Перша долікарська допомога постраждалим під час пожежі

Перша долікарська допомога ‑ це найпростіші термінові заходи, необхідні для порятунку життя і здоров’я потерпілого при пошкодженнях, нещасних випадках. Вона виявляється на місці події до прибуття медичного працівника або доставки постраждалого до лікарні.

Однією з найбільш поширених різновидів травматичних ушкоджень є термічні опіки. Вони виникають внаслідок попадання на тіло гарячої рідини, полум'я, дотику шкіри до розпечених предметів. У залежності від температури і тривалості його впливу на шкіру утворюються опіки різного ступеня.

Опік I ступеня (еритема – почервоніння шкіри) проявляється гіперемією, набряком та болем на ділянці ураження. Пошкоджений поверхневий шар епідермісу.

При опіку II ступеня пошкоджується вся товща епідермісу до паросткової зони. Його ознаки: почервоніння, різкий біль, набряк, утворення пухирів з жовтуватим ексудатом. Під епідермісом, який легко знімається, знаходиться яскраво-рожева хвороблива ранова поверхня.

Опіки IIIа ступеню (виразкова форма) характеризуються омертвінням всього епідермісу і поверхневих шарів дерми. Спочатку утворюється сухий світло-коричневий струп (опіки полум’ям), або білувато-сірий вологий струп (вплив пара, гарячої води). Іноді формуються товстостінні бульбашки, заповнені ексудатом. Почервоніння і набряк навколо обпаленої ділянки. Чутливість присутня.

При опіках III б ступеня (виразкова форма) шкіра гине на всю товщу, часто уражається і підшкірна жирова клітковина. Омертвілі тканини формують струп: при опіках полум’ям ‑ сухий, щільний, темно-коричневого кольору; при опіках гарячими рідинами і парою ‑ блідо-сірий, м’який, тістуватої консистенції. Характерна повна втрата чутливості в області струпа, зникнення «гри капілярів» після короткочасного пальцевого притиснення. На дні струпа видно розширені кровоносні судини, кров у них не циркулює. За межами осередку ураження спостерігається великий набряк.

Опіки IV ступеня (обвуглювання) супроводжуються загибеллю тканин, розташованих під власною фасцією (м’язи, сухожилля, кістки). Струп товстий, щільний, іноді з ознаками обвуглювання.

Опіки I, II і ІІІа ступеня належать до поверхневих, Шб і IV ступеня ‑ до глибоких. Тривалість загоєння опіків і можливість відновлення шкірного покриву залежать від глибини його поразки.

Загальна реакція організму у вигляді сукупності змін, що відбуваються в ньому в результаті опікової травми називається опіковою хворобою.

На розвиток хвороби впливають глибина і площа опіку. До факторів, що ускладнюють перебіг хвороби, відносяться супутні захворювання, дитячий і літній вік ураженого і розташування опіку у верхніх дихальних шляхах.

Глибина опіку визначає тривалість його загоєння, час перебігу опікової хвороби, ймовірність приєднання вторинної інфекції , можливість самостійного загоєння.

Площа опіку є основним критерієм для визначення прогнозу опікової хвороби. Тому що поразка великих ділянок шкіри, порушує її функції в організмі: захисну, протимікробну, регуляторну – водно-сольового обміну, терморегуляторну, дихальну, детоксикаційну (виведення шлаків через потові залози).

Для визначення площі опіків, особливо, коли вони розташовані в різних областях тіла і в мозаїчному порядку, можна користуватися «правилом долоні». Відомо, що долоня разом з пальцями складає близько 1% поверхні тіла. Скільки долонь ураженого вміститься над опікової поверхнею, така й площа опіків. Є правило «дев’яток», коли площа голови та шиї прийнята за 9% від всієї поверхні тіла; тулуб займає 36%, 36% ‑ верхні та нижні кінцівки, 1% ‑ промежина.

Прогноз опіків для життя людини залежить від ступеня опіку і площі ураження тіла. При площі опіку більше 15% поверхні тіла у дорослих (10% глибокого) або 10% у дітей та осіб старше 50 років (5% глибокого) розвивається опікова хвороба, але у дітей опікова хвороба може розвинутися і при менших розмірах поразки. При опіках ВДШ (верхніх дихальних шляхів) ‑ вкрай важкий шок може розвинутися і при менших площах опіку.

Перша домедична допомога при термічних опіках

Чим вища температура травмуючого агента і чим довше контакт з ним, тим ширше і глибше термічна поразка. Виходячи з цього положення, перший і головний захід при наданні допомоги ураженому ‑ це усунення дії травмуючого фактора.

При опіку окропом, гарячою рідиною, смолою треба швидко зняти просочену гарячою рідиною одяг. При цьому не можна відривати пристали до шкіри, одягу, слід обережно обрізати одяг ножицями. Після цього довго, протягом 10 хвилин, охолоджувати обпечену поверхню під струменем холодної проточної води (20-25°С). (Відомо, що шкідлива дія продовжується ще якийсь час після ошпарювання, так як висока температура зберігається в глибоких шарах шкіри).

При опіку полум’ям слід перш за все згасити на ураженому полум'я, загорнувши його в щільну тканину, що не пропускає повітря. Якщо уражений намагається втекти, його треба будь-якими способами зупинити, тому що при бігу полум’я на одязі розгорається ще сильніше від припливу повітря. Коли полум’я загашено, треба так само обережно, як при опіку окропом, зняти одяг і охолодити обпечені місця.

