Міждисциплінарні методи дослідження.

У західноєвропейській історіографії термін «просопографічний метод» став відомим з кінця ХІХ ст. Його почали практикувати німецькі історики античності для реконструкції життєвих шляхів (кар’єр) окремих персонажів (в основному з середовища еліт) на матеріалах літературних, нумізматичних і переважно, епіграфічних пам’яток.

Е. Риттерлінг і Е. Штерн за допомогою цього методу проаналізували командний склад римської армії як соціального інституту і, таким чином, скомпонували «колективну біографію» конкретної професійної групи періоду античного суспільства.

Дослідник Р. Сайм надав просопографічному методу іншого функціонального призначення. Якщо його попередники використовували просопографію переважно як статистичний метод для фіксування деталей службової кар’єри окремих осіб, то Сайм використав його як інструмент для вивчення стану й динаміки розвитку цілих суспільних груп, зокрема, правлячої еліти періоду становлення Римської імперії.

Просопогравія з ХІХ ст. використовувалася дослідниками переважно як статистично-соціальний метод вивчення певних суспільних груп суспільства. За його допомогою складається соціальний портрет, або колективна біографія певного соціального прошарку суспільства чи професійної групиі відстежуються певні закономірності.

Потребу просопографічних історичних дослідженьактуалізував наприкінці 1990-х рр. і Я.Дашкевич, підкресливши відмінність подібного досліджень від біографічних, бо завданням біографістики є написання біографії, заповнення колонок особової анкети, складеної за науковими довідково-інформаційними параметрами, створення так званих формальних біограм, які дають матеріал для довідкової роботи. Просопогравія ж, на думку історика, поширює, розгортає, поглиблює біографічний матеріал шляхом врахування людського й особистісного в історії. Але найважливішою і найціннішою ознакою просопографічних даних є правдивість і об’єктивність інформації, відтворення відомої особи у сукупності позитивних і негативних сторін життєпису. Зважаючи на таке призначення просопографії, Я.Дашкевич вважає її вищим ступенем біографістики, бо вона відтворює «живі» образи історії на матеріалах конкретних джерел.

На межі ХХ і ХХІ ст. історична наука прийшла до висновку, що основним персонажем подій і процесів минулого в усі періоди історії була особа, наділена непересічними організаторськими або інтелектуальними здібностями, громадською ініціативою або активною позицією, обдарованістю, хистом або талантом бути політиком, письменником, митцем. Самореалізація постатей з перерахованими даними, як правило, вписувала їх в контекст доби і на сторінки історичного літопису. Вони ставали історичними через відомі заслуги, досягнення, або неперевершені результати.

Просопографія — дисципліна, що за допомогою методів генеалогії, демографії, психології, психолографії, ономастики, нумізматики та інших спеціальних історичних дисциплін досліджує особу в усій сукупності її індивідуальних якостей та взаємостосунків з оточенням.