Класифікація моделей бухгалтерського обліку

Національні принципи, регулюючі ведення обліку, істотно відрізняються. Але можна виділити групи країн, що дотримуються однотипних підходів до побудови системи обліку, причому не існує двох держав, де правила обліку були б абсолютно тотожні.

Необхідність у класифікації моделей бухгалтерського обліку полягає в наступному:

класифікація сприяє більш точному визначенню схожості і відмінностей між країнами і системами бухгалтерського обліку;

класифікація сприяє вибору системи, яка найбільш підходить країні;

класифікація надає можливість вибрати країну-приклад для формування системи бухгалтерського обліку певного типу;

Найбільш узагальненою класифікацією моделей бухгалтерського обліку є наступна:

Британо-американська(англосаксонська) модель орієнтується на інформаційні запити інвесторів. Для функціонування цієї моделі в країні повинен бути розвинений фондовий ринок, а компанії не мають права завищити інвестиційну привабливість (прибуток). Для цієї моделі не характерна тверда регламентація обліку. Ця модель у більшості країн пропонує використання принципів обліку за первісною вартістю.

Більшість промислових підприємств країн англосаксонської групи використовують постійну систему обліку запасів, яка базується на їх безперервному обліку (тобто, всі поточні зміни запасів сировини, незавершеної виробництва і готової продукції відображаються, на рахунках відповідних запасів). В основу виділення рахунків для обліку витрат підприємства в англосаксонській системі обліку встановлена функціональна ознака. Для цього застосовуються рахунки "Виробництво", "Виробничі накладні витрати", "Витрати на збут" і "Загальні адміністративні витрати". На перших двох рахунках відображаються витрати, пов'язані з виробництвом. Прямі виробничі витрати відображаються безпосередньо на рахунку "Виробництво", а непрямі нагромаджуються на рахунку "Виробничі накладні витрати", а в кінці звітного періоду списуються на рахунок "Виробництво" і розподіляються між об'єктами калькулювання.

Витрати підрозділів, які здійснюють невиробничі функції (управління, збут і т. п.), не включаються у виробничу собівартість продукції. Ці витрати списуються на рахунок фінансових результатів у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Дана модель характерна для таких країн як США, Канада, Нідерланди, Австралія, Багами, Барбадос, Бенін, Бермуди, Ботсвана, Венесуела, Гана, Гонконг, Домініканська республіка, Замбія, Зімбабве, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ірландія, Кайманові острови, Кенія, Кіпр, Колумбія, Малайзія, Мексика, Нігерія, Нова Зеландія, Пакистан, Панама, Папуа-Нова Гвінея, Пуерто-Ріко, Сінгапур, Танзанія, Тринідад і Тобаго, Уганда, Філіппіни, Країни Центральної Америки, Ямайка.

Континентальна(франко-німецька або європейська) модель характерна для країн Європи, в яких існують тісні зв'язки компаній з банками і державою. Цим країнам властива жорстка податкова політика, тому система бухгалтерського обліку характеризується значною консервативністю.

У континентальній моделі значний вплив на порядок складання звітності надають державні органи. Це можна пояснити пріоритетністю задачі держави зі збору податків. В основному країни з цією моделлю також керуються принципом незмінності первісної оцінки.