Процедурне(імперативне) програмування

Процедурне програмування є відображенням архітектури традиційних ЕОМ, яка була запропонована Фоннейманом, а теоретичною моделлю процедурного програмування є алгоритмічна система „Машина Тюрінга”. Програма на процедурній мові складається із послідовності операторів, що задають певні дії. Основним є оператор присвоєння, призначений для зміни змісту комірок памяті. Концепція памяті як сховища знань, вміст якого поновлюється операторами програмування, є фундаментальною в процедурному програмуванні. Виконання програми зводиться до послідовного виконання операторів з метою перетворення вихідного стану памяті в кінцевий.

Процедурні мови характеризуються значною складністю, відсутністю строгої математичної основи, необхідністю явного управління пам’яттю, зокрема опису змінних, низькою придатністю для символьних обчислень, високою ефективністю реалізації на ЕОМ.

Важливою класифікаційною ознакою процедурних мов програмування є їх рівень.

Рівень - визначається семантичною ємністю її конструкцій і її орієнтованість на людину-програміста, оскільки частково ліквідує симантичний розрив між методами розв’язання задач людиною і машиною. Чим більше мова орієнтована на програміста, тим вищий рівень мови програмування.

1 Двійкова мова, яка є машинною мовою і передбачає опис програм, де програміст вручну описує взаємодію між регістрами памяті, між ресурсами які задіяні і процесами. На даний час такі мови вже не застосовуються.

2 Шістнацядкова мова, яка забезпечує деяке спрощення запису програми на машинній мові шляхом подання чотирьох двійкових цифр однією шістнацядковою. Така мова може бути доповнена в використана в мовах вищого рівня(Pascal) для програмування окремих фрагментів.

3 Мова Assembler призначена для подання, в зручній символьній формі, програми записаної на машинній мові, дозволяє користуватися кодами операцій, присвоювати символьні імена регістрам пам’яті. Задавати зручні схеми адресації. Розвитком цієї мови є мова Macro Assembler, яка передбачає включення макрозасобів.

4 Мова C, яка в початковому варіанті була розроблена для реалізації ОС Unix, на даний час виконується для розробки програм з можливістю доступу до апаратних ресурсів ЕОМ на рівні мови Assembler. Мова має синтаксис, який забезпечує надзвичайно короткі тексти програм, проте компілятори внаслідок особливостей такої мови генерують ефективно об’єктний код. Основною особливістю цієї мови є стирання відмінностей між виразами і операторами, між процедурами і функціями.

5 Мова Basic, передбачає багатоцільове використання символьних інструкцій для початківців, вважається досить простою мовою, призначеної для використання її початківцями. Початкові варіанти реалізації передбачають тільки інтерпретацію. Basic вважається антиподом мови Pascal. В ньому використовуються різного роду замовчування.

6 Мова Fortran використовує при реалізації програм, що передбачають роздільну компіляцію модулів, що дало можливість створювати бібліотеки наукових підпрограм.

7 Pascal є найбільш вдалим представником систем структурного програмування, не тільки за рахунок впорядкування зв’язків між фрагментами програм, але і за рахунок структуризації даних. Вперше в цій мові була реалізована концепція визначення нових типів даних.

8 Modula-2 (розвиток мови Pascal) передбачає високу модульність програми, наявність записів опису паралельних процесів незалежних модулів визначених наявністю секцій інтерфейсу і реалізації в модулях, а також підтримки механізму експорту/імпорту.

9 Мова Ada розроблена на замовлення міністерства оборони США для використання у вбудованих системах з управляючими ЕОМ, що потребує підтримки режиму реального часу. Крім характерних рис паскалеподібних мов, цій мові притаманні такі риси: