Сутність санітарної обробки

Санітарна обробка — комплекс заходів щодо ліквідації зараження особового складу формувань і населення радіоактивними, отруйними речовинами або бактеріальними засобами — складова частина спеціальної обробки. Вчасно і якісно проведена санітарна обробка: знезаражування поверхні тіла й зовнішніх слизуватих оболонок, одягу й взуття значно знижують можливість поразки людей, що перебували в зонах зараження, і багато в чому запобігають поширення інфекції за межі зони бактеріологічного (біологічного) зараження. Підрозділяється вона на часткову й повну.

Під частковою санітарною обробкою мається на увазі механічне очищення й обробка відкритих ділянок шкіри, зовнішніх поверхонь одягу, взуття, засобів індивідуального захисту або притирання за допомогою індивідуальних протихімічних пакетів. Вона проводиться у вогнищі поразки самостійно кожною людиною у осередках поразки (зараження) або відразу ж після виходу з них. Вона полягає у видаленні й знешкодженні радіоактивних отруйних речовин і бактеріальних засобів, що потрапили на відкриті ділянки шкірних покривів, одяг, взуття й індивідуальні засоби захисту, носить характер тимчасової міри й має на меті запобігти небезпеці вторинного інфікування людей.

При зараженні радіоактивними речовинами часткову санітарну обробку проводять у наступному порядку. Не знімаючи протигаза, верхній одяг чистять, витрушують, вибивають ціпком, обмітають віником або джгутом із трави. Взуття протирають вологою ганчіркою або обмивають водою. У зимових умовах для цього можна використати незаражений сніг. Закінчивши обробку одягу й взуття, очищають від пилу сумку протигаза, а коробці й маску обтирають вологою ганчіркою.

Після цього, знявши протигаз і рукавички, обмивають обличчя, шию й руки незараженою водою. Якщо води ні, то відкриті ділянки шкіри протирають рідиною із протихімічного пакета або незараженим снігом.

При зараженні краплиннорідкими ОР часткова санітарна обробка проводиться негайно після їхнього влучення на одяг і шкірні покриви. Для цього використається індивідуальний протихімічний пакет. Виявивши краплі ОР, необхідно вийняти флакон з речовиною, що дегазує і, змочивши марлеву серветку, протерти нею відкриті ділянки шкіри, одяг і лицьову частину протигаза.

При відсутності індивідуального протихімічного пакета краплі ОР можна обережно зняти тампоном вати, бинта, шматка тканини. Обробку проводять в одному напрямку зверху вниз, щораз перевертаючи або заміняючи його новим. З першою ж нагодою оброблені місця потрібно вимити водою з милом і протерти чистим рушником (шматком тканини).

Після виходу з осередку хімічного зараження в спеціально відведеному місці обережно знімають засобу захисту. Потім, не знімаючи протигаза, ретельно оглядають відкриті ділянки шкіри, одяг і взуття. Знову виявлені на шкірі краплі або мазки ОР видаляють за допомогою марлевого тампона, змоченого рідиною із протихімічного пакета. Заражені ділянки одягу також обробляють рідиною із протихімічного пакета.

Взуття ретельно протирають ганчірками, папером, травою. По закінченні знезаражування взуття руки й відкритих ділянок шкіри обробляють рідиною з індивідуального протихімічного пакета.

Повна санітарна обробка — знезаражування тіла людини дезінфікуючою рецептурою, обмивка людей зі зміною білизни й одягу, дезінфекція (дезінсекція) знятого одягу. Ціль обробки - повне знезаражування від радіоактивних, отруйних речовин і бактеріальних засобів одягу, взуття, засобів індивідуального захисту, поверхні тіла й слизуватих оболонок.

Повній санітарній обробці підлягають: громадяни, у яких після часткової санітарної обробки зараженість радіоактивними речовинами виявилася вище припустимих величин (15 мр/год на тілі людини); все населення, що перебувало в районі безпосереднього зараження краплями або аерозолями ОР або у осередку бактеріального зараження; особовий склад формувань ЦО, що проводив роботи на території, зараженої радіоактивними; отруйними речовинами або бактеріальними засобами.

Повна санітарна обробка проводиться на санітарних обмивальних пунктах (СОП), створюваних на базі бань, санпропускників, душових павільйонів або на пунктах спеціальної обробки (ПуСО), що розгортають підрозділами МНС і формуваннями ЦО, а також на обмивальних площадках, що розгортають у польових умовах за допомогою дезінфекційно-душових автомобілів (ДДА- 66).

При відсутності обмивальних пунктів санітарну обробку можна проводити в пристосовані для цього тимчасових приміщеннях, а в літній теплий час - у незараженій водоймі.

Всі обмивальні пункти варто розгортати за єдиною схемою, відповідно до якої передбачені наступні приміщення (у порядку послідовності проходження санітарної обробки): регулювальний пост, площадка зрошення верхнього одягу й взуття, роздягальня, обмивальна, одягальня, атакож допоміжні приміщення для зберігання мішків із зараженим одягом, обмінного фонду одягу й взуття, медичний пункт, кімната матері й дитини, кімната особового складу обмивального пункту, господарська комора, туалет. Приміщення обмивальних пунктів повинні строго розділятися на «брудну» й «чисту» половини. До брудного ставляться регулювальний пост, площадка зрошення, роздягальня, обмивальна, склад для зберігання зараженого одягу.

