Виробнича стратегія, виробництво та виробнича функція

Для виконання економічної стратегії підприємства необхідно все­бічно вивчити процес виробництва.

Виробництво - це процес використання трудових ресурсів та об­ладнання у поєднанні з природними ресурсами та матеріалами для виготовлення необхідних товарів і надання послуг. Праця, земля, ка­пітал та підприємницькі здібності, які використовуються у виробни­чому процесі, називаються факторами виробництва.

Виробнича функція - це зв’язок між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукції, виробле­ним за допомогою цього набору факторів:

Q=f(L,K,M),

де Q - обсяг виробництва;

L - затрати праці;

К - затрати капіталу;

М — матеріали.

Зміна технології зумовлює інше співвідношення між факторами виробництва та результативним обсягом продукції. За незмінної тех­нології результат виробництва залежить від ряду закономірностей, які слід враховувати при розробці виробничої стратегії підприємства, таких як певна взаємна доповнюваність та взаємозаміна факторів ви­робництва; різниця між короткотерміновим та довготерміновим пе­ріодами в діяльності підприємства, існування закону спадної гранич­ної продуктивності тощо.

Прогнозування завжди визнавалося важливим елементом плану­вання виробництва. Досі воно є основою для розробки необхідних стратегій. Фахівці, які займаються питаннями планування виробни­чої діяльності підприємства, повинні володіти існуючим інструмен­тарієм прогнозування і вміти визначати чинники, що впливають на можливість використання тих або інших методів. У прогнозуванні об­сягів виробництва важливе місце належить розподілу і використанню ресурсів.

Обсяг виробництва можна розглядати як систему управління. Сис­темний підхід до управління в сучасних умовах став загальновизна­ним явищем. З формальної точки зору система - це сукупність функ­ціональних компонентів, які взаємодіють між собою для досягнення поставленої мети.

Основою для прогнозування обсягів виробництва є прогноз обсягів реалізації продукції, на основі якого розробляють виробничу програ­му, прогнози матеріально-технічного забезпечення і постачання ре­сурсами, прогнози витрат та фінансових результатів.

Отже, умовою максимізації прибутку є рівність граничного доходу (тобто доходу на одиницю продукції) MR граничним витратам МС. За умови рівності

МС = MR

граничний прибуток дорівнюватиме нулю, а обсяг виробництва про­дукції буде вважатися оптимальним, оскільки дає змогу отримувати максимальний загальний прибуток.

У випадку погіршення ринкової кон’юнктури, зниження конкурен­тоспроможності продукції, помилок у стратегічному плануванні або й низького платоспроможного попиту населення чи відсутності замов­ників підприємство може зазнавати збитків. Тоді керівництво підпри­ємства повинно визначитись із таким стратегічно важливим питан­ням: чи слід призупинити виробництво, закрити чи навіть ліквідувати підприємство, чи продовжувати випуск продукції, терплячи збитки?

Факторами, що впливають на прийняття рішення в ситуації збит­ковості, є: рівень ціни продукції, що складається на ринку, рівень покриття витрат, обсяги продажу (попит на продукцію). Критерієм прийняття рішення є вже мінімізація збитків, а не максимізація при­бутку, як у випадку сприятливої кон’юнктури.

Якщо ринкова ціна Р на продукцію, яку випускає підприємство, перевищує рівень середніх змінних витрат AVC, тобто зберігається співвідношення

Р > A VC,