Обліку основних засобів і нарахованої амортизації

З набранням чинності Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності" суб'єкти малого підприємництва відрізняються від інших підприємств не тільки спрощеною системою бухгалтерського обліку і звітністю, а й спрощеним оподаткуванням.

Згідно з цим нормативним документом замість чотирнадцяти податків і зборів із тридцяти, передбачених для підприємств, суб'єкти малого підприємництва платять усього лише один податок – єдиний. Крім того, визначені критерії віднесення підприємств до суб'єктів малого підприємництва – платників єдиного податку.

Платник єдиного податку – це суб'єкт малого підприємництва, що побажав перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності і одержав Свідоцтво про право сплати єдиного податку. Таким чином, поняття "суб'єкт малого підприємництва" ширше поняття "платник єдиного податку" і відноситься як до тих підприємств, які скористалися правом переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, так і до тих, які таке право мають, але реалізувати його не вважають потрібним (або вигідним).

Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності" перехід на сплату єдиного податку може бути здійснений з початку будь-якого кварталу календарного року. Знову створені суб'єкти малого підприємництва добровільно можуть перейти на єдиний податок з початку діяльності, тобто, з місяця, у якому проведена їх державна реєстрація.

Підставою для переходу на спрощену систему оподатковування є заява. Суб'єкт малого підприємництва подає її в письмовій формі в орган державної податкової служби за місцем здійснення підприємницької діяльності.

Суб'єкти малого підприємництва можуть перейти на спрощену систему оподаткування якщо:

розмір виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто суми, фактично отриманої підприємством у готівковій або безготівковій формі за здійснення операцій із продажу становить не більше 1 млн грн за календарний рік;

чисельність найманих працівників на момент переходу на єдиний податок не перевищує 50 чоловік;

на дату подання заяви підприємство сплатило усі податки та обов’язкові платежі, строк сплати яких настав;

мале підприємство на момент переходу на єдиний податок зняте у якості платника ПДВ (при переході на сплату за ставкою 10 %).

На підставі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності" при переході на сплату єдиного податку суб'єкти малого підприємництва мають право самостійно обрати одну зі ставок:

6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без обліку акцизного збору у випадку сплати податку на додану вартість відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість";

10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у випадку включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

При переході на сплату єдиного податку за ставкою 10 % (як з загальної системи оподаткування, так і при сплаті єдиного податку за ставкою 6 %) мале підприємство повинне знятися з обліку у якості платника ПДВ.

Юридичні особи, які перейшли на сплату податку за ставкою 10 %, не є платниками ПДВ і не мають права на податковий кредит за сумами податку, сплаченими при придбанні товарів, які включаються до вартості товарів, а також не мають права нараховувати ПДВ і виписувати податкові накладні при продажу товарів.

Обмеження щодо сплати усіх податків та платежів стосується сплати податку з доходів фізичних осіб. Згідно з Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" строком сплати даного податку є момент отримання доходу фізичною особою. Тобто, якщо на момент переходу на спрощену систему оподатковування у юридичної особи – суб'єкта малого підприємництва є зобов'язання з виплати заробітної плати за звітний період, то до виплати заробітної плати заборгованості з податку не буде. У цьому випадку також буде мати місце зобов'язання з податку з доходів, строк сплати якого не наступив.

При відсутності факту виплати доходу фізичним особам податок з доходів не повинен бути сплачений у бюджет протягом 30 календарних днів місяця, що наступає за звітним. У такому випадку у суб'єкта малого підприємництва також буде зобов'язання з податку з доходів, граничний строк погашення якого наступає на 30–й календарний день місяця, що наступає за звітним.

Якщо строк погашення зазначеного зобов'язання не наступив, то підставою для відмови в прийомі заяви на видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку це бути не може. Сплату податку з доходів у встановлений строк необхідно буде зробити у звичайному порядку вже після переходу юридичної особи на сплату єдиного податку.

Треба відзначити, що в ході проведення діяльності СПД – юридичні особи при переході на сплату єдиного податку не мають права використовувати бартерну форму розрахунків за придбану продукцію (товари, роботи, послуги). Зазначене обмеження не стосується розрахунків з використанням векселів, що погашаються грошовими коштами.

СПД, які здійснили бартерну угоду з наступного кварталу, зобов'язані перейти на загальну систему оподаткування. Заява подається не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу).

Рішення про перехід на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безкоштовно Свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову обґрунтовану відмову.

Контрольні питання для самоперевірки

1. Назвіть форми ведення бухгалтерського обліку малими підприємствами.

2. Хто має право бути платником єдиного податку?

3. За якими ставками здійснюється сплата єдиного податку?

Тема 22. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку

22.1. Суть і значення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

22.2. Особливості створення національних систем бухгалтерського обліку.

22.3. Класифікація моделей бухгалтерського обліку.

22.1. Суть і значення міжнародних стандартів бухгалтерського обліку

Проблема невідповідності моделей бухгалтерського обліку носить глобальний характер. У процесі роботи укладачів і користувачів фінансових звітів у всьому світі виникає проблема уніфікації бухгалтерського обліку.

У цей час найбільшу популярність отримали два підходи до її рішення: гармонізація і стандартизація. Вони спочатку розрізнювалися як за закладеною в них ідеологією, так і за принципами реалізації. Однак в останні роки обидва терміни часто використовуються як синоніми або як взаємододаткові поняття.

Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в рамках Європейського співтовариства (ЄС). Суть її полягає в тому, що в кожній країні може існувати організації обліку і система стандартів, її регулюючих. Головне, щоб ці стандарти не суперечили подібним стандартам в країнах – членах співтовариства, тобто знаходилися у відносній “гармонії" один з одним. Ідея стандартизації облікових процедур реалізовується в рамках уніфікації обліку, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, – КМСБО (International Accounting Standards Committee, IASC), розробляючи і публікуючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку – МСБО (International Accounting Standards, IAS). Мета цього підходу полягає в розробці уніфікованого набору стандартів, застосовних в будь-якій ситуації в будь-якій країні, внаслідок чого відпадає необхідність створення національних стандартів. Що стосується впровадження єдиних стандартів, то цього слід добиватися не законодавчим шляхом, а шляхом добровільної угоди професійних організацій країн.

Необхідність єдиних міжнародних стандартів полягає в наступному:

1) інвестори шукають об'єкти для інвестування у всьому світі;

2) компанії бажають отримати кредит з найменшим відсотком в якій-небудь країні;

3) об'єднання підприємств, які знаходяться в сусідніх країнах;

4) відмінності в системах бухгалтерського обліку можуть повністю заплутати порівняння показників фінансової звітності.

Існують певні переваги застосування МСБО:

збереження коштів на розробку і узгодження національних стандартів;

високий рівень довіри до фінансових звітів на ринку;

можливість залучення інвесторів;

обмін ідеями;

створення бази для національних стандартів.

Розглянемо позитивні і негативні риси Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Їх об'єктивними перевагами перед національними стандартами в окремих країнах є:

чітка економічна логіка;

узагальнення кращої сучасної світової практики в області обліку;

простота сприйняття для користувачів фінансової інформації у всьому світі.

При цьому міжнародні стандарти дозволяють не тільки скоротити витрати компаній з підготовки своєї звітності, особливо в умовах консолідації фінансової звітності підприємств працюючих в різних країнах, але і знизити витрати із залучення капіталу. Однак потрібно відмітити і недоліки МСБО. До них, зокрема, можна віднести:

узагальнений характер стандартів, що передбачає досить велике різноманіття методів обліку;

відсутність докладних інтерпретацій і прикладів додатка стандартів до конкретних ситуацій.