Правила переливання крові

· При значних крововтратах і деяких захворюваннях виникає необхідність переливання крові. Для цього кров беруть у дорослих людей – донорів, у яких без шкоди для їхнього здоров’я можна взяти 200 мл крові. Донорську кров консервують і зберігають тривалий час.

· У минулому переливання крові іноді призводило до смерті хворого, поки не стало відомо, що кров однієї людини не завжди сумісна з кров’ю іншої. Пізніше в 1900 році австрійський вчений К. Ландштейнер відкрив групи крові. Раніше при переливанні крові користувались виключно цілісною кров’ю. Крім того, не було широкої можливості переливати багато крові. Вважали, що при переливанні потрібно враховувати лише групову належність еритроцитів донора. Справді, при введенні невеликої кількості плазми, що містить a- або b-аглютиніни, вони розбавляються у великій кількості плазми реципієнта, і титр їх стає настільки низьким, що вони вже неспроможні активно аглютинувати еритроцити реципієнта. Тому вважалось за можливе переливати не тільки одногрупну кров, але й інші. Пропонували І групу крові, яка не містить в еритроцитах А- та В-антигени, вводити будь-якому реципієнту. Донорів з І групою крові називали універсальними. Кров ІІ та ІІІ груп рекомендували переливати також людям з ІV групою крові, тому їх зараховували до універсальних реципієнтів.

· Цього робити не слід при введенні значних кількостей крові, тому що при цьому антитіла донора можуть зумовлювати агглютинацію еритроцитів реципієнта. Крім того, треба враховувати, що в клініці вводять великі об’єми крові (під час операції, травми), а сучасні рекомендації для переливання крові звужені, тому слід використовувати лише кров однієї групи. У крайньому разі можна скористатися еритроцитами групи 0.

· Не можна переливати еритроцити донора з резус-позитивним фактором реципієнту з резус-негативним фактором, хоча при нехтуванні цим правилом при першому переливанні крові серйозних ускладнень і не буде, тому що до моменту появи антитіл, як правило, перелиті Rh⁺-еритроцити із крові зникнуть. Не слід користуватися кров’ю одного й того ж донора при повторному переливанні, оскільки обов’язково до якої-небуть із систем відбудеться імунізація.

· Отже, уявлення про універсального донора та реципієнта застаріло. Справді, універсальний реципієнт з ІV групою крові є універсальним донором плазми, позаяк у ній немає агглютинінів. Найкращим донором може бути тільки сам хворий. Тому слід заготувати аутокров перед операцією.

· Переливання крові іншої людини, навіть при дотриманні всіх вказаних вище правил, обов’язково призведе до додаткової імунізації.