Класифікація витрат та визначення оптимального обсягу виробництва на основі аналізу витрат

Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фі­нансові результати» і 16 «Витрати» визначають сутність, склад і ви­знання формування витрат на підприємствах України.

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати мо­жуть бути достовірно оцінені.

Витрати на виробництво відрізняються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продук­ції, залежністю від обсягу виробництва. Це робить необхідним гру­пування витрат за їх певними ознаками.

Залежно від характеру виробництва витрати поділяються за ви­дами продукції (послуг) та етапами виробничого процесу. Витрати також класифікуються за рядом інших ознак: економічними елемен­тами та статтями калькуляції, за цільовим призначенням, ступенем однорідності, способом включення до собівартості, часом виник­нення.

Слід також розрізняти собівартість продукції і витрати, які є шир­шим поняттям. Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» розрізняють два по­няття собівартості: собівартість реалізованої продукції і виробничу собівартість продукції. Собівартість реалізованої продукції склада­ється з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізова­ної протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально- виробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат. Треба зазначити, що на результати діяльності підприємства впливатиме не виробнича собівартість виготовленої продукції, а тільки собівар­тість готової продукції, відпущеної у продаж.

Таким чином, граничні (або маржинальні) витрати показують, як збільшиться (зменшиться) сума витрат при зростанні (зменшенні) об­сягу виробництва на одиницю продукції.

На основі мікроекономічного аналізу встановлена така залежність між граничними та середніми витратами: середні витрати (тобто ви­трати на одиницю продукції) будуть мінімальними за умови їхньої рів­ності граничним витратам. Таким чином, на графіку (рис. 6.1) крива граничних витрат МС перетинатиме криві середніх загальних АТС та середніх змінних витрат AVC в точках їхнього мінімуму. Ця теоретич­на залежність має такий практичний зміст: поки граничні витрати бу­дуть меншими, ніж середні, виробництво додаткової одиниці продук­ції зменшуватиме середні витрати. Якщо виробництво додаткової оди­ниці коштуватиме дорожче, ніж середні витрати, то збільшення обсягів виробництва призводитиме до зростання середніх витрат.