ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПРОЕКТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

3. Основні інформаційні джерела. Технологія пошуку інформації засобами Інтернету

Основні поняття: інформація, інформаційні джерела, каталоги, мережа, електронна пошта.

В попередньому розділі ми розглянули етапи роботи над проектом. Ми, також з’ясували, що на першому етапі роботи важливим чинником, що впливає на успішне розв’язання проблеми є збір інформації з обраної теми.

Вміле опрацювання інформації дає змогу проектувальнику більш чітко та ясно визначити проблему (окреслити суть протиріччя, що знаходиться в основі проблеми, з’ясувати вже відомі на даний момент шляхи її розв’язання і т.д.) швидко віднайти власні способи для розв’язання поставлених завдань і, відповідно, більш ґрунтовно розробляти банк ідей та пропозицій.

Коли перед дизайнером (конструктором) постає завдання з вивчення досліджуваної проблеми, йому необхідно визначити джерела, до яких він буде звертатись в першу чергу.

Отже, розглянемо інформацію як провідний ресурс проекту, відповідні джерела інформації та засоби і прийоми її пошуку.

Термін «інформація» в середині ХХ століття ввів К. Шеннон відносно до теорії передачі кодів, отримавши назву «Теорія інформації». В даний час зміст цього терміну отримав більш глибоке природничо-філософське значення. Така трансформація – в сприйнятті людиною – поняття «інформація» стала наслідком необхідності переосмислення технологій трансляції та ретрансляції, сприйняття і перетворення того, що має загальну назву - інформація.

Інформацію ( від лат. Informatio - повідомляти) визначають як будь-яке повідомлення про будь-що, теоретичні відомості, значення певних показників, що є об’єктами збереження, обробки та передачі які використовуються в процесі аналізу певних (економічних, технологічних, політичних та ін.) рішень.

Все інформаційне середовище поділяється на три типи джерел інформації:

Ø документ;

Ø людина;

Ø предметно-речове середовище.

Поняття «документ» використовується сьогодні у двох значеннях:

а) Документ – це матеріальний носій запису із зафіксованою на ньому інформацією для передачі її в часі і просторі;

б) Документ – це юридично закріплений папір, що засвідчує за його власником право на що-небудь, засвідчує будь-який факт.

Людина є ключовою ланкою в системі інформаційних джерел. Може розкрити за обсягом велику та цікаву інформацію із області знань та власного досвіду використання цих знань на практиці.

Під предметно-речовим середовищем розуміють оточення, що поруч нас з вами. Предмети та речі інколи можуть розповісти не менше ніж людина.

Під час роботи над проектом важливо знати де шукати потрібну інформацію. У зв’язку з цим розрізняють такі найбільш поширені шляхи пошуку інформації:

- вивчення бібліотечного каталогу

- за допомогою пошукових систем в Інтернеті

- в довідковому апараті лінгвістичних енциклопедій. У них після статті на визначені теми дається список літератури.

- комунікативний – можливість отримати необхідну консультацію вчителя, фахівця тієї галузі, яка є близькою до теми проекту.

Сьогодні в нашій країні система науково-технічної інформації включає в себе бібліотеки, Український інститут науково-технічної та економічної інформації, Книжкову палату України, Інститут реєстрації інформації НАН України, служби науково-технічної інформації міністерств і відомств, а також деяких наукових установ.

Найбільш доступними для дослідників є,

звичайно, бібліотечні каталоги.

Систематичний каталог як

інформаційно-пошукова система дає

можливість швидко зорієнтуватися, чи

є в бібліотеці книги з тієї галузі науки,

яка цікавить дослідника. Пошук потрібних джерел інформації може здійснюватися за допомогою звичайних бібліотечних карток, що є у відповідному каталозі бібліотеки, або за допомогою комп'ютера.

Під час роботи над дослідницьким проектом особливо актуальним є питання: «Як необхідно шукати потрібну літературу?» Якщо стаття (реферат чи звіт) носить суто науковий характер, і в ній розглядаються питання результатів проведеного експерименту чи загальні висновки з проведених досліджень, то в ній як правило є посилання на інші літературні джерела, списки яких наводяться наприкінці даної публікації. На такі списки посилань необхідно звертати особливу увагу, оскільки вони відібрані і згруповані саме навколо тієї теми чи проблеми, яка розглядається в публікації і, очевидно, стосується теми вашого проекту.

