Стратегія забезпечення матеріально- сировинними ресурсами

Підприємства різних галузей економіки характеризуються різним рівнем матеріаломісткості (тобто рівнем матеріальних витрат у собі­вартості продукції). Підприємства обробних галузей, особливо хар­чової та легкої промисловості характеризуються високим рівнем ви­трат матеріальних ресурсів, порівняно з ними питома вага цих витрат у загальній величині витрат підприємств транспорту незначна, хоча й може коливатися залежно від специфіки діяльності транспортного підприємства.

Матеріальні ресурси підприємств класифікують на такі групи: си­ровина; основні матеріали; комплектуючі вироби; допоміжні матері­али; паливо; запасні частини; купівельні напівфабрикати; малоцінні та швидкозношувані предмети; інші матеріальні цінності.

Матеріальні ресурси на транспорті призначені для організації про­цесу перевезень, виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб і включають матеріали (у т.ч. матеріали верхньої будови колії, покіло- метровий запас рейок), комплектуючі вироби, запасні частини (у т. ч. колісні пари) і т.д.

Поточну та перспективну потребу в матеріально-сировинних ре­сурсах підприємство визначає на основі:

• портфельних стратегій, змістом яких визначено основні види ді­яльності, що будуть здійснюватися підприємством, необхідні типи та обсяги виробництва продукції;

• функціональних стратегій, що визначають потребу в ресурсах для створення, підтримки, розвитку та скорочення діяльності окремих функціональних підсистем підприємства;

• необхідного рівня резервів (або запасів) для забезпечення безперерв­ного функціонування підприємства, якщо такий резерв потрібний;

• прогнозів та аналізу тенденцій створення та впровадження дослі­джень відносно нових матеріалів, технологій, виробничих проце­сів, а також розвідки нових покладів корисних копалин;

• обгрунтування та впровадження раціонального використання ма­теріальних ресурсів з урахуванням змін у їхній структурі, заміни дефіцитних матеріалів менш дефіцитними, використання внутріш­ніх резервів, вторинної сировини та відходів;

• впровадження раціональних норм використання ресурсів та захо­дів їх економії.

Ступінь забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами визначають як в цілому, так і за кожною групою ресурсів та в розрізі окремих найменувань. На підприємстві функцію своєчасного і повно­го забезпечення матеріальними ресурсами виконує відділ матеріально- технічного постачання, складські і транспортні служби за участі пла­нового, технічного відділів, адміністрації підприємства.

У випадку виявленого недопостачання, що зашкодило процесу виробництва, слід встановити причини та виявити винних. Причина­ми недопоставок можуть бути невдале складання плану постачання, прорахунки в обсягах потреби і термінах поставок, провина поста­чальників.

Критерієм оцінки величини запасів є нормативи, що розрахову­ються за групами та окремими видами матеріалів, мають не тільки грошове і натуральне вираження, але й обчислюються в днях запасу. Нормативи розраховуються, виходячи з планової потреби на вироб­ництві того чи іншого виду матеріалів; можуть або встановлюватись галузевим органом управління (міністерством, відомством), іншою структурою, якій підпорядковане підприємство або можуть розроб­лятися самим підприємством, тобто нормативи можуть бути рекомен­довані і розрахункові.

Невиконання (або незаповнення) нормативів спричиняє неритміч- ність виробництва, в той же час зайві (наднормативні) запаси відво­лікають виробничі приміщення, фінансові ресурси та погіршують фі­нансовий стан підприємства.

За нормативами запас ресурсів повинен становити 316,5 тис. грн. або близько 6 з половиною днів. Отже, в цілому складських запасів недо­статньо для виробництва; в той же час за окремими найменуваннями (щебінь, підшипники) спостерігається надлишок відносно нормати­вів. Так, враховуючи виробничі потреби, наднормативні запаси ще­беню складають 1 день (або 17,2 тис. грн.), по підшипниках - 11 днів (або 42,8 тис. грн.). В найбільшому дефіциті - гіпсові плити (наяв­них запасів вистачить лише на 1 день роботи), трохи більше гумових ущільнень, алебастру (близько 2 днів роботи).

Ефективність використання матеріальних ресурсів визначається показником матеріаловіддачі, який показує скільки гривень доходу отримує підприємство на кожну гривню витрачених матеріальних ре­сурсів. Обернений до матеріаловіддачі показник матеріаломісткості дає характеристику виробленої продукції і суттєво залежить від галу­зі виробництва. Для розрахунку цих показників можна використати звітні дані форми 2 “Звіт про фінансові результати”.

Для високоефективного виробництва характерний показник мате­ріаловіддачі, що перевищує 1, при_ цьому рівень матеріаломісткості повинен бути нижчим за 1. Це означає, що з 1 грн. матеріальних ви­трат за умов ефективного використання матеріальних ресурсів отри­мують більше однієї грн. доходу, а у кожній гривні доходу міститься менше ніж 100 коп. матеріальних витрат. Зростання матеріаловіддачі та зниження матеріаломісткості оцінюють позитивно. В обслуговую­чих галузях (торгівля, транспорт) показник матеріаломісткості най­частіше низький, тобто в кожній гривні доходу міститься не більше 20 коп. матеріальних витрат. В той же час у переробних галузях (легка, харчова промисловість) витрати матеріалів на 1 грн. доходу склада­ють до 80 копійок, а іноді й більше.