Початок психічного життя

Індивідуальна історія людини починається не від на­родження, а від її зачаття. Адже за дев'ять місяців внутрі­утробного (пренатального) періоду відбуваються не тільки фундаментальні якісні та кількісні фізичні, фізіологічні зміни майбутнього новонародженого, а й інтенсивний його психічний розвиток (у другій половині вагітності).

Пренатальний розвиток — дородовий, утробний розвиток індиві­да, під час якого відбувається розгортання успадкованого ним по­тенціалу.

Особливості його зумовлюють характер розвитку на наступних етапах життя дитини і навіть дорослої людини. Дозрівання майбутнього немовляти у пренатальному пері­оді відбувається в строго контрольованому середовищі — матці — і долає кілька послідовних етапів. Але навіть і в материнській утробі зовнішнє середовище впливає на його розвиток. Практично з моменту зачаття дитина стає еле­ментом ситуації, що складається в оточуючому середови­щі. Радість і побоювання, добробут і нестачі, стабільність і потрясіння, здоров'я і хвороби у сім'ї, яка очікує дитину, впливають на її пренатальний розвиток. Попри те що поло­ги є генетично запрограмованою послідовністю подій, особливості появи на світ кожної конкретної дитини обу­мовлюються і культурними, історичними та сімейними умовами.

Ще донедавна вивченням життя людини від зачаття до народження займалася переважно ембріологія (грец. етЬ-гуоп — зародок, 1о£оз — слово, учення) — наука про зако­номірності утворення організмів і формування їх на ранніх стадіях розвитку. Відповідно до результатів її досліджень життя починається з моменту запліднення жіночої кліти­ни чоловічою. Запліднена яйцеклітина невидима неозбро­єним оком, у ній зосереджена вся генетична інформація, потрібна для розвитку нового організму. Однак шлях, який вона має подолати протягом наступних дев'яти міся­ців, нелегкий, навіть небезпечний. Підраховано, що від 50 до 70% запліднених яйцеклітин гинуть протягом перших двох тижнів.

Фази пренатального розвитку. Період від запліднення яйцеклітини до народження дитини у середньому триває 280 днів (40 тижнів), але бувають відхилення (від 245 до 325 днів). Розвиток дитячого організму проходить протя­гом цього часу термінальну (лат. germen — зародок), ембріо­нальну (лат. еmbrion — зародок) і фетальну (лат. fetus — запліднений) фази.

Гермінальна фаза. Починається вона з моменту заплід­нення яйцеклітини і триває приблизно 2 тижні, протягом яких відбувається швидкий ріст і первинна диференціація клітин. На першому тижні поділяється зигота (запліднена яйцеклітина) й утворюється бластоциста (грец. blastos — зародок і kystis — пузир) — пухирець, заповнений водою. На другому тижні зародок занурюється в стінку матки; по­чинають формуватися структури, які забезпечують його життєдіяльність: амніон (грец. amnion — оболонка) — внутрішня оболонка, хоріон (грец. chorion — перепонка) — зовнішня оболонка, жовчний мішок, плацента (дитяче міс­це) і пупковий канал.

Ембріональна фаза.Вона охоплює період від 2-х тиж­нів до 3-го місяця, коли відбувається структурний розви­ток зародка. У 3—4 тижні його довжина становить 0,6 см. Майбутній плід складається із трьох зародкових листів. На другому місяці довжина зародка становить 2,5 см, ва­га — 2,1 г. Із трьох зародкових листів формуються ткани­ни і починають утворюватися органи.

З 4-го по 8-й тиждень розвитку із зовнішнього зародко­вого листа формуються центральна і периферична нервові системи, кора головного мозку, утворюються епітелій — чуттєва покривна тканина вух, носа та очей, а також шкір­ний покрив, волосся і нігті. Середній зародковий лист дає початок усій з'єднувальній тканині, м'язам, скелету, внутрішнім органам, крові, лімфі, кровоносним та лімфа­тичним судинам, хрящам, статевим залозам, тканинам, що вистилають усі порожнини тіла. Внутрішній зародко­вий лист утворює внутрішні шари шлунка й кишківника, органів дихання, основні частини щитоподібної залози, печінки, надшлункової залози та інших органів.

