Види витрат фірми в короткостроковому періоді часу

Загальна виручка підприємства

Економічні витрати

Економічний прибуток

Явні витрати:

Неявні витрати:

Сировина, Матеріали, напівфабрикати, що купуються електроенергія, зарплата, витрати на утримання обладнання, орендна плата, інші явні витрати

процент на власний капітал, зарплата підприємця, інші неявні витрати

Бухгалтерські витрати

Бухгалтерський прибуток

<19 20 212223 24 25 >

Фірми несуть витрати, коли вони купують ресурси, необхідні для виробництва товарів та послуг. Витрати виробництва – це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. Склад і взаємозв’язок економічних і бухгалтерських витрат та прибутку наведено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1 - Взаємозв’язок економічних та бухгалтерських витрат і прибутку

Сукупні витрати фірми складаються з двох типів витрат. Деякі витрати називаються постійними витратами. Вони знаходяться на одному і тому ж рівні при зміні обсягів продукції.

Постійні витрати (FC) – це витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли продукція не виробляється. До постійних витрат належать зарплата управлінського персоналу, орендна плата, проценти за кредитами, амортизаційні відрахування та інші.

Інший тип витрат – це змінні витрати. Вони мають таку назву, тому що вони змінюються в залежності від змін обсягу продукції. Змінні витрати (VC) – це ті витрати, які зростають при збільшенні випуску продукції і зменшуються при його скороченні. Якщо продукція не виробляється, вони мають нульове значення. До них належать витрати на сировину, паливо, електроенергію, зарплата робітникам та інше.

Сукупні витрати фірми (ТС) – це сума постійних та змінних витрат:

ТС = FC +VC

Рисунок 7.1 Криві загальних, постійних та змінних витрат фірми.

Крива загальних витрат завжди повторює криву змінних витрат. Так, для будь-якого обсягу продукції (Q) відстань по вертикалі між кривими ТС та VC дорівнює постійним витратам (FC) (див. рис.7.1).

Змінні витрати підприємець може контролювати, маніпулюючи обсягом випуску продукції. В той же час постійні витрати не підлягають ефективному контролю і повинні відшкодовуватися незалежно від обсягів випуску продукції.

Розмежування постійних та змінних витрат обумовлює також виділення короткострокового та довгострокового періодів виробничого циклу (табл. 7.2). Коротко строк овий період– це такий проміжок часу, протягом якого фірма не в змозі радикально змінити свою виробничу програму, тому обсяг випуску варіюється тільки за рахунок змінних витрат, за незмінних обсягів постійних витрат. Довгостроковий період – це проміжок часу, протягом якого фірма може перебудувати виробництво та вплинути на обсяг випуску, змінюючи не тільки змінні, але й постійні витрати. Отже, існує достатньо стійка залежність між витратами фірми та обсягом випуску продукції, яка має різний прояв для різних часових періодів.

Таблиця 7.2 – Порівняльний аналіз короткострокового та довгострокового періоду

Короткостроковий період	Довгостроковий період
Період часу надто короткий для того, щоб фірми мали можливість змінити кількість всіх факторів виробництва, наприклад, розмір підприємства, але достатньо тривалий з точки зору зміни кількості деяких факторів виробництва за фіксованого розміру підприємства.	Період часу достатньо тривалий для того, щоб фірми мали можливість змінити кількість усіх ресурсів, що використовуються, в тому числі і розмір підприємства.
Період часу з “фіксованим розміром підприємства”	Період часу із “змінним розміром підприємства”
Таким чином, в короткостроковому періоді деякі витрати є змінними, а інші витрати – фіксованими (незмінними або постійними)	Таким чином, в довгостроковому періоді всі витрати є змінними
Проміжок часу надто короткий для того, щоб кількість фірм в галузі могла змінитися	Проміжок часу достатній для того, щоб фірми, які діють в галузі, могли її залишити, а нові фірми – з’явитися в цій галузі
Все безпосереднє виробництво здійснюється в короткостроковому періоді	Довгостроковий період можна розглядати як “горизонт для планування”

Фірму, однак цікавлять не стільки загальні, скільки середні витрати (ATC), тобто витрати на одиницю продукції:

ATC = TC/Q.

Середні загальні витрати свідчать про те, скільки коштує в середньому виробництво одного виробу. Їх можна представити як суму середніх постійних витрат (AFC) та середніх змінних витрат (AVC). Середні постійні та середні змінні витрати визначаються діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

AFC=FC/Q, AVC=VC/Q, ATC = AFC + AVC.

За малих обсягів випуску продукції AFC є значними, а потім при зростанні обсягів випуску Q вони завжди зменшуються і мають форму гіперболи. Криві AVC та ATC мають форму параболи.

Рисунок 7.2 - Види середніх витрат фірми

За будь-якого обсягу випуску відстань по вертикалі між кривими ATC та AVC дорівнює величині AFC.

Важливою характеристикою витрат фірми є показник граничних витрат (МС), які виражають витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції. Вони є приростом загальних витрат фірм (ΔТС), що викликаний змінами обсягу виробництва продукції на одну додаткову одиницю:

МС=ΔТС/ΔQ

В короткостроковому періоді характеризують також приріст змінних витрат фірми при зміні обсягу випуску продукції на одну додаткову одиницю:

Показник граничних витрат (МС) містить надзвичайну важливу інформацію. Він свідчить не тільки про витрати фірми на випуск кожної додаткової одиниці продукції, але й про той виграш, який фірма може отримати, відмовляючись від виробництва останньої одиниці випуску. Графік граничних витрат має U – подібну форму (рисунок 7.3).