Сучасна грошова система

Сучасні гроші на відміну від товарних грошей – це кредитні гроші. Вихідним пунктом їхнього виникнення є функція грошей як засіба платежу. - кошти платежу. При продажі товару в кредит продавець стає кредитором, покупець - боржником. В обмін на придбаний товар покупець видає продавцеві боргове зобов'язання - вексель, у якому дається погоджена між ними оцінка діяльності товаровласника й фіксуються розміри й строки його винагороди. Тут гроші виступають ідеально як міра вартості, реально - як засіб платежу.

Цей комерційний кредит надалі розвивається у формі банківського кредиту. Тому неможливо представити сучасну грошову систему без аналізу діяльності банківської системи, остання була породжена послідовним розвитком грошей і грошового господарства в цілому, і тому є невід'ємною складовою нинішнього етапу руху цього господарства. Гроші, надані в кредит, є потужним прискорювачем економічного розвитку, забезпечуючи зростаючу безперервність процесів відтворення у всіх його сферах - виробництві, розподілі, обміні й особистому споживанні.

Сучасна ринкова економіка, особливо в найбільш розвинених країнах, наскрізь пронизана кредитними відносинами. Знаряддям банківського кредиту є банкнота - вексель, виданий на банк. Банкноти як кредитні гроші спочатку випускалися приватними комерційними банками (КБ) і забезпечувалися їхніми активами. Згодом емісія банкнот стала справою Центрального (державного) банку (ЦБ). Згодом ці банкноти по своїй формальній істоті злилися з казначейськими паперовими грішми з їхнім примусовим курсом. Банкноти тривалий час зверталися поряд і паралельно із золотими грішми й обмінювалися на них на першу вимогу їхніх власників. Усе, що було раніше сказане про нормативно-регулюючу природу й довіру до паперових грошей, тепер рівною мірою повинне бути віднесене до сучасних банківських квитків. Рух кредитних і паперових грошей злилися в один потік.

Рух грошей здійснюється в рамках національної грошової системи, елементами якої є: назва грошової одиниці, масштаб її цін, установлений законом порядок емісії паперових і металевих грошових знаків, організація й регламентація діяльності банківської системи, порядок наявного й безготівкового грошового обігу, створення й регламентація функціонування спеціальних установ, що регулюють грошовий обіг у країні й розрахунки із закордонними партнерами .

Сучасна грошова система складається з нерозмінних на золото державних банкнот і розмінних монет, а також депозитів до запитання або поточних рахунків. Рух депозитних грошей пов'язано із чеком. У розвинених країнах на чековий обіг доводиться майже 90% депозитів. Іншим видом сучасних грошей є депозитні гроші - різновид кредитних. На них доводиться від 80 до 90 % всієї грошової маси, знаряддям їхнього обігу є кредитна картка, що призначена для запису всіх покупок на рахунок фізичної або юридичної особи, оплачуваних пізніше. Останнім часом впроваджуються кредитні картки другого покоління, по суті це вже персоніфіковані гроші.

Ліквідність властива всім видам активів, але ступінь її різний і залежить від швидкості конвертування активів у готівку, що має абсолютну (найвищу) ліквідність. Для зручності залежно від ступеня ліквідності грошова маса підрозділяється на кілька агрегатів. М0 = готівка (монети й паперові гроші). У формі готівки зберігається їхня матеріальна основа, хоча й позбавлена свого вартісного базису. Властивості готівки представляють широке поле діяльності для фальшивомонетників, злодіїв, хабарників, грабіжників, рекетирів, аматорів красиво пожити за чужий рахунок. Тому подальший розвиток грошової системи йде по лінії заміни безіменних грошей персоніфікованими, електронними картками й безготівковими розрахунками. Все це, по-перше, затрудняє протизаконні способи присвоєння й використання грошей, а по-друге, істотно знижує питому вагу готівки в їхній загальній масі. Втім, незважаючи на ці процеси, наявні паперово-знакові гроші значною мірою продовжують зберігати свій базисний статус для сучасної грошової системи, їхнє стихійне функціонування залежно від кількості в обігу, як і раніше, визначає основні параметри цієї системи. По мірі спадання ліквідності, гроші класифікуються на такі монетарні агрегати:

М1 = М0 плюс чекові депозити. Частка готівки в М1 становить приблизно 30%, чекові депозити або депозитні гроші - 70%.

М2 = М1 плюс безчекові рахунки заощаджень і дрібні строкові вклади. Як правило, М2 більше агрегати М1 в 2-3 рази.

М3 = М2 плюс великі строкові вклади (понад 100 тисяч американських доларів). М3 більше М2 приблизно в 5 разів.

L = М3 плюс цінні папери (комерційні зобов'язання + короткострокові цінні папери держави й ін.).

У здоровій ринковій економіці наявних і безготівкових грошей повинно бути в розмірі 80% від ВНП. Склад грошових агрегатів в Україні в 2000 році був наступним (у млн. грн.): М0 - 12 799; М1 - 20 732; М2 - 31 387; М3 - 32 084. Частка готівки (М0) становить 40%, що свідчило про недостатній розвиток банківської системи, її операцій і довіри до неї з боку суб'єктів української економіки.

Попит на гроші складається із двох основних потреб:

- попит на гроші для угод (тобто трансакційний попит на гроші);

- попит на гроші з боку активів.

Перший з них означає попит на гроші, необхідні для угод при придбанні товарів й оплаті послуг. Він пропорційний ВНП і не залежить від ставки відсотка. Попит на гроші з боку активів випливає з функції нагромадження. Люди можуть тримати свої фінансові активи як у грошах, так й у вигляді акцій, облігацій, строкових вкладів, що приносять дохід у формі відсотка. Чим вище ставка відсотка по облігаціях, тим менша кількість активів буде зберігатися у формі грошей, і навпаки. Загальний попит на гроші являє собою суму попиту на гроші з боку активів та величину попиту на гроші для угод як активи при кожній можливій величині відсоткової ставки.