D) Система класифікації за підтримкою багато гілкового виконання програми.

<1 234 5 6 7 >

e) Багатопроцесорне опрацювання. Зокрема такі функції багатопроцесорного опрацювання відносять до таких ОС як Solaris, OS/2, NetWare 4, Windows NT.

2) За особливостями апаратних платформ. За типом апаратури розрізняють ОС персональних, мінікомп’ютерів, мереж ЕОМ. Серед них зустрічаються одно процесорні, багатопроцесорні системи. Це відображається на специфіці ОС.

3) За сферами використання:

- Системи пакетного опрацювання. Це ОС ЕОМ які призначаютсья в основному для розв’язування задач обчислювального характеру, які не потребують швидкого обчислення результатів. Головним є максимальна пропускна здатність. Для досягнення цієї мети в таких системах формують пакет задач кожному з яких є вимоги для одночасного вибору задачі, які відрізняються вимогам наступної задачі.

- Системи розподілу часу. Це UNIX, VMS, ці системи усувають основний недолік систем пакетного опрацювання. Тобто ізоляцію програміста від процесу виконання його задачі. В цих системах кожній задачі виділяється квант, де кожна задача не виконується довго, а час відповіді є достатньо коротким. Такі системи характеризуються меншою пропускною здатністю і мають критерій ефективності: – тільки зручність і ефективність роботи користувача.

- Системи реального часу. Це QNX, вони застосовуються для управління різними технологічними об’єктами такими як наукова експериментальна установка, станок, супутник, де в усіх випадках існує максимально допустимий час, протягом якого повинна бути обов’язково виконана та чи інша програма, що управляє об’єктом. Критерієм ефективності таких систем є здатність їх дотримання наперед заданих інтервалів часу між запуском програми і отриманням результату. Цей час називається часом реакції системи і характеризується властивістю реактивності.

4) За ознакою особливостей методів побудови. При описі ОС перед її побудовою вказуються особливості її структури організації і основні концепції покладені в її основу. До базових концепцій відносять:

- Способи побудови ядра системи.Зокрема використовується мікро ядерний підхід або монолітний. Якщо монолітне ядро, то воно компонується як одна програма. При цьому ця програма використовує швидкі переходи з однієї процедури на іншу не потребуючи при цьому додаткових переключень в користувацький режим і навпаки. А мікро ядерне ядро використовує мінімум функцій по управлінню апаратурою в той час як інші функції ОС вищого рівня використовують спеціалізовані компоненти ОС. В цьому випадку ОС працює більш повільно оскільки потребує часто здійснювати переходи між користувацьким режимом і тим, що використовує ядро. Проте в той же час така система є більш гнучкою оскільки її функції можна нарощувати, модифікувати, додавати нові.

- Побудова ОС на базі обєктно-орієнтованого підходу. Це дає можливість використовувати стандартні об’єкти, можливість створення нових об’єктів на базі існуючих, захист даних.

- Використання декількох прикладних середовищ в межах однієї ОС. Це даватиме можливість одночасно використовувати програми розроблені для декількох ОС.

- Розподілена організація ОС, де реалізовано механізми, які дозволяють користувачу подавати і сприймати мережу у вигляді традиційного однопрцесорного комп’ютера.

Основні принципи проектування і побудови ОС:

1) Принцип модульності. Визначає відособлення окремих складових частин ОС в окремі модулі за функціональною ознакою. Такі модулі визначаються як повторно-входжувані привілейовані та реєнтерабельні. Завдяки цьому розподілу здійснюється ефективне використання ресурсів ОС. Поняття реєнтерабельності забезпечує автоматичний розподіл ресурсів, автоматичне відокремлення кодових частин програми від даних і розміщення даних в системну область памяті.

2) Принцип функціональної вибірковості. В ОС виділяється деяка частина важливих модулів, які повинні постійно знаходитись в оперативній памяті для більш ефективного виконання обчислювального процесу. Цю частину називають ядром ОС і при формуванні його складу враховують:

- Включити найбільш часто використовувані системні модулі.

- Їх кількість повинна бути така, щоб обсяг памяті, яку займає ядро повинен бути невеликим.

3) Принцип генерованості ОС. Основне положення якого визначає такий спосіб початкового подання центральною системною управляючою програмою ОС, який би дозволив настроювати цю системну частину на конкретну конфігурацію конкретного обчислювального комплексу і кола розв’язування задач.

4) Принцип функціональної надлишковості. Враховує можливість проведення однієї і тієї ж роботи різноманітними засобами.

5) Принцип віртуалізації. Передбачає побудову віртуальних ресурсів, їх розподіл та використання. Проявом цього принципу є поняття віртуальної машини, яка відтворює архітектуру реальної машини, але архітектурні елементи виступають з новими або покращеними характеристиками, які найчастіше спрощують роботу програми.

6) Принцип незалежності програми від зовнішніх пристроїв. Він полягає в тому, що зв’язок програми з конкретними пристроями відбувається не на рівні трансляції програми, а в період планування її виконання.

7) Принцип сумісності. Здатність ОС виконувати програми молодших версій ОС.

8) Принцип нарощуваності і відкритості. Нарощуваність дозволяє вводити до складу ОС нові моделі та удосконалювати існуючі не порушуючи цілісності системи. Відкритість системи передбачає доступність до аналізу як користувачу так і системним спеціалістам, які обслуговують систему.

9) Принцип мобільності або переносності. Передбачає, що ОС повинна легко переноситись з процесу одного типу на процес іншого типу та іншої апаратної платформи.

10) Принцип забезпечення безпеки. Передбачає організацію безпеки і захисту ресурсів одного користувача від інших, а також встановлення квот по ресурсах, щоб уникнути захоплення одним користувачем всіх системних ресурсів.

<1 234 5 6 7 >

Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 2296;