Одночасно з повною санітарною обробкою населення проводиться й знезаражування одягу, взуття й індивідуальних засобів захисту на станціях знезаражування одягу (СЗО) або на площадках знезаражування одягу. Сильно заражені радіоактивними або отруйними речовинами одяг і взуття заміняються чистими.

Система гарячого водопостачання санітарногообмивального пункту повинна забезпечити можливість подачі гарячої води не менш 40 л на людину температурою 38—40° С. Крім того, підготовляються мило по 25 грамів на людину й мочалки.

Населення, що евакуйоване, особовий склад формувань особливого періоду, рятувальники сил ЦО-ЦЗ із району очікування

- прибувають на контрольно-розподільний пункт (КРП);

- здають документи й цінності у відведеному для цього місці;

- випливають у роздягальні відділення, де знімають засоби захисту шкіри, верхній одяг, головні убори взуття, інший одяг, білизну й засоби захисту органів подиху;

- проходять санітарну обробку в обмивальних відділеннях, де дезінфікуючим розчином (2% розчин хлораміну, 3%-ный розчин перекису водню або пергідролю) змочують волосисті частини голови й протирають відкриті шкірні покриви тіла;

- заражений одяг, взуття й засоби захисту обслуговуючий персонал обмивального пункту (площадки) переносить у відділення знезаражування й проводить їхню обробку;

- після обмивання проходять в одягальню, де видають одяг і взуття після знезаражування або з обмінного фонду, документи й засоби індивідуального захисту органів подиху;

- одягаються;

- одержують документи, цінності в місці їхньої видачі, а чистий одяг — на складі;

- проходять при необхідності огляд лікарів;

- одягаються й треба в район збору.

Поблизу від санітарного обмивального пункту розгортається площадка знезаражування одягу. Площадка обладнається вішалками для одягу, столами й іншими пристосуваннями.

Площадка знезаражування одягу ділиться на брудну й чисту половини. На брудній половині обладнаються робочі місця для дезактивації й склад майна, що не піддається дезактивації. Для розгортання ПуСО використаються дегазаційно-душові автомобілі, для відводу й збору забрудненої води відривають водозбірні колодязі і водовідвідні канави.

Кожне робоче місце площадки пристосовується для проведення дезактивації певного виду одягу й взуття. Робочі місця обладнаються вішалками, мотузковими сушарками, а для дезактивації взуття вбиваються в землю коли. Створюється запас води й дезактивуючих розчинів, підготовляються віники, ціпки, щітки, дрантя. Брудна половина позначається знаками з написом «Заражене».

На чистій половині обладнаються місця для укладання про дезактивованого одягу, взуття й місце для визначення повноти дезактивації.

Знезаражування одягу, взуття й засобів індивідуального захисту, залежно від конкретної ситуації й можливостей проводиться: камерним методом; газовим способом у пристосованих камерах, ємностях, приміщеннях й ін.; кип'ятінням; замочуванням у розчинах дезінфектантів; під час прання в пральних машинах.

Можливо також знезаражування речей й одягу парами формальдегіду в поліетиленових мішках при кімнатній температурі. Найбільш реальний метод знезаражування документів— газовий: вплив суміші окису етилену й бромистого мітила в поліетиленових мішках при дозуванні 2 мкл препарати на 1 л обсягу при температурі 35 °С у плин 1 год.

Верхній одяг дезактивується шляхом чищення, вибивання й витрушування. Сирий одяг попередньо сушиться. Білизна дезактивується пранням у механічній пральні за допомогою пральних машин. Шкіряне й гумове взуття дезактивується обмиванням водою або дезактивующими розчинами. Повнота дезактивації перевіряється дозиметристом за допомогою радіометра типу ДП-12 або ДП-5А.

Станції знезаражування одягу (СЗО) можуть розгортатися в спеціально призначені для цієї мети приміщеннях, а також на базі технологічних установок (сушильні печі для сушіння деревини й випалу. Станції знезаражування одягу (СЗО) можуть розгортатися в спеціально призначені для цієї мети приміщеннях, а також на базі технологічних установок (сушильні печі для сушіння деревини й випалу цегли, автоклави й ін.), пристосованих під дезінфекційні камери, у пралень, що мають бучильні установки й механічне пральне встаткування, повинні мати «чисту» й «брудну» половини з окремими входами й можливість потокової обробки зараженого одягу й взуття. До «брудного» половині ставляться: прийомне відділення (приміщення) для зараженого одягу йзавантажувальна дезінфекційного камерного відділення. В «чисту» половину входять: розвантажувальна дезінфекційного камерного відділення, комора для знезараженого одягу й взуття, комора інвентарю й видаткових матеріалів, кімната особового складу СЗО.