У цей час з'являються зовнішні ознаки людини (облич­чя, вуха, очі, ніс), у зачатках кінцівок уже стає помітним поділ на відділи, формуються пальці, які спочатку з'єдна­ні перетинкою. Починає розвиватися шкірна чутливість, зародок набуває здатності реагувати рухами на окремі подразники.

На першому місяці внутріутробного розвитку відбува­ється найінтенсивніший ріст організму (порівняно із зи­готою ембріон збільшується в 10 000 разів), до кінця мі­сяця його довжина досягає 1,3 см. Його кров уже тече ар­теріями і венами. Маленьке серце б'ється з частотою 65 ударів за хвилину. На цьому етапі вже є зачатки головного мозку, нирок, печінки і травного тракту, починає функці­онувати пуповина — ланка, що зв'язує ембріон з матір'ю. Під мікроскопом на голові ембріона можна побачити де­кілька випуклостей, які з часом перетворюються на очі, вуха, ніс і рот. Визначити стать майбутньої дитини ще не­можливо.

До кінця 2-го місяця плід дещо менший 2,5 см, а його вага становить 2,1 г. Довжина голови становить половину довжини всього тіла. Чітко диференціюються частини об­личчя, з'являються зачатки зубів і язика. На руках виді­ляються кисті і пальці, на ногах — коліна, стегна і стопи. Плід покритий тонкою шкірою, можна отримати відбитки пальців і рук. Кісткові клітини з'являються на 8-му тижні внутріутробного розвитку.

На третьому місяці від запліднення настає фетальна фаза, яка триває до народження дитини.

Мозок координує функціонування органів. Відбуваєть­ся розвиток статевих органів. Сердечний ритм стабільний. У шлунку виробляються травні соки; у печінці утворюють­ся кров'яні клітини. У нирках кров очищується від сечової кислоти. Шкіра реагує на тактильні подразники. На грубі механічні подразнення (удар) восьмитижневий плід реагує згинанням тулуба, розгинанням голови і відведенням рук назад.

Наприкінці 3-го місяця вага плоду досягає 28 г, зріст — 7,5 см. Плід має нігті, повіки (заплющені), голосові зв'яз­ки, губи, ніс. Голова становить приблизно 1/3 його довжи­ни, високий лоб. Стать майбутньої дитини на цьому етапі визначається легко.

Уже функціонують органи: плід може дихати (захоп­люючи амніотичну речовину в легені і випускаючи її на­зад), інколи відбувається сечовипускання. У ребрах і хреб­ті сполучна тканина змінюється хрящовою.

Достатньо різноманітні рефлекси плоду: він рухає но­гами, руками, великими пальцями рук і головою; відкри­ває і закриває рот, здійснює ковтальні рухи. При дотор­канні до повік плід жмуриться, до долоні — частково стис­кає кисть у кулачок, доторкання до губ викликає ссальний рефлекс, при ударі по п'ятах пальці ніг розгинаються. Ці рефлекси присутні в новонародженого і зникають упро­довж перших місяців.

У четвертому місяці внутріутробного періоду тіло рос­те швидше за голову, яка становить його четверту частину. Зріст плоду — 20—25 см, вага — майже 170 г. Довжина пу­повини приблизно дорівнює довжині плоду і збільшується разом з ним. До цього моменту закінчується розвиток пла­центи.

Мати починає відчувати рухи ніг плоду (ворушіння), які в низці країн і релігійних шкіл вважають початком людського життя. Рефлекси плоду стають більш «живи­ми» внаслідок розвитку м'язової системи.

Вага плоду на п'ятому місяці внутріутробного періоду становить 340—450 г, довжина — 31 см. З'являються інди­відуальні риси зовнішності. Стабілізується зміна станів, подібних до сну і неспання, особливе положення плоду (передлежання). Підвищується його рухова активність: плід штовхається, потягується. Якщо прикласти вухо до живо­та матері, можна почути серцебиття. Починають працюва­ти потові і сальні залози.

