Вартість і ціна: альтернативні теорії

Відповідно до трудової теорії вартості, величина вартості одиниці товару визначається суспільно-необхідними витратами праці, залежить від росту продуктивності праці, а ціна товару, як грошове вираження вартості, залежить так само від зміни попиту та пропозиції на ринку. Однак теорія трудової вартості, створена класиками політичної економії й розвинена К. Марксом, як відзначають багато економістів ХІХ-ХХ ст., має й недоліки, і нез'ясовані положення. Ряд економістів відзначають, що трудова теорія вартості, або «теорія витрат», робить нереальним можливість безмежного збільшення виробництва, що вона не відповідає на запитання: які ж фактори визначають попит (а виходить, і ціну товару), що дана теорія не є стрункою і всеосяжною й не розкриває сутність вартості.

Ще в середині ХІХ століття ряд економістів (У. Джевонс, К. Менгер й ін.) критикували класичну школу за те, що вона вважає первинною в економіці сферу виробництва й що джерелом вартості є праця, витрати, і оголосили первинною сферу споживання, а основою цінності (вартості) – корисність товарів і послуг. Такий підхід багатьма економістами був оцінений як революційний. Створена теорія граничної корисності розкриває зовсім по іншому сутність корисної вартості (цінності), а саме із суб'єктивно- психологічних позицій оцінки вартості матеріальних благ конкретним споживачем. Це й одержало назву маржиналистської революції.

Маржиналісти вважають, що визначення вартості й ціни витратами праці не є прийнятним, що вартість блага визначається величиною корисного ефекту одержуваного індивідом (покупцем) від споживання блага, тобто корисністю, а виходить, вартість – суб'єктивна категорія, що відображає індивідуальні оцінки корисності благ конкретним споживачем. К. Менгер, зокрема вважав, що цінність - це судження, що господарюючі люди мають про значення благ, що перебувають у їхньому розпорядженні, для підтримки їхнього життя і їхнього добробуту, а тому поза їхньою свідомістю не існує. Особливістю австрійської школи був послідовний суб'єктивний підхід: всі категорії товарно-грошових, ринкових відносин її представники виводили тільки з відношення економічного суб'єкта до речі, із суб'єктивної оцінки їм її корисності. В «Основах теорії цінності господарських благ» (1866 р.) О. Бем-Баверк як головне завдання ставив обґрунтування закону величини цінності речі, виходячи з того, що цінність речі виміряється величиною граничної корисності цієї речі. При цьому автор підкреслював, що основою цінності служить не найбільша або середня, а найменша, гранична корисність. Теорія граничної корисності зробила акцент на дослідження попиту, потреби окремої людини, його раціонального поводження в ринковій економіці, необхідності найбільш ефективного вибору в умовах рідкості ресурсів.

Економічне життя ХІХ–ХХ ст. показало, що ні яка економічна теорія не дає повної, всеосяжної оцінки (аналізу) того або іншого економічного явища. Такою є й проблема вартості товару. На ринку товар перебуває між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем), кожний з яких має свій погляд на вартість (корисність) даного товару: продавець прагне встановити таку ціну, що дозволяла б відшкодувати його витрати й, звичайно ж, дістати прибуток; покупець прагне від покупки товару одержати якнайбільше корисності в споживанні. Їхні інтереси відбиті в різних теоріях: продавця (виробника) - у трудовій теорії вартості, покупця (споживача) – у теорії граничної корисності. Уперше таку думку висловив Ф. Енгельс в «Начерках до критики політичної економії» із приводу того, що визначає вартість: витрати виробництва або корисність речі. Ф. Енгельс говорить про те, що теорію трудової вартості й теорію граничної корисності не слід протиставляти, а використати їхню єдність для оцінки об'єктивних, реальних витрат на виробництво блага із суб'єктивною оцінкою цього блага покупцем. У концептуальному виді такий підхід був прийнятий у роботах М. Туган-Барановського, А.Маршалла й ін.

В «Принципах політичної економії» (1890 г.) і в ряді інших робіт А. Маршалл велику увагу приділяв проблемі вільного ціноутворення на ринку. Ринкову ціну він розглядав як результат перетинання ціни попиту, обумовленою граничною корисністю, і ціни пропозиції, обумовленої граничними витратами, показавши при цьому двохкритеріальну сутність вартості товару: «Ми могли б з рівною підставою сперечатися про те, чи регулюється вартість корисністю або витратами виробництва, як і про те, чи розріже шматок паперу верхнє або нижні лезо ножиців». А. Маршалл уважав, що витрати виробництва, величина попиту й ціна взаємно регулюють один одного й що кожен з факторів частково регулюються іншими факторами. Таким чином, у неокласичній теорії А. Маршалла сфера виробництва й споживання, які раніше протиставлялися маржиналістами, взаємозалежні й через єдиний механізм взаємодії попиту та пропозиції зроблений вихід на формування ціни ринкової рівноваги, рівноважної ціни.