Відбудовні роботи при ліквідації наслідків аварій і стихійних лих

4.1 Відновлення зруйнованих споруджень

Ліквідація наслідків виробничих аварій і стихійних лих протягом всієї історії людства завжди мала велике значення. У сучасних умовах у зв'язку з ростом міст і концентрацією промислового виробництва ліквідація і їхні наслідки, а також відбудовні роботи мають ще більше значення. При сильних землетрусах, ураганах і т.п. нещастя можуть відбуватися масові руйнування міст, промислових підприємств. Однак навіть якщо припустити, що всі вони в районі нещастя будуть зруйновані, те все-таки обсяг робіт по їхньому відновленню в більшості випадків буває менше, ніж обсяг робіт по будівництву нових населених пунктів, будинків, доріг, мостів й інших комунікацій.

Техніка відбудовних робіт багато в чому залежить від характеру руйнувань і причин, їх що викликали. Руйнування й ушкодження при виробничих аваріях і стихійних лихах можна підрозділити на вісім основних видів, або дві підгрупи.

Відновлення споруд 1 підгрупи може укладатися як у підйомі аварійних споруд у цілому або вроздріб, так й у їхній стабілізації в тому положенні, в якому вони залишилися, щоб не допустити подальшого осідання або повної катастрофи.

Відновлення споруджень 2 підгрупи може здійснюватися наступними методами:

- устроєм нової конструкції замість зруйнованої;

- виготовленням окремих елементів конструкцій у місце ушкоджених;

- ліквідацією ушкодження конструкції в цілому або окремих її елементах.

Залежно від експлуатаційних вимог ушкоджена конструкція може бути відновлена:

- у колишньому виді;

- с деякими спрощеннями;

- с зусиллям або реконструкцією (модернізацією);

- с повною реставрацією;

- с консервацією деяких зруйнованих елементів.

Визначення технічної можливості й доцільності відновлення спорудження, а також вибір способів і схем залежить від:

- експлуатаційних вимог (величини корисних і повторних навантажень, твердості);

- величини вільних габаритів внутрішніх приміщень споруджень;

- економічної ефективності відновлення в порівнянні зі зведенням нового спорудження, конструкції або її окремих елементів (з урахуванням витрат по розробці існуючої конструкції);

- історичної або іншої цінності унікальних споруджень.

При веденні відбудовних робіт варто мати на увазі, що в цілому ряді ушкоджених споруджень можуть утримуватися сховані запаси міцності й стабільності. Наявність їх порозумівається наступними причинами:

- у минулому зведення споруджень провадилося відповідно до тоді технічних умов, що діяли, що передбачають завищені запаси міцності конструкції й занижених норм напруги, що допускають, у порівнянні із сучасними технічними умовами;

- при проектуванні й статичному розрахунку певного комплексу конструкцій вони умовно діляться на плоскі схеми. У дійсності ж цей комплекс являє собою просторову багаторазово статично невизначену систему. Із цієї причини елементи перекриттів спорудження часто не ушкоджуються, незважаючи на руйнування окремих опор, що несуть ці перекриття;

- при виключенні окремих елементів зі стрижневої системи вона може нести відносно більше навантаження за рахунок твердості вузлів й окремих стрижнів, незважаючи на те, що теоретично схема цієї системи стало геометрично змінюваної;

позитивно впливають властивості пластичності металу й інших матеріалів.

Однак величину зниження напруг, що допускають, внаслідок зношування, ушкодженні й корозії конструкції заздалегідь установити неможливо. Наприклад, для конструкцій, що піддавалися протягом багатьох лет дії високих температур (газоходи космодромів і ракетних баз, доменні печі й т.п.), можливо зниження напруг, що допускають, проти норм на 10-15 %.

Залежно від ступеня ушкодження конструкції зруйнованих споруджень можна розбити на наступні групи:

- конструкції, зовсім непридатних для відновлення (такі конструкції розчленовуються на частині й віддаляються за межі об'єкта);

- конструкції, які можуть бути відновлені після виправлення в демонтованому виді (такі конструкції демонтуються, ушкоджені елементи їх виправляються, якщо потрібно, підсилюються, після чого їх монтують на колишнім місці);

- конструкції, які можуть бути відновлені без демонтажу шляхом виправлення, зусилля або заміни окремих ушкоджених елементів.

При провадженні робіт по відновленню зруйнованих споруджень, як показала широка практика діяльності спеціальних відбудовних і монтажних організацій у період другої світової війни й у післявоєнний період, повинні дотримувати наступних основних умов:

- мінімум демонтажних робіт

- максимальне використання ушкоджених конструкцій;

- підйом конструкцій великими блоками;

- максимальна механізація робіт;

- широке застосування стандартних елементів заводського й полігонного виготовлення. Такі елементи заготовлюють заздалегідь і поставляють централізовано.

До демонтажу конструкцій варто прибігати лише у випадку їхнього сильного ушкодження. Безперечно, демонтаж осілих або упалих блоків - технічно складне завдання через невизначеність зусиль в елементах й у крапках закріплення навислих або упалих частин споруджень. Крім того, він пов'язаний з більшим обсягом висотних робіт з розрубки й різання ушкоджених елементів і вимагає закріплення сусідніх з ним елементів шляхом устрою спеціальних пристосувань.