Дихальна система плоду ще не пристосована до адек­ватного дихання поза маткою, тому діти, які народжують­ся в цей період, як правило, не виживають.

Починає рости волосся: жорстке — брови і вії, тонке — на голові і шовковисте (лануго) — на всьому тілі.

На шостому місяці внутріутробного розвитку швидкість росту плоду трошки знижується, і до кінця 6-го місяця він досягає 35 см і 560 г. З'являється підшкірна жирова кліт­ковина. Закінчується розвиток очей: вони розплющують­ся, заплющуються і дивляться у всі напрямки. Плід здат­ний чути, плакати, сильно стискати руку в кулачок.

Діти, які народжуються на 6-му місяці, мають дуже не­великий шанс залишитися живими, бо формування їх ди­хального апарату ще не завершене. Іноді народжені в цей термін діти виживають.

До кінця 7-го місяця довжина плоду наближається до 40 см, вага становить 1,4—2,3 кг. Рефлекси на цьому етапі повністю сформовані. Плід дихає, ковтає, рухається, ви­дає щось подібне на крик, може ссати великий палець ру­ки. Лануго до цього часу можуть зникнути, а можуть збе­рігатися навіть до народження. На голові продовжує рости волосся. Шанси на виживання плоду вагою мінімум 1,5 кг достатньо високі за інтенсивного медичного догляду, і він доростає ізольовано від зовнішнього середовища до досяг­нення маси 2,3 кг.

8-місячний плід досягає 45—50 см і важить 2,3—3,2 кг. Йому стає мало місця, і його рухова активність знижуєть­ся. Упродовж цього і наступного місяців по всьому тілу відбувається формування жирової клітковини, яка допо­може дитині пристосовуватися до змін зовнішньої темпе­ратури після народження.

Приблизно за тиждень до народження плід перестає рости, досягнувши в середньому 50 см і 3,4 кг. Хлопчики здебільшого трохи довші і важчі за дівчаток. Триває фор­мування жирової клітковини, підвищується ефективність роботи різних систем органів, частота серцевих скорочень, через пуповину починає відходити багато продуктів обмі­ну. Колір шкіри спочатку червонуватий, потім блідніє. На момент народження загальний термін перебування плоду в утробі матері становить приблизно 266 днів (більшість лі­карів починає цей відлік від останнього менструального циклу матері і нараховує 280 днів).

Отже, внутріутробний розвиток дитини детермінує по­дальший її психічний розвиток.

2. Пренатальному розвитку властиві певні загальні тен­денції. Він відбувається переважно в напрямку від голови до ніг, від центру тіла до його периферії. Ця тенденція ви­являється в розвитку координації рухів і фізичних нави­чок у немовлят і дошкільників. Спочатку немовлята вчаться керувати рухами очей і голови, потім — руки, а ще через деякий час — ніг.

Спершу плід реагує на будь-які натискання на шкіру неспецифічними, генералізованими (загальними) рухами, в яких бере участь усе тіло. Рухові реакції новонароджено­го і немовляти стають більш локалізованими і специфічни­ми. Ця тенденція відображає ще один напрям розвитку — від загального до специфічного (навчаючись писати, діти часто допомагають рухам руки всіма частинами тіла, на­віть язиком, і тільки через певний час обмежують рухи до роботи кисті і незначних переміщень руки).

З розвитком пов'язані процеси диференціації та інтег­рації. В пренатальному періоді відбувається диференціа­ція клітин на окремі спеціалізовані шари. Однак швидко настає їх інтеграція в процесі утворення органів і систем організму. Пізніше, в процесі психічного розвитку дити­ни, диференціація та інтеграція часто відбуваються одно­часно.

