Класифікація витрат робочого часу

Оскільки всякий процес відбувається в часі, то універсальним мірилом кількості живої праці є робочий час. Слід пам’ятати, що не всякий робочий час віддзеркалює суспільно необхідні витрати на виконання тої чи іншої роботи. Його витрати пов'язані з організацією праці на підприємстві, технологіями, які на ньому застосовуються досвідченості працівників тощо. Предметом нормування праці є тривалість трудових процесів в часі.

Норма праці найважливіша економічна і планово-розрахункова категорія. Нормування праці має виконувати наступні функції:

1. Давати основу всій системі управління персоналом;

2. Стати базою для розрахунків практично всіх техніко-економічних показників діяльності підприємства;

3. Разом з тарифним нормуванням бути головною базою для організації оплати праці на виробництві;

4. Стати основою визначення трудового вкладу працівників та частки кожного в колективно створеному фонді споживання.

Всякий виробничий процес містить в собі трудовий процес. Тому основним об’єктом нормування праці є робочий час необхідний для виконання різноманітних трудових процесів.

Трудові процесиподіляються:

1. За призначенням – основні і допоміжні;

2. За рівнем механізації – ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні;

3. За ступенем повторюваності – повторювальні, неповторювальні, періодично повторювальні, подібні, різноманітні;

4. За поєднанням робітників і технологічного устаткування – одноверстатні, багатоверстатні, комбіновані;

Серед різноманітних об’єктів нормування працінайбільш поширеними є виробничі операції, трудові прийоми, дії, рухи, обсяги робіт, чисельність персоналу, виробіток та ін.

За рівнем диференціації об’єкти нормування праці діляться на:

1. Укрупнені – закінчений комплекс робіт, одиниця продукції, вузол, бригадокомплект та інші, що перевищують тривалість однієї виробничої операції;

2. Операційні – як на укрупнених, але в рамках окремої операції;

3. Диференційовані – окремі елементи виробничої чи трудової операції, коли в умовах малого багатосерійного виробництва робітник виконує окремі трудові прийоми, дії або рухи.

За цілевим призначенням операції ділять на:

1. Основні (технологічні) – здійснюються кількісні та якісні зміни предмета праці, йог стану, форми, розмірів, маси, зовнішнього вигляду;

2. Допоміжні – забезпечують можливість здійснення основних операцій – транспортні в межах робочого місця, обслуговуючі та контрольні.

Основні операції в більшості виконуються технологічним устаткуванням, а допоміжні робітником (часто вручну). Саме наявність і виробничій операції ручних і машинних витрат приводить до необхідності аналізу їх співвідношення.

Всі витрати робочого часу поділяються на:

Тривалість роботи працівника;

Тривалість роботи обладнання;

Тривалість виробничого процесу.

Витрати робочого часу протягом зміни (Т_зм) працівника складаються з часу роботи та часу перерв в роботі. Час роботи складається з часу виконання виробничого завдання або належних трудових функцій протягом зміни та часу непродуктивної роботи (Т_нр). Під непродуктивною роботою розуміють виконання різних робіт, що відволікають працівника від виконання основного завдання. Тривалість непродуктивної роботи скорочує фактичний час роботи. Різницю між часом роботи і часом непродуктивної роботи вважають нормованим часом, який включає час на підготовчо-завершальні операції (Т_пз), оперативної роботи та обслуговування робочого місця. Коли роботи підготовчо-завершального періоду покладаються на допоміжних працівників, то їх тривалість не враховується в витратах робочого часу конкретного працівника.

Час оперативної роботи – найважливіша частина змінного часу (Т_зм). Протягом часу оперативної роботи працівник виконує технологічні операції, власне виробниче завдання. Чим вища питома вага Т_оп у Т_зм, ти вищий рівень виконання нормованого завдання. Оперативний час включає основний час на здійснення основних трудових операцій, та допоміжний для виконання допоміжних трудових операцій (прийомів).

Протягом основного часу (То) може виконуватись ручна робота (час ручної роботи) та (або) механізмом під наглядом та контролем працівника (час машинної роботи).

Допоміжний час (Т_д) витрачається для забезпечення можливості здійснення основних операцій. Частина допоміжних операцій може виконуватись працівником під час машинного часу. Тому допоміжний час можна розділити на час, що перекривається оперативним та який не перекривається з ним. Перекритий допоміжний час не враховується при визначенні загальної тривалості виконання операції.

Час обслуговування робочого місця, що витрачається на обслуговування устаткування і інструментів класифікується як технічне обслуговування (Т_тех), час, що витрачається на забезпечення належної організації і внутрішнього планування робочого місця класифікується як час організаційного обслуговування (Т_орг).

Час перерв у роботі (Т_п) – перша група - це об’єктивно необхідна частина змінного часу протягом якого працівник не працює. Цей час розподіляється на час регламентованих перерв (Т_рп), який включає перерви, викликані особливостями організаційно-технічних умов виробництва; перерви на відпочинок та особисті потреби працівника; перерви, передбачені трудовим законодавством. Час обідньої перерви не входить до фонду змінного часу.

Друга група перерв в роботі працівника розглядається як порушення трудової дисципліни і вважаються прямими втратами робочого часу: запізнення на роботу, , спізнення з обідньої перерви, передчасне припинення роботи, відлучення з робочого місця на час, що перевищує час регламентованих перерв на відпочинок та особисті потреби.

Спостереження за витратами робочого часу здійснюють при допомозі фотографії робочого часу та хронометражу. Незалежно від об’єктів спостережень (робочий день, частина робочої зміни, конкретні операції) застосовують два методи спостережень: безпосередніх вимірів та миттєвих спостережень.