Сутність ринку. суб’єкти й об’єкти ринкових відносин

Розвиток товарного виробництва та товарно-грошових відносин привели до створення ринка. Він являє собою економічно самостійне явище із своїми специфічними рисами, функціями та структурою. З моменту свого виникнення ринок пройшов складний еволюційний шлях. Спочатку під словом «ринок» розуміли місце, де здійснювались товарні угоди, далі – форму товарно-грошового обігу. Сьогодні під терміном «ринок» розуміють впорядковану структуру, сферу товарного обігу, сукупність товарно-грошових відносин, що виникають між виробниками (продавцями) і споживачами (покупцями) в процесі купівлі-продажу товарів. Це – вузьке тлумачення категорії «ринок». У широкому розумінні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, сферу прояву економічних відносин, що виникають між людьми в процесі виробництва, розподілення, обміну та споживання товарів на основі використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів.

Основними умовами виникнення ринкового господарства є:

– суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації;

– економічна відокремленість суб’єктів господарювання;

– вільний обмін ресурсів, який забезпечує вільне ціноутворення;

– приватна власність на засоби та продукти виробництва.

Суб’єктами ринку виступають домогосподарства та підприємства, які є основними продавцями-покупцями ресурсів і продуктів, і держава, яка не тільки опосередковує відносини між підприємствами та домогосподарствами, а й приймає активну участь у них.

Об’єктами ринку є вся сукупність товарів, з приводу виробництва, розподілення, обміну та споживання яких і виникають економічні відносини між суб’єктами: продукція, послуги, капітали, робоча сила, інформація, цінні папери, нерухомість тощо.

Основна роль ринкового механізму полягає в тому, що він забезпечує ефективне функціонування економіки. Але ринок має як позитивні, так і негативні риси. До переваг ринкової економіки належать: висока економічна ефективність розподілу і використання обмежених ресурсів суспільства, якісні товари, раціональна структура економіки, практична відсутність дефіциту товарів та послуг, дієвий механізм мотивації праці, саморегулювання, надійний механізм адаптації до умов, що постійно змінюються, економічна свобода. Разом з тим ринок – не ідеальний механізм економічної діяльності суспільства, він має і недоліки: циклічна природа, нестабільність, байдужість до фундаментальних наукових досліджень, проблем довкілля, вичерпності невідтворюваних ресурсів, неспроможність урегулювання „зовнішніх ефектів” економічної діяльності, байдужість до виробництва суспільних благ, необхідних як для тих, хто платить, так і для тих, хто неспроможний оплатити, нерівномірність у розподілі багатства нації, байдужість до вирішення соціальних проблем, неспроможність подолати монополістичні тенденції в економіці, інфляцію та безробіття.

Функції ринку

Сутність ринку розкривається в його функціях:

– регулювання – забезпечення взаємозв’язків між виробництвом і споживанням шляхом збалансованості попиту і пропозиції товарів;

– стимулювання – створення умов для зростання ефективності виробництва на основі конкуренції за рахунок використання новітніх технологій, зниження витрат виробництва, зростання продуктивності праці;

– ціноутворення – приведення індивідуальних витрат до суспільно необхідних та встановлення на цій основі ринкової ціни;

– інформаційна – постійне інформування суб’єктів ринку про ціни, попит, пропозицію, ринкову кон’юнктуру в цілому;

– розподілення – забезпечення отримання доходів усіма суб’єктами ринку у відповідності до виду діяльності;

– аллокаційна – створення умов для виробництва оптимальної комбінації продукції та послуг за допомогою найефективнішої комбінації всіх видів ресурсів;

– сануюча – очищення економічного середовища від неконкурентноспроможних господарств;

– інтеграційна – сприяння формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

3. Суть попиту і пропозиції. Еластичність попиту за ціною. Ринкова
рівновага

Головними елементами в розумінні механізму дії ринкової економічної системи є попит і пропозиція. Взаємодія головних суб'єктів ринку – виробника і споживача – здійснюється саме по каналах попиту і пропозиції і прагне досягнення рівноваги поміж цими елементами шляхом врівноважуючої функції ринкової ціни.

