Будова і функції еритроцитів, тромбоцитів та лейкоцитів

· Еритроцит – високоспеціалізована клітина, основне завдання якої полягає в транспорті кисню (О₂) з легень у тканини та вуглекислого газу (СО₂) – назад в легені. Клітина має форму двояковигнутого диска, що забеспечує найбільшу площу поверхні газообміну. Діаметр еритроцита становить 8 мкм, але особливості клітинного скелету та структури мембрани дозволяє йому значно деформуватися та проходити через капіляри з просвітом в 2-3 мкм. Зрілий еритроцит не має цитоплазматичних органел та ядра і тому не здатний до синтезу білків та ліпідів, окислювального фосфорилювання та підтримки реакцій циклу трикарбонових кислот. Він отримує велику частину енергії через анаеробний шлях Ембдена-Мейєргофа та зберігає її у вигляді АТФ. Приблизно 98% маси білків цитоплазми еритроцита складає гемоглобін (Нb), молекула якого зв’язує та транспортує кисень.

· Еритроцит утворюється в червоному кістковому мозку, в процесі дозрівання він втрачає ядро і потрапляє у кров. Життєвий цикл еритроцита складає 100-120 діб. Після цього він руйнується, переважно в селезінці. Цей процес називається гемолізом. За добу оновлюється близько 1% еритроцитів.

· У крові чоловіків міститься 4,5-5,0х10^-12/л еритроцитів, у жінок на 0,5х10^-12/л менше. Зниження концентрації еритроцитів порівнянно з нормою називається еритропенією (анемією), збільшення – поліцитемією.

· Гемоглобін складається з двох частин: білкової – глобіну, та залізозв’язуючої – гему. Глобін має 4 ланцюги амінокислотних залишків. У дорослої людини це 2a- та 2b - ланцюги. Такий гемоглобін носить назву АНb (від англ. аdult – дорослий). У крові плодів цє FHb (від англ. fetus – плід), що містить 2a та 2g ланцюги. FHb відрізняється кращою здатністю транспортувати кисень. Гем утримує у своєму складі атом заліза, який здатний приєднувати або віддавати кисень. Кожна молекула гемоглобіну містить 1 молекулу глобіну та 4 молекули гему і може зворотньо зв’язувати та транспортувати не більше чотирьох молекул кисню. Приєднавши кисень Нb перетворюється на оксигемоглобін (НbО₂). Гемоглобін, який віддав кисень тканинам, називається відновленим, або дезоксигемоглобіном. Він має темний колір. У венозній крові частина гемоглобіну сполучена з СО₂ - карбгемоглобін (НbСО₂). В 1 л крові міститься 140 – 160 г Нb. Гемоглобін, що вийшов у плазму при руйнуванні еритроцитів з’єднується з a₂- глікопротеїном плазми (гаптоглобіном). Цей комплекс надходить до печінки, селезінки, кісткового мозку. Тут він розпадається і, потрапивши в печінку, перетворюється на білірубін (жовчний пігмент).

· Тромбоцити - без’ядерні фрагменти (пластинки), найменші з усіх клітин, що циркулюють у периферичній крові (d=1-4мкм). У нормі їх 150000-400000 /мкл. Утворення тромбоцитів відбувається в кістковому мозку з мегакаріоцитів, і чітко регулюється і контролюється циркулюючим в плазмі крові тромбопоетином.Тромбоцит, як і еритроцит позбавлений ядра і більшості субклітинних структур. В цитоплазмі тромбоцитів виявляють 4 види гранул: a-гранули, щільні гранули, лізосоми, пероксисоми, в яких містяться біологічно-активні речовини, фактори зсідання крові, білки, ферменти. Живуть тромбоцити 8-12 діб, руйнуються в печінці, легенях, селезінці.

· Найважливіша функція тромбоцитів – зупинка кровотечі, згортання крові.

· Лейкоцити.Білі кров’яні тільця. Термін “лейкоцит” від грецького — білий. Повноцінні клітини, що містять ядро та інші клітинні структури. У клінічній практиці лейкоцити групують у відповідності з морфологією клітинного ядра (поліморфно-ядерні або мононуклеарні) чи за наявністю цитоплазматичних включень (гранулоцити, агранулоцити). За цими ознаками лейкоцити поділяють на 5 видів, процентне співвідношення яких у крові позначається лейкоцитарною формулою.

· Нейтрофіли – здатні захоплювати та перетравлювати (фагоцитувати) чужорідні включення, які можуть потрапити в тканини при ушкодженні. За цю можливість і свої відносно невеликі розміри нейтрофіли називаються мікрофагами.

· Нейтрофіли також беруть участь в утворенні інтерферону – речовини, що діє на віруси.

· Моноцити – специфічною функцією моноцитів та макрофагів є фагоцитоз бактерій ушкоджених та старих клітин. Макрофаги беруть участь у продукуванні ряду компонентів комплементу, інтерферону, а також у розпізнаванні “свого-чужого” та формуванні антитіл, у здійсненні реакції клітинного імунітету.

· Базофіли – беруть участь в алергічних реакціях (зміненому імунітеті). Базофілія є однією з ознак сенсибілізації при алергії.

· Еозинофіли – збільшення їх кількості в крові є своєрідною реакцією організму на надходження в організм сторонніх білків та гістаміну. Мають місце при різних алергічних захворюваннях і синдромах.

· Лімфоцити– збільшення кількості лімфоцитів (лімфоцитоз) характерний для дітей перших 10 років життя, а також спостерігається у вегетаріанців та після фізичного навантаження. В умовах патології лімфоцитоз розвивається при ряді інфекційних захворюваннях.

· Моноцити – збільшення їх кількості є показником розвитку в організмі імунних процесів, характерний для цілого ряду інфекційних захворювань.

· Загальна кількість лейкоцитів в крові здорової дорослої людини в умовах спокою і натще коливається від 4,5 до 9 х 10⁹/л (4500-9000 в 1 мкл). Основна функція лейкоцитів – захисна.