Методи встановлення норм часу

Методика встановлення норм часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійне, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Для вищого рівня серійності характерні досконаліша техніка, технологія, організація виробництва і праці. Внаслідок цього затрати праці на виготовлення тих самих виробів і рівень продуктивності праці будуть різними в умовах масового, серійного та індивідуального виробництва. Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.

Суть сумарного дослідно–статистичного методу полягає в установленні норми загалом на операцію без розчленування її на складові елементи. За цим методом норми визначають на основі статистичних даних про фактичні затрати часу за минулий період або порівняння якоїсь операції з аналогічними операціями. Норми, установлені таким методом, називаються дослідно-статистичними.

Зарозрахунково-аналітичного методу операцію попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разі розраховують на кожний елемент операції. Цей метод нормування дає значно точніші результати, ніж сумарний дослідно-статистичний. Він є основним методом для масового, крупносерійного і серійного типів виробництва, тобто для тих умов, коли одна операція повторюється багато разів.

В умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва, коли операція повторюється кілька разів або й зовсім не повторюється, застосування трудомісткого аналітичного методу розрахунку норми часу економічно себе на виправдовує. Тому його застосовують тут тільки для розрахунку норм на дуже складні операції.

Складовими аналітичного методу є: аналіз застосованого технологічного процесу та існуючих форм організації праці на робочому місці: проектування найраціональнішого складу, послідовності і тривалості виконання елементів операцій, які нормують, розроблення оптимальних режимів роботи устаткування, передових прийомів праці і раціональної організації робочого місця.

Суть укрупненого методуполягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типові операції, деталі або види робіт. За цим методом найдоцільніше розраховувати норми на підприємствах з індивідуальним і дрібносерійним типом виробництва.

Велике значення має мікроелементний метод нормування праці (для нормування ручних і деяких машинно-ручних процесів). За допомогою цього методу виділяють і вивчають найпростіші елементи, так звані мікроелементі, з яких складаються складні і різноманітні за своїм характером трудові операції. Ці мікроелементи визначають норми затрат часу залежно від найважливіших чинників, які впливають на їхню структуру.

Переваги цього методу полягають у тому, що ще до початку трудового процесу можна конструювати ручні прийоми різних трудових процесів на основі створення системи мікроелементів, які визначаються характером і методом виконання роботи, схемою організації робочого місця і трудовими навичками робітника. За допомогою цієї системи можна встановити раціональність затрат часу на виконання окремих елементів операції.

Затрати часу на окремі найпростіші елементи визначають за так званими мікроелементними нормативами. Ці нормативи є сподіваними величинами часу, знайденими в результаті статистичної обробки.

Аналітичним, укрупненим методами і методам мікроелементного нормування визначаються технічно обґрунтовані норми.

5. Контрольні запитання та завдання

1. Чим визначається загальна норма робочого часу?

2. Як встановлюються раціональні режими праці та відпочинку?

3. Яка існує класифікація витрат часу?

4. Охарактеризуйте методи дослідження трудових процесів.

5. Види норм затрат робочого часу за ступенем обґрунтованості.

6. Вихідні дані для визначення величини і рівня норм часу.

7. Які використовують методи встановлення норм часу?

Резюме

Робочий час є загальною мірою кількості праці. Загальна тривалість робочого часу визначається, з одного боку, рівнем розвитку виробництва, з іншого – фізичними і психофізіологічними можливостями людини. Поліпшення використання робочого часу є одним з основних шляхів підвищення продуктивності праці. Воно залежить від співвідношення екстенсивного та інтенсивного факторів розвитку виробництва.

Всякий виробничий процес містить в собі трудовий процес. Тому основним об’єктом нормування праці є робочий час необхідний для виконання різноманітних трудових процесів.

Трудові процеси поділяються: за призначенням – основні і допоміжні; за рівнем механізації – ручні, машинно-ручні, машинні, автоматизовані, апаратурні; за ступенем повторюваності – повторювальні, неповторювальні, періодично повторювальні, подібні, різноманітні; за поєднанням робітників і технологічного устаткування – одноверстатні, багатоверстатні, комбіновані;

Спостереження за витратами робочого часу здійснюють при допомозі фотографії робочого часу та хронометражу. Незалежно від об’єктів спостережень (робочий день, частина робочої зміни, конкретні операції) застосовують два методи спостережень: безпосередніх вимірів та моментних спостережень. В залежності від мети спостережень використовують секундоміри, телекамери та ін.

В дослідженнях трудового процесу найбільшу вагу має вирішення наступних завдань: визначення фактичних витрат часу на виконання елементів операцій (трудових рухів, дій т. ін.); визначення структури витрат часу впродовж зміни чи її частини.

Методи досліджень трудових процесів класифікують за: метою дослідження; кількістю спостережуваних об'єктів; способами проведення спостережень; формою фіксування даних спостережень і т.д.

Методика встановлення норм часу залежить насамперед від типу виробництва (масове, серійне, дрібносерійне, індивідуальне), рівня механізації праці робітників, а також від форми організації праці. Для вищого рівня серійності характерні досконаліша техніка, технологія, організація виробництва і праці. Внаслідок цього затрати праці на виготовлення тих самих виробів і рівень продуктивності праці будуть різними в умовах масового, серійного та індивідуального виробництва. Розрізняють такі методи нормування: сумарний дослідно-статистичний, розрахунково-аналітичний, укрупнений, мікроелементний.