Споживач, з’являючись на ринку, визначає свою поведінку через попит. Попит – це кількості товарів, які споживачі бажають і мають можливість придбати на ринку по конкретних цінах у ряду можливих цін на протязі визначеного часу.

Суть закону попиту полягає у тому, що поміж рівнем ціни (Р) і величиною попиту (Qd) існує зворотна залежність. Інакше кажучи, чим нижче ціна, тим більше величина попиту на товар (послуги), а чим вище ціна – тим менше величина попиту. Графічно крива попиту представлена кривою DD (від англійського «demand» – попит) (рис. 8.1).

Основною причиною зміни величини попиту є зміна ціни даного товару. При чому окремі товари неоднаково чутливі до змін у цінах. Останнє характеризується категорією „еластичність попиту за ціною”,якапоказує чутливість (реакцію) попиту для різних товарів на зміну цін.

Еластичність попиту вимірюється кількісно, для чого вводиться поняття коефіцієнта еластичності E_d:

або:

.

Реакція споживачів на зміну ціни на товар може бути сильною, слабкою або нейтральною. Кожна з них породжує відповідний попит: еластичний, нееластичний, одиничної еластичності.

Якщо E_d>1, то попит буде еластичним, тобто запитувана кількість товарів буде змінюватися швидше, ніж ціни, наприклад, предмети розкоші, товари тривалого користування.

Якщо E_d< 1, то попит нееластичний і ціни змінюються швидше, ніж кількість товарів, придбаних споживачами, наприклад, на товари першої необхідності.

Термін “абсолютно нееластичний попит” означає крайній випадок, коли зміна ціни не призводить ні до яких змін кількості запитуваної продукції (наприклад, попит хворих діабетом на інсулін).

Термін “абсолютно еластичний попит” означає другий крайній випадок, коли якнайменша зміна ціни спонукає покупців збільшувати покупки від нуля до межі своїх можливостей (наприклад, продукція на чисто конкурентному ринку).

Окрім ціни існують нецінові детермінанти (фактори), зміна яких приводить до зміни попиту: уподобання споживачів, які часто змінюються під впливом моди або ж залишаються традиційними, рівень доходів у суспільстві, ціни на сумісні товари (товари-субститути, товари-комплементи), кількість покупців на ринку, інфляційні очікування споживачів.

Пропозиція – кількості товарів, які продавці готові виробити і запропонувати до продажу на ринку по конкретних цінах в ряду можливих цін на протязі визначеного часу.

Ціна для виробників є прибутком, а не витратою. Тому продавець намагається виробляти товари з більш високими цінами. Залежність між високими цінами і збільшенням величини пропозиції цілком очевидна: при високих цінах на продаж виставляється більша кількість даного товару, аніж при низьких. Це пов’язано із законом пропозиції. Чому кількість запропонованих товарів залежить від ціни на них? Тому, що виробник намагається одержати максимальний прибуток. Чим вища ціна товару при інших рівних умовах, тим більше стимул для виробництва і продажу саме цього товару.

Суть закону пропозиції полягає у тому, що поміж рівнем ціни (Р) і величиною пропозиції (QS ) існує пряма залежність. Графічно крива пропозиції представлена кривою SS (від англійського «supply» – пропонувати) (рис. 8.1).

Рисунок 8.1 – Попит, пропозиція і ринкова рівновага

Також, як і попит, пропозиція схильна до впливу ряду нецінових детермінантів (факторів): ціни на ресурси, удосконалення технології виробництва, податки та дотації підприємствам, ціни на товари-конкуренти, інфляційні очікування, кількість продавців на ринку.

В будь-якому випадку в ринковій економіці між попитом та пропозицією встановлюється визначене співвідношення, яке називають ринковою рівновагою. Ринкова рівновага – встановлення на ринку в результаті взаємодії виробників і покупців таких цін на товари, які не створюють залишок у продавців і не створюють дефіцит у покупців.

В основі ринкової рівноваги лежить рівноважна ціна, при якій кількість товару, запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на який пред’явлено попит. Наочно цей процес можна показати на графіку, який об’єднує криві попиту і пропозиції (рис. 8.1).

Крива попиту DD перетинається з кривою пропозиції SS у точці Е, яка вказує рівноважну ринкову ціну (Р_Е) і рівноважну кількість продукту (Q_Е).