Рушійні сили розвитку психіки.

Діалектико-матеріалістична теорія розвитку розглядає про­цес становлення особистості як "саморух", що визначається єдністю його зовнішніх і внутрішніх умов. Зовнішні умови - умо­ви природного й суспільного середовища. Зовнішнє, об'єктивне, засвоюючись індивідом, стає внутрішнім, суб'єктивним його над­банням. Зовнішні та внутрішні умови розвитку - це протилеж­ності, що не тільки взаємопов'язані, а й переходять одна в одну.

Основними зразками рушійних сил розвитку є суперечності, які виникають і долаються в навчально-виховному процесі:

1) внутрішні: між власними потребами і системою світогля­ду тощо;

2) зовнішні: розбіжності між новими пізнавальними потре­бами і наявним рівнем психічного розвитку; між бажа­ним і можливим; між різноплановими вимогами до дити­ни і звичними нормами поведінки; між потребою в нових формах спілкування і старими способами їх задоволення тощо.

Взаємозв'язок психічного розвитку і навчання.

1. За Ж. Піаже, розвиток - це 1) процес, що зумовлюється взаємодією певних чинників, наприклад, визріванням мозку, впли­вом навколишнього середовища, засвоєнням соціального досві­ду, власною активністю; 2) моторні реакції, перцептивні дії, со-ціально-особистісне становлення, інтелектуально-елементарна поведінка.

Основні ідеї вченого:

1) незалежність процесів дитячого розвитку, зокрема мис­лення, від процесів навчання; обґрунтування психологіч­ної природи егоцентризму (феномен «незбереження кіль­кості»);

2) розвиток має пройти певні завершені цикли, тобто відбу­вається дозрівання функцій, перш ніж школа зможе роз­почати навчання відповідних знань та навичок.

Позитивний момент теорії Ж. Піаже: застереження щодо ін­телектуальних перевантажень та можливих шкідливих наслід­ків для фізичного та психічного здоров'я дітей.

Недолік позиції Ж. Піаже: «Навчання плентається у хвості розвитку» (Л.С. Виготський).

Г. С. Костюк вважав, що у психічному розвитку внутрішні суперечності, що виникають у житті особистості, спонукають до активності, спрямованої на їх подолання. Одні суперечності дола­ються, натомість виникають нові, що ведуть до нових дій. Отже, внутрішні суперечності - рушійні сили розвитку.

Г. С. Костюк виділяє такі основні суперечності:

— розходження між новими потребами, цілями, прагнення­ми особистості та досягнутим нею рівнем оволодіння за­собами, необхідними для їх задоволення;

— розходження між новими пізнавальними цілями і наяв­ними в учнів способами дій;

— розходження між досягнутим рівнем розвитку індивіда і способом його життя;

— розходження між очікуваним, бажаним майбутнім і те­перішнім.

Навчання і виховання сприяють не тільки переборенню внутрішніх суперечностей, що виникають у житті особистості, а й їх виникненню.