Не можна застосовувати пов’язки з мазями, жирами, маслами. Вони забруднюють опікову поверхню і є живильним середовищем для мікроорганізмів.

Не можна застосовувати фарбувальні речовини: марганцевокислий калій, синьку, зеленку. Вони ускладнюють визначення глибини опіку при огляді.

Не можна застосовувати порошки ‑ соду, крохмаль, а також мило і сирі яйця. Вони утворюють на опікової поверхні важко знімається плівку і також є живильним середовищем для мікробів.

При опіках кистей треба зняти кільця з пальців, бо є небезпека виникнення ішемії тканин. Накласти асептичну пов’язку (при великих опіках використовувати стерильну простирадло). Дати знеболюючі ліки (анальгін, баралгін, седалгін і т.д.).

При опіках очей залишки речовин з повік, вій, слизових оболонок ока видаляють стерильним бинтом або струменем води. Ці опіки не відрізняються по клінічній картині від опіків інших ділянок шкіри. Кон’юнктива при термічних впливах стає ішемічною і непрозорою. При опіках рогівки спостерігаються загибель її переднього епітелію. Опікові зміни в кришталику ведуть до розвитку ускладненої катаракти.

Опіки першого ступеня схожі на звичайний сонячний опік. Для їх лікування не обов’язково звертатися до лікаря. Щоб зменшити больові відчуття й позбутися від можливого набряку, обпечене місце треба протерти протягом 5-10 хв 96% розчином етилового спирту.

При опіках другого ступеня обпечене місце потрібно підставити під струмінь холодної води, а якщо опік великий, то потерпілого помістити в холодну ванну на 10-15 хвилин. Обов’язково дати знеболюючі ліки (анальгін, баралгін, седалгін тощо.). Потім накласти суху стерильну пов'язку місце. При опіку другого ступеня потерпілого слід направити в найближчу поліклініку або травмпункт.

Опіки третього ступеня відрізняються від опіків другого ступеня більшою глибиною ураження підшкірних тканин. Перша допомога повинна бути такою ж, як і при опіках другого ступеня. Дати знеболюючі ліки. Якщо до рани пристав одяг, не намагайтеся самостійно відокремити його від шкіри. Треба накласти стерильну пов’язку, зігріти постраждалого, поїти його підсоленою водою (1 ч ложку солі розчинити в 1 л води), тому що потерпілий відчуває спрагу. Напувати по 30 мл через кожні 0,5 години. Протипоказанням є блювота. Доставити потерпілого до лікувальної установи найбільш щадним транспортом.

Хімічні опіки. В останні роки у зв’язку з постійним і широким використанням хімічних речовин у промисловості, сільському господарстві і в побуті почастішали випадки опіків хімічними речовинами. Хімічні опіки виникають в результаті дії на шкіру і слизові оболонки концентрованих неорганічних та органічних кислот, лугів, фосфору. Деякі хімічні сполуки на повітрі, при зіткненні з вологою або іншими хімічними речовинами легко спалахують або вибухають, викликають термохімічні опіки.

Чистий фосфор самозаймається на повітрі, легко прилипає до шкіри і викликає також термохімічні опіки. Бензин, гас, скипидар, етиловий спирт, ефір часто бувають причиною опіків шкіри.

Завдяки своєчасному і правильному наданню першої допомоги постраждалому на місці події ліквідуються або попереджаються глибокі ураження тканин, розвиток загального отруєння.

Одяг, просочений хімічною сполукою, необхідно швидко зняти, розрізати прямо на місці події самому потерпілому або його оточуючим. Хімічні речовини, що потрапили на шкіру, слід змити великою кількістю води з-під водопровідного крана протягом 30-40 хвилин до зникнення специфічного запаху речовини, тим самим, запобігаючи її вплив на тканини організму.

Не можна змивати хімічні сполуки, які спалахують або вибухають при зіткненні з водою. Ні в якому разі не можна обробляти уражену шкіру змоченими водою тампонами, серветками, тому що при цьому хімічні сполуки ще більше втираються в шкіру.

На пошкоджені ділянки шкіри накладається пов’язка з нейтралізуючим, знезаражувальним засобом або чиста і суха пов’язка.

Мазеві (вазелінові, жирові, масляні) пов’язки тільки прискорюють проникнення в організм через шкіру багатьох жиророзчинних хімічних речовин (наприклад, фосфору). Після накладення пов’язки потрібно спробувати усунути або зменшити болі, для чого дати потерпілому внутрішньо знеболюючий засіб (анальгін, пенталгін 1-2 таблетки).

Як правило, опіки кислотами звичайно глибокі. На місці опіку утворюється сухий струп. При попаданні кислоти на шкіру слід рясно промити уражені ділянки під струменем води, потім обмити їх 2% розчином питної соди, мильною водою, щоб нейтралізувати кислоту і накласти суху пов'язку.

При ураженні шкіри фосфором та його сполуками шкіра обробляється 5% розчином сульфату міді і далі 5-10% розчином питної соди.

Надання першої допомоги при опіках лугами таке ж, як і при опіках кислотами, з тією лише різницею, що луги нейтралізують 2% розчином борної кислоти, розчинами лимонної кислоти, столового оцту.