Всі з вас читають книги –

хтось більше цікавиться художньою

літературою, інші – посібниками з

тих предметів, вивчення яких вам

необхідне для здобуття майбутньої професії. У цьому випадку ви читаєте книгу за власним інтересом чи бажанням дізнатися щось нове, цікаве для вас. Проте зовсім інша справа, коли дослідник опрацьовує достатньо велику кількість книг з метою пошуку потрібної інформації для проекту. Тому тут можна дати наступні практичні рекомендації роботи з книгою.

1.Уважно вивчити титульну сторінку, де вказані основні відомості про книгу: назва, автор, місце та рік видання, найменування видавництва. Це важливо, оскільки трапляються випадки, коли повідомивши консультанту бібліотечного каталогу хоча б одну із наведених характеристик книги, вам допоможуть швидко її віднайти. Це пояснюється тим, що бібліотеки систематизують джерела інформації за декількома ознаками (за назвою, автором, рік видання тощо).

2.Ретельно ознайомтесь із заголовками цієї книги, намагаючись зрозуміти, з яких розділів вона складається, в якій послідовності викладається матеріал; окремо звертайте увагу чи є в наявності матеріал, який представлений графічними зображеннями, схемами, зведеними таблицями – такі відомості як правило узагальнюють матеріал, що викладений на великих обсягах книги.

3.Уважно прочитайте анотацію, передмову чи вступ книги або висновки, що дасть змогу скласти загальне уявлення про зміст, зрозуміти основне призначення книги.

4.Ознайомтесь безпосередньо з основним текстом книги, для цього необхідно прочитати декілька сторінок, абзаци, уривки з тих розділів, що за назвою найбільше підходять до теми вашого проекту чи проблеми. Це дасть змогу зрозуміти про стиль написання автора, особливостях викладу матеріалу, настільки матеріал книги є доступним чи складним і на її вивчення потрібно більше часу і т.д.

Також під час роботи з книгою варто звернути увагу на такі важливі моменти.

План тексту – це сукупність назв основних думок викладених в тексті. Пункти плану можуть мати вигляд заголовків або питань-тем, в яких читач може деталізувати заголовки тексту, пропоноване автором. Якщо текст немає визначених питань, то план можна скласти самостійно. Для цього необхідно визначати головні думки з тексту, встановлювати зв'язок між ними, і на цій основі поділяти текст і добирати заголовки до утворених частин тексту.

Тези – це основні положення (думки) тексту, які обґрунтовуються, пояснюються автором. Тези, як правило містять більше інформації, ніж пункти плану. Тому для обмірковування та запам’ятовування тексту, складання тез допомагає більше ніж складання плану на основі прочитаного. Складання тез дозволяє більш детально розділити текст на окремі частини, ніж у випадку із планом, тому аналіз тексту, на основі тез виходить більш ґрунтовний.

Процес вивчення навчальної, наукової та іншої літератури потребує уважного та докладного обмірковування та обов’язкового конспектування. Конспект – це ефективний вид запису не лише навчальної, а й наукової інформації. Розрізняють такі конспекти, як: планові, вільні, текстуальні і тематичні.

Плановий конспект – конспект книги за її змістом: заголовкам, розділам, параграфам. Такий конспект повністю відображає структуру книги.

Вільний конспект – конспект, об’єднує у своєму змісті переказ прочитаного із цитатами з окремих розділів чи параграфів книги.

Текстуальний конспект - конспект, що складається із цитат, що відображають основний зміст книги, ідеї та положення певного параграфу чи книги.

Тематичний конспект – конспект, в якому цитати з різних джерел або переказ авторських думок групуються за рубриками, що розкривають зміст тем, з яких складається книга.

Сьогодні найбільш зручним та сучасним

засобом пошуку та систематизації необхідної

інформації для проекту є Інтернет ресурси.

Інтернет – всесвітня асоціація комп’ютерних мереж або простіше – World Wide Web (WWW), що дослівно означає всесвітня широка павутина. Яку інформацію можна одержати користуючись WWW? Досить різноманітну – від прогнозу погоди до інформації про політику, техніку і технології, меблеве виробництво, медицину, наукові відкриття та багато іншого. Складно навіть уявити, що неможливо знайте в мережі Інтернет.

Мережа Інтернет була створена в США, як локальна мережа комп’ютерів міністерства оборони. Головна ідея мережі полягає в тому, що з’єднанні між собою комп’ютери більш надійно зберігають інформацію – при пошкодженні одного з них інформація зберігається на інших.

Види доступу до ресурсів Інтернету відрізняються різними схемами підключення, які забезпечують постачальники послуг мережі – провайдери. Звичайні користувачі підключаються до Інтернету за допомогою модему і телефонної лінії, кабельного з’єднання чи за допомогою бездротової технології. Кожний комп’ютер, що підключений до всесвітньої мережі має власний номер, який називають доменом. (від англ. domain – область ).