Найпростіші психічні явища починають виникати ще у внутріутробному періоді розвитку дитини. Вони з'явля­ються не в напрямку від зовнішнього до внутрішнього, а навпаки, спочатку прості психічні явища (виникають до народження дитини у процесі взаємодії її задатків і пер­ших зовнішніх впливів, наприклад звукових), потім прос­ті зовнішні дії (формуються після народження і керуються уже тими психічними явищами, що виникли раніше, роз­виваються на основі складніших сенсорних контактів із зовнішнім світом, перших практичних дій із предметами тощо).

Усе це свідчить, що загальний психічний розвиток в онтогенезі відбувається не від зовнішнього до внутрішньо­го, а завжди на основі безперервної взаємодії зовнішнього і внутрішнього.

Оскільки найперші, елементарні психічні (сенсорні) явища починають формуватись у людини наприкінці її пренатального розвитку, психіка майбутнього новонародже­ного є найпростішою, але вже нерозривною єдністю при­родного і соціального. Такий підхід суттєво відрізняється від поглядів, за якими дитина у момент народження є істо­тою, яка значно пізніше стає людиною завдяки навчанню і вихованню, гомонізації (олюдненню) психіки. Він ґрунту­ється на тому, що майбутній новонароджений уже при за­чатті за своєю природою є специфічно людським і не потре­бує олюднення. У ньому закладені необхідні спадкові (ге­нетичні) і вроджені (внутрічеревні) основи для розвитку саме людини, а не тварини. Досить виразно це виявляєть­ся, наприклад, при формуванні у пренатальному і постна-тальному періодах специфічних якостей кори головного мозку, які забезпечують єдність природного і соціального у складному процесі оволодіння мовою. Такими є, зокре­ма, нейрони слів — нервові клітини, що вибірково активі­зуються у відповідь на деякі особливості звуків мови, пев­них слів тощо.

Якщо на плід впливають шкідливі фактори, то перед­усім страждають його органи і системи, які в цей момент перебувають у так званому критичному періоді — у стані підвищеного поділу клітин і формування органів.

Найнебезпечніпіими для організму є такі основні пері­оди: спермогенез — вихід яйцеклітини із фолікули яєчни­ка, запліднення, занурення заплідненого яйця у слизовий шар матки (7—8 доба запліднення); період формування окремих органів плода і плаценти (3—8 тиждень); дифе­ренціація функцій органів і систем плода (20—24-й тиж­день); момент народження; період адаптації новонародже­ної дитини.

Протягом пренатального періоду всі життєві потреби плода забезпечує організм матері, який здійснює його зв'язок із зовнішнім середовищем. Уже на цьому етапі роз­витку дитячого організму проявляються рефлекторні акти і рухи плода. Спеціальними дослідженнями виявлено на­явність у нього зачатків тактильної, температурної, больо­вої, звукової, смакової, нюхової чутливості. При повторен­ні одного й того самого подразника реакції плода згасають, що свідчить про рефлекторну їх природу, виникнення явищ внутрішнього гальмування у корі головного мозку.

В останні місяці утробного існування плід може не тільки реагувати на різні зміни середовища, а й пережива­ти перші відчуття, в яких поєднуються сенсорні (чуттєві) й емоційні аспекти. Першою кризою людини є криза наро­дження, під час якої відбувається серйозна її конфронта­ція зі смертю. Ясна річ, людина нічого про це випробуван­ня не пам'ятає, але перебіг вагітності, характер пологів суттєво позначаються на її подальшому житті.

Якщо пологи відбулися без патології, а догляд за дити­ною після них був чуйним, людина має майже «клітинну»

впевненість у собі, віру в особисту здатність долати пере­шкоди. Люди, які народилися за допомогою кесаревого розтину, виявляються не зовсім готовими до змін у житті, часто їм не вистачає витривалості, а народжені під анесте­зією, при мануальному втручанні, застосуванні щипців, як правило, енергійно починають справи, але невдовзі втрачають енергію, віру в себе і змушені шукати допомоги в оточуючих. Оскільки для подальшого життя людини має значення кожна деталь, що забезпечує пологову актив­ність, тому психологічна підтримка матері на цьому відпо­відальному етапі є особливо важливою.