Витрати виробництва як передумова виробництва. Сутність витрат виробництва

Кожне підприємство в умовах ринкової економіки вирішує: які товари та послуги виробляти? Скільки слід виробляти товарів та послуг? Відповідь на це питання залежить від ціни на товари і витрат на їх виробництво. При цьому економічна поведінка підприємств в умовах конкуренції спрямована на максимізацію прибутку.

Теорія виробництва і витрат є однією з ключових в економічній теорії.

Кожне підприємство (фірма) купує на ринку ресурсів землю, працю і капітал; потім поєднує їх в процесі виробництва; результатом цього процесу виробництва виступає продукт (товар або послуга), якій буде реалізовано на ринку готових товарів та послуг. Тому економічна теорія розглядає підприємства як складні об¢єднання різноманітних виробничих ресурсів, певним чином організованих та координованих для виробництва товарів і послуг.

Виробництво завжди здійснюється для задоволення потреб людей, тому успішність діяльності підприємств в першу чергу пов’язана з готовністю покупців придбати запропонований продукт. Ринкова пропозиція прямо пов'язана із закономірностями ефективного розподілу обмежених ресурсів. Це пояснюється тим, що пропозиція товарів обмежена витратами на виробництво (витратами фірми) та стимулюється прибутком (перевищенням доходу над витратами). Гіпотеза про раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин означає, що будь-яка фірма прагне приймати рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток, тобто основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку.

Погляди на природу та сутність витрат суттєво різняться. Найбільш поширеними є погляди

Економічні витрати фірми - це виплати, які фірма повинна зробити, чи ті доходи, які вона повинна забезпечити постачальникам ресурсів, необхідних для виробництва, щоб відволікти ці ресурси від використання в інших цілях.

Для виробництва товарів чи послуг будь-яка фірма, звичайно, використовує, як ті ресурси, які вона купує у власників цих ресурсів, так і власні економічні ресурси. З цієї точки зору всі економічні ресурси поділяються на дві великі групи: зовнішні витрати; внутрішні витрати.

Грошові кошти, які фірма сплачує зовнішнім постачальникам, купуючи у них фактори виробництва, становлять зовнішні витрати (ці витрати мають ще такі назви, як явні витрати, грошові витрати, експліцитні витрати та ін.). Оскільки ці витрати знаходять відображення у бухгалтерському обліку і враховуються бухгалтерами за статтями та елементами витрат, вони виступають як бухгалтерські витрати.

Отже, бухгалтерські витрати – це фактичні витрати підприємства на виробництво певного обсягу продукції. Витрати на сировину, паливо, електроенергію, матеріали, оплату праці робітників та ін. – все це є прикладами бухгалтерських витрат.

Інша група витрат – це внутрішні витрати(неявні витрати, імпліцитні витрати), що пов'язані із власними ресурсами фірми.

З огляду на обмеженість ресурсів та наявність різних варіантів застосування цих ресурсів, можна зробити такий висновок: використання будь-якого ресурсу для виробництва певного товару виключає можливість його використання у виробництві іншого (альтернативного) товару. Витрати, обумовлені використанням факторів виробництва, які є власністю фірми, мають назву неявних витрат.

Оскільки фірма відмовилась від використання власних факторів виробництва в альтернативних варіантах, то неявні витрати фірми оцінюються як сума максимальних втрачених доходів від цих факторів виробництва в найкращому з відкинутих варіантів. Наприклад, якщо власник фірми одночасно є її менеджером, використовує власний капітал та належне йому приміщення, то до неявних витрат можна віднести:

- втрачену заробітну плату, яку він міг би отримати в іншій фірмі як найманий працівник;

- втрачений рентний дохід, який він міг би отримувати, надаючи в оренду власне приміщення;

- втрачений процентний дохід на власний капітал, який він міг би мати, вклавши гроші до банку;

- втрачений підприємницький дохід, тобто прибуток, який він міг би отримати в будь-якій галузі, організувавши там фірму.

Важливим елементом неявних витрат виступає нормальний прибуток.

Нормальний прибуток – це мінімальна плата, необхідна для того, щоб втримати підприємця в даній галузі. Нормальний прибуток – це дохід, від якого відмовляються власники підприємства на користь використання ресурсів на своєму підприємстві, але який вони могли б отримати, вклавши свої ресурси в інші сфери діяльності поза межам підприємства. Отже, до внутрішніх витрат відноситься й нормальний прибуток, необхідний для того, щоб залучити та утримати ресурси в межах даного виробництва.

Для власника фірми всі витрати - явні та неявні - є альтернативними, тому що існують альтернативні варіанти використання коштів, вкладених ним у фірму. Явні витрати – це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати містять у собі лише явні витрати. Економічні (альтернативні) витрати охоплюють явні та неявні витрати. Іншими словами, економічні витрати являють собою платежі усім власникам економічних ресурсів, достатні для того, щоб відволікти ці ресурси від альтернативних варіантів використання.

Економічні витрати = бухгалтерські витрати + неявні витрати.

Орієнтуючись на економічні витрати, власник фірми приймає рішення щодо доцільності діяльності фірми в конкретній галузі. В подальшому під загальними витратами фірми ми будемо розуміти виключно економічні витрати. Саме на них, а не на бухгалтерські витрати, буде орієнтуватися фірма, розраховуючи свої обсяги виробництва продукції, а отже й пропозиції. Відповідно і прибутком фірми буде перевищення її доходу над економічними (альтернативними) витратами.