Найбільш поширена послуга, яка надається мережею – віддалений доступ до баз даних. Це означає, що дослідник може за допомогою свого комп’ютера, підключеного до Інтернету, переглядати інформацію, що знаходиться на великих відстанях у бібліотеці і, зберігається у відповідному комп’ютері.

Під час передачі файлів (інформація передається у файлах) по мережі використовується так званий протокол ftp (file transfer protocol), за допомогою якого ви можете скопіювати на свій комп’ютер будь-який доступний файл. Загальний об’єм інформації, що є доступним через протокол ftp, складає десятки тисяч терабайт ( 1 терабайт= 1000 000 000 000 байт). Це може бути програмне забезпечення, текстові документи, звукові та відео файли і т.д.

Коли ви знаходитесь (через комп’ютер) в мережі Інтернет то є можливість переглядати різноманітні документи у різних частинах країни чи світу, за лічені хвилини можете заглянути на українську сторінку сервера Національної бібліотеки України ім. В.І Вернадського (м. Київ) і переглянути інформаційні джерела з наукової періодики чи електронні наукові фахові видання, тематичні зібрання тощо. Ви можете переходити від однієї сторінки до іншої звичайним натисканням кнопки миші вашого комп’ютера. При цьому кожне ключове слово з’єднується з відповідними інформаційними файлами через гіпертекстові зв’язки. Це те саме, що посилання в статті енциклопедії, що починаються словами «див. також…», але для того, щоб гортати сторінки книги вам лише достатньо клацнути мишкою на потрібному ключовому слові (для зручності воно виділяється кольором або підкреслюється рискою) і через секунди чи хвилини (в залежності від швидкості завантаження даних в мережі та кількості користувачів, що знаходяться на тому ж сервері) перед вами з’являється потрібна для вас інформація. Достатньо швидко, також можна одержати інформацію та відповідний доступ до неї, що знаходиться на десятках і сотнях тисячах комп’ютерів у всьому світі. Якщо вас не влаштовує те місце до якого ви потрапили у пошуках інформації, то віртуальна кнопка на екрані комп’ютера «BACK» допоможе повернутись на початкову сторінку.

Отже, ми дійшли найбільш актуального питання: «Як знайти потрібну інформацію в Інтернеті?»

Інформацію шукають за:

Ø тематичними каталогами і

Ø за допомогою пошукових машин.

Кажуть, що в Інтернеті є все. Однак, це не зовсім так. Матеріали для розміщення в мережі готують звичайні люди (зрозуміло фахівці своєї справи), тому там можна віднайти лише те, що вони вважають за потрібне. Однак завдяки їхньої творчості в мережі утворилося понад двох мільярдів Web-сторінок.

Для зручності проведемо аналогію пошукових тематичних каталогів в Інтернеті із звичайною книгою. Вона починається із заголовків і завершується алфавітним (предметним) покажчиком основних термінів. Не зважаючи на те, що вони (заголовки і покажчик) знаходяться в різних місцях книжки і виглядають по різному, вони виконують однакову функцію – допомагають знаходити у книжці потрібну інформацію. Зміст із заголовками – це приклад каталогізації в Інтернеті. Читач за назвою розділу вибирає тему, яка його цікавить і за номером сторінки знаходить потрібний текст. Алфавітний покажчик – приклад індексації. Читач знаходить потрібний термін і одержує номер сторінки за якою знаходить потрібну інформацію.

В Інтернеті каталоги та покажчики розрізняються технологією підготовки. Над каталогами працюють люди, а покажчики формуються автоматично. Під час каталогізації ресурсу досвідчений редактор уважно проглядає його, визначає, до якої галузі знань його можна віднести, і вносить його у відповідний каталог. Найбільш великий каталог Інтернету – Yahoo (www.yahoo.com). В ньому працює понад 150 кваліфікованих редакторів. Це велика організація, проте її зусиль вистачає лише на те, щоб підтримувати найбільш актуальні каталоги. А не вносити нові.

Отже, підсумовуючи можна відзначити, що:

Ø каталоги організовуються за темами і містять гіперпосилання для повернення на верхній рівень веб-сайту каталогу;

Ø для використання каталогу необхідно обрати відповідну категорію з галузі людської діяльності, які розбиті за групами: мистецтво, економіка, наука, техніка, архітектура, дизайн тощо. Якщо клацнути мишкою на обрану (мистецтво) категорію то з’являться відповідні гіперпосилання архітектура, живопис і т.д. Далі йде детальніша класифікація;

Ø в цілому працювати за пошуковими каталогами нескладно – пошук інформації користувачем проводиться на інтуїтивному рівні і практично завжди закінчується успіхом.

