Концепція документа в прикладній програмі і технології обміну даними між прикладними програмами Windows.

Тенденція розвитку прикладного ПЗ загального призначенняздійснюється відповідно до положень визначених до всього класу ПЗ. Варто зазначити, що для прикладних програм важливим е спрощення роботи користувача, виконання операцій по опрацюванню інформації раціонально із мінімальним затратами. В зв’язку з цим в електронних засобах формування результуючих документів опрацювання результатів різних видів інформації постає питання визначення поняття документа. Документ в прикладній програмі з точки зору ОС Windows є сховище специфічних об’єктів, де об’єктом може бути все від простого текстового файла до відео ролика чи анімації. Крім того створення і збереження в документ зв’язків між об’єктами передбачає принцип робити роботу тільки один раз. Крім того процес створення і подання інформації перетворюється у вибір найкращого об’єкта для формування того чи іншого документа.

Використання модульних архітектур в розвитку ПЗ спрямоване на полегшення процесу перенесення об’єктів із однієї прикладної програми в іншу. Це поклало основу для створення інтегрованих пакетів, що призначені для опрацювання різних видів інформації. Для вирішення проблеми перенесення даних із одних прикладних програм в інші були реалізовані технології обміну даними між цими програмами.

1.В перших версіях Windows було реалізовано вбудований буфер проміжного збереження даних, який постійно залишався активним і доступним всім Windows-програмам.

Clipboard – ця технологія мала ряд недоліків:

- Неможливість накопичення даних в буфері

- Обмеження обсягу інформації

- Вставлені в документ-приймач через буфер обміну дані не поновлювались при їх зміні в документі-джерелі

Проте перевагою цієї технології стало можливість поєднання в одному документі об’єктів створених різними програмами. Це забезпечувалося тим, що для всіх Windows-програм встановлено ряд стандартних форматів, в яких можуть подаватися дані і при операції буфером обміну перетворених даних відбувається автоматично і не помітно для користувача.

2. DDE – динамічний обмін даними, яка починаючи з Windows 3.0 визначена була як стандарт на організацію взаємодії між різними програмами. Суть в тому, що в сеансі зв’язку одна програма названа клієнтом посилає запити у вигляді роману, а друга – сервер – у відповідь посилає дані. При цьому зберігається зв’язок вставлення об’єкта з оригіналу. Ця технологія не знайшла широкого розповсюдження, оскільки навіть враховуючи переваги DDE була складною у функціонуванні і користувачі продовжували використовувати обмін даними через буфер.

3. OLE – технологія зв’язування втілення об’єктів. Вперше була реалізована для Windows 3.1. Основною новизною її стала можливість активізації вбудованих об’єктів, зокрема при обміні даними в попередніх технологіях для вияснення змін у вбудований об’єкт потрібно було запускати програму, в якому створювався цей об’єкт, відкривати відповідний файл, змінювати і зберігати. Потім через буфер обміну виправлений об’єкт знову копіювався в потрібне місце, але при цьому необхідно було знищити стару версію об’єкта в документі. Технологія DDE передбачає динамічну зв’язування, але процес був складним. В технології OLE використовувалась та ж послідовність дій. Проте для вставленого об’єкта засіб активізації об’єктів Windows в полі об’єкта активізував цей об’єкт. Після завершення такої роботи ця програма закривається, а змінений об’єкт залишається в основному документі. Ця технологія визначила новий зміст поняття об’єкта. Зокрема це поєднання даних будь-якого вигляду у внутрішньому форматі програмного створювача поданого в одному з стандартних форматів Windows, а також інформацію про програму що створила цей об’єкт, його розмір, час створення. Особливістю цієї технології став метод drag-and-drop, який використовується замість копіювання через буфер обміну.

OLE 2.

OpenDoc.

Intranet