих товарів незалежно від того, зазначені вони у списках чи ні. Таким чином, виходячи з вимог нерозповсюдження, кожен експортер повинен звернутися до Держекспортконтролю за отриманням дозволів на експорт будь-яких товарів у випадку, якщо йому відомо про те, що таки товари, призначені для використання у діяльності, пов’язаної із створенням або виробництвом зброї масового знищення чи ракетних засобів її доставки, або в іншій, пов’язаної з цим діяльності, або в діяльності, яка суперечить вимогам відповідних резолюцій РБ ООН, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національному законодавству.

Примітка:

Під термінами “поінформований” та “йому відомо” розуміється, що експортер володіє знаннями (інформацією) про експортну операцію, які повинні викликати обґрунтовану підозру щодо ризику, по’язаному з розповсюдженням.

Застосування процедур державного експортного контролю у випадках, коли експорт або тимчасове вивезення товарів, не зазначених у списках, за межі України здійснюється до держав, стосовно яких резолюціями РБ ООН, інших міжнародних організацій, членом яких є Україна, чи національним законодавством установлене повне або часткове ембарго на постачання таких товарів, реалізується шляхом підготовки причетними до цього державними органами відповідних актів Кабінету Міністрів України щодо встановлення обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України. Порядок підготовки таких актів визначений у відповідних Положенні та Порядку, затверджених Указом Президента України від 15 липня 1999 року № 861 “Про порядок встановлення (скасування) обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України”. Оприлюднення актів Кабінету Міністрів України щодо встановлення обмежень на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України, створює умови для обізнаності суб’єктів господарювання про встановлення обмежень чи заборон відносно конкретних груп не внесених до списків товарів є підґрунтям для застосування процедур державного експортного контролю стосовно таких товарів.