Вище наведений приклад індексації через аналогію з алфавітним покажчиком у книзі – автоматичні системи пошуку, називають пошуковими машинами. Як свідчить практика, пошукові машини дають можливість повний пошук у рамках заданої теми чи проблеми.

Для пошуку інформації в мережі Інтернет найчастіше використовують інформаційно-пошукові машини. Такими пошуковими машинами є: Мета, Ukrnet, Atlas, Google, Рамблер, Яндекс, Yahoo, Excite, Hotbot та інші. Потрібно ввести адресу такої системи (наприклад: www. ukrnet.ua) в адресний рядок програми-браузера Internet Explorer. Після цього загрузиться головна сторінка пошукової системи. Пошук потрібної інформації можна здійснити за допомогою ключових слів або за допомогою Web-каталогів.

Як свідчить практика пошукові машини дають можливість здійснити найбільш повний пошук в рамках заданої теми. Робота пошукової машини проводиться у три етапи. На першому – сканується інформаційний простір і збираються копії веб-ресурсів. На другому, бази даних, складені за результатами сканування, систематизуються таким чином, щоб у них можна було проводити прискорений пошук. А на третьому етапі пошукова машина приймає запит від користувача і після цього проводить пошук у своїх базах та відображає веб-сторінку з оформленими результатами пошуку:

Всі пошукові системи Інтернету реалізують декілька алгоритмів пошуку. До них відносять: простий пошук, розширений пошук та контекстний пошук.

Простий пошук. Під час цього пошуку в поле запиту вводиться одне або декілька слів, які можуть характеризувати зміст документа. Під час введення одного слова машина видає, як правило достатньо велику кількість посилань, з яких обрати потрібну інформацію буває достатньо складно. Тому простий пошук використовують для знаходження нескладних, однозначних питань чи теоретичних положень.

Розширений пошук. Такий пошук завжди включає запит з групи слів. Під час розширеного пошуку рекомендують зв’язувати ключові слова логічними операторами and (і) or (або) not (ні) та інші. Головна перевага розширеного пошуку полягає в тому, що як правило записи ключових слів і логічних операторів в різних пошукових машинах або однакові, або досить схожі. Тому, засвоївши один раз прийоми розширеного пошуку, можна ним користуватись де завгодно, переключивши машину в потрібний режим розширеного пошуку.

Контекстний пошук. Пошукові машини, що підтримують цей вид пошуку, видають інформацію, яка точно відповідає ключовим словам у пошуковому вікні. Для цього в більшості випадків ключова фраза має бути взяти у лапки.

Інша найбільш поширена послуга, яка використовується в мережі Інтернет – це електронна пошта (E-mail).

Основна перевага електронної пошти на відміну від традиційної полягає в тому, що адресат, якому надсилають інформацію може знаходитись на великих відстанях, у будь-якій частині земної кулі, проте відправлений йому лист надійде за декілька хвилин. Головне аби він був підключений до мережі Інтернет. При чому інформація може бути не лише у вигляді текстових документів, але й у вигляді фото чи відео файлів.

Ще однією перевагою електронної пошти є автоматичне завантаження тієї інформації, яка вас зацікавила. Для цього можна підписатись на певні списки розсилок. Більшість з них влаштовані так само як і газети або інші періодичні видання. Тобто ви постійно будете одержувати останню інформацію, наприклад, про новинки техніки чи технологій у певній галузі. Інші, схожі на дошки оголошень де розміщена також й реклама різних речей – від техніки до науково-популярних журналів. Сьогодні поширеними стали автоматизовані файлові сервери завдяки яким можна одержати відомості про погоду у будь-якій точці земної кулі.

Питання для самоконтролю

1. Де можна віднайти потрібні літературні джерела для вашого проекту?

2. На яку інформацію необхідно звертати увагу в першу чергу під час роботи з книгою?

3. Що таке Інтернет?

4. Які існують способи пошуку інформації в мережі Інтернет?

Практична робота.Пошук інформації в тематичних каталогах та пошукових машинах за допомогою ключових слів.

Так само як Ви вибираєте слова чи назви розділів під час пошуку книги в систематичному каталозі бібліотеки, оберіть ключові слова з теми вашого проекту чи проблеми, яка знаходиться в його основі.