Дозвільні документи

Право суб’єкта на здійснення відповідної міжнародної передачі товарів підтверджується наданням такому суб’єкту Держекспортконтролем відповідного дозвільного документа. В залежності від характеру конкретної міжнародної передачі дозвільний документ надається у формі дозволу або висновку.

Дозвіл Держекспортконтролю засвідчує право суб’єкта на здійснення ним експорту чи імпорту зазначених у дозволі товарів.

Висновок Держекспортконтролю засвідчує право суб’єкта на здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту зазначених у висновку товарів, або право на проведення суб’єктом переговорів, пов’язаних із укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на постачання таких товарів.

Головна відмінність між двома різновидами дозвільних документів (дозволом і висновком) полягає у відсутності цінових показників товарів у структурі форми висновку на відміну від форми дозволу.

Дозвільний документ може бути разовим, генеральним або відкритим.

Разовий дозвільний документ надається суб’єкту для:

здійснення експорту або імпорту товарів згідно із зовнішньоекономічними договорами (контрактами);

здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів;

проведення переговорів, пов’язаних із укладанням зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про експорт товарів до держав, стосовно яких установлено часткове ембарго на постачання таких товарів.

Разові дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж один рік.

Генеральний дозвільний документ надається суб’єкту у разі, коли передбачається неодноразове:

здійснення експорту або імпорту товарів конкретним кінцевим споживачам на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що укладаються протягом дії такого дозволу;

здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів.

Генеральні дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж три роки.

Відкритий дозвільний документ надається суб’єкту у разі, коли передбачається неодноразове:

здійснення експорту або імпорту товарів кінцевим споживачам конкретної держави призначення на підставі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що укладаються протягом строку дії такого дозволу в рамках відповідних міжнародних договорів, або в разі здійснення експорту таких товарів до держав, які є учасниками міжнародних режимів експортного контролю чи стосовно яких здійснюється відповідна державна політика;

здійснення тимчасового ввезення/вивезення чи транзиту товарів.

Відкриті дозвільні документи є дійсними протягом зазначеного у них строку, але не більш ніж три роки.

Надання Держекспортконтролем генеральних, а тим більше відкритих дозволів, кожен із яких може замінити собою декілька разових, передбачає перенесення значної частини визначених законодавством процедур державного експортного контролю безпосередньо на рівень суб’єктів (експортерів/імпортерів). Загалом, це відповідає найкращій практиці розвинених держав світу, хоча і потребує підвищеної відповідальності у галузі державного експортного контролю з боку таких суб’єктів, із додатковим виділенням ними необхідних фінансових та виконавчих ресурсів для здійснення відповідних організаційних і технічних заходів. Мова йде про передбачену законодавством можливість надання генеральних та відкритих дозволів лише за умови створення суб’єктом відповідної системи внутрішньофірмового експортного контролю (атестованої Держекспортконтролем із наданням відповідного свідоцтва), яка забезпечуватиме дотримання вимог державного експортного контролю у процесі здійснення конкретних міжнародних передач товарів, забезпечення належного зберігання пов’язаних із такими передачами документів та подання Держекспортконтролю звітності про фактичне використання отриманих суб’єктом дозволів.

Генеральні та відкриті дозвільні документи є досить прогресивним кроком, який введений в національне законодавство у галузі експортного контролю. Такі документи надають суб’єкту змогу швидко реагувати на потреби ринку не отримуючи кожного разу дозвільних документів.

Митний контроль

Нормами Закону “про експортний контроль” визначено, що митне оформлення та митний контроль товарів здійснюються в порядку, передбаченому Митним кодексом України.

Митні процедури виконуються відповідно до законодавства, основою якого є Митний кодекс України (далі – Кодекс). Митний Кодекс визначає поняття “митний контроль” як сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм Кодексу.

Основною і найбільш поширеною формою митного контролю є перевірка документів та відомостей, необхідних до такого контролю – документальний контроль. Під час здійснення такого контролю перевіряються документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. При цьому встановлюється наявність документів, необхідних для митного контролю товарів відповідно до заявленого режиму та найменування товарів, перевіряється правильність заповнення товаротранспортних документів, відповідність зазначених у них відомостей відомостям, що містяться у зовнішньоекономічному договорі (контракті) та інших документах, наданих до митного контролю та митного оформлення, перевіряються відомості та документи, що стосуються нетарифних заходів регулювання (ліцензування, сертифікації, дозволи інших державних органів, у тому числі дозволи та висновки Держекспортконтролю відносно міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю), платіжні документи, сертифікати про походження товарів і інші документи.

Під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

_________________

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть головні завдання національної системи державного експортного контролю України та шляхи, якими здійснюється реалізація цих завдань.

2. Назвіть державні структури, які складають основу системи експортного контролю України та їх головні функції у такій системі.

3. Назвіть показники, які є основою прийняття рішень в національних системах експортного контролю та рівні прийняття таких рішень.

4. Надайте характеристику головних ризиків, які враховуються під час прийняття рішень про міжнародні передачі товарів?

5. Надайте характеристику головних процедур та інструментів, що застосовуються у системі державного експортного контролю.

6. Який державний орган відповідно до законодавства має повноваження встановлювати порядки державного контролю за міжнародними передачами товарів?

7. Чи повинні бути враховані особливості експортного контролю під час переговорів щодо укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) про здійснення експорту товарів?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.

2. Конституція України: Науково-практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: видавництво “Право”; к.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 808 с.

3. Закон України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” № 549-IV від 20 лютого 2003 року із змінами, що внесено Законом України № 2561-VI від 23 вересня 2010 року.

4. Науково-практичний коментар до Закону України “Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання” під редакцією Легейди О.С., Дмитрієва А.І., Гришуткіна О.М., Київ, Видавнича компанія “КИТ”, 2005. 1039 с.

5. “Положення про державну службу експортного контролю України”, затверджене Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 448.

6. Гришуткін О.М. “Міжнародні аспекти експортного контролю”, Збірник “Експортний контроль України” у двох томах під загальною редакцією О.С.Легейди, том І, НТЦ експорту та імпорту спеціальних технологій, техніки та матеріалів, Київ – 2003. 205 с.

Додатковий

7. Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 07.10.2010 р. № 2591-ІV.

8. Закон України “Про центральні органи виконавчої влади” від 07.03.2011 р. № 3166-VІ.

9. Закон України “Про основи національної безпеки України” від 19.07.2003 року № 964-ІV.

10. Закон України “Про міжнародні договори України” від 19.07.2003 року № 964-ІV.

11. Указ Президента України від 15.07.1999 № 861 „Про порядок встановлення (скасування) ембарго на експорт товарів відповідно до міжнародних зобов’язань України”.

Тема 7