При відновленні конструкцій без демонтажу потрібні верхолази, збирачі, клепальники, зварники. Необхідно влаштовувати лісу, створюється обмеженість фронту робіт і знижується продуктивність праці робітників на висоті. При монтажі великими блоками потрібно більше складна підготовка робіт, чим при звичайному монтажі. Однак практика відбудовних робіт показала, що ці витрати в підсумку повністю окупаються.

Необхідно також прагнути до максимального використання ушкоджених конструкцій. Виготовлення нових конструкцій замість ушкоджених пов'язане з витратами металу й інших дефіцитних матеріалів й є індивідуальним (немасовим) і, отже, досить трудомістким.

З урахуванням конкретних умов відбудовні роботи рекомендується вести з максимальним укрупненням монтажних елементів у великі блоки, батога перед підйомом й установкою.

Вибір конструктивної схеми відновлення спорудження залежить від місцевих умов, ступеня ушкодження спорудження, наявність будівельних матеріалів і строків відновлення. Внаслідок цього відновлення спорудження не завжди ведеться за раніше встановленою схемою. Наприклад, у практиці відновлення, конструкції із залізобетону і дерева, заміняють металевими колонами, і навпаки. Цілком також припустима зміна конструкції відновлюваного прольоту спорудження в порівнянні з конструкцією збережених прольотів.

У більшості випадків доцільно застосовувати готові конструкції, виявлені поблизу об'єкта. Їх нерідко можна бачити на тім же об'єкті у вигляді закінчених конструкцій (ферм, колон, балок, залізобетонних плит ), демонтованих або недобудованих споруджень або у вигляді напівфабрикатів у складальних цехах заводів, майстернях або складах металобрухту. Пристосування готових елементів конструкцій завжди ліпше зміні схеми цих конструкцій або безпосередньому посиленню перетинів елементів.

Конструкції, яки впали, зміщені, провисли або такі що нахилили, можна повернути в проектне положення, піднявши їх на тимчасових опорах, прогонах або шпальних клітках за допомогою домкратів або поступовим підклинюванням. При цьому необхідно стежити, щоб при підйомі вони не через проектне положення.

Класичні приклади відновлення споруджень без демонтажу - ліквідація залізобетонного елеватора в Канаді, у СРСР заваленої домни № 4 «Азовсталі» у цілому виді без демонтажу, вирівнювання похилих заводських труб у Саратову й «падаючого» мінарету Самарканді. Заслуговують інтересу також численні проекти відновлення знаменитої «падаючої» вежі в Пізі. На розгляді урядової комісії в 1970 р. Перебувало більше 3 тис. проектів порятунку цього чудового пам'ятника італійського зодчества, що надійшли з багатьох країн, у тому числі з Радянського Союзу.

Характерний і досить сміливий приклад повернення ушкодженої конструкції в первісне положення являє собою підйом завалених пролітних будов великого металевого моста через р. Велика, підйом аеродромних й автодорожніх залізобетонних плит покриття, що просіли гідропневматичним способом і тому подібні відбудовні роботи, вартість яких у багато разів менше вартості зведення аналогічних конструкцій заново.

Звичайно поверненню конструкції в проектне положення перешкоджає твердість скривлених і деформованих елементів, наприклад стрижнів, які в більшості випадків при руйнуванні одержують подовження за межами плинності стали. Щоб усунути опір деяких деформованих металевих елементів (стрижнів арматури або стійок і зв'язків ферм), їх розріжуть і зварюють знову після повернення конструкції у вихідне положення. При сильних скривленнях й інших деформаціях розрізані конструкції можуть бути розчленовані на окремі частини, які знову з'єднують (зварюванням, бетонуванням за допомогою швидко, що розширюється цементу, і т.п.) після підйому в проектне положення.

Європейський досвід відновлення зруйнованих міст й інших об'єктів у післявоєнний період виявив різний підхід до питання про доцільність їхнього відновлення. У СРСР у максимально короткий термін були відновлені й реконструйовані всі зруйновані міста й малонаселені пункти, навіть такі, як повністю зруйнований Волгоград. У Чехословаччині, Польщі, Югославії, значною мірою у Франції, Італії, Данії й інших країнах Європи домінував принцип збереження історично сформованої старої забудови. У ФРН ряд сильно зруйнованих населених пунктів взагалі не відновлювали, а будували поблизу них за допомогою сучасних індустріальних методів нові, зневажаючи заради економічної вигоди традиційними, історичними й архітектурно - художніми міркуваннями. Після руйнівної другої світової війни, що залишилися без даху сотні мільйонів людей різних країн і руїни на місці промислових підприємств і транспортних комунікацій, відновлення будинків і споруджень при гострій недостачі металу, цементу, цегли й інших будівельних матеріалів, недостатніх і зношених коштах велося традиційними способами ремонту ушкоджених конструкцій. При цьому максимально використалися підручні, місцеві й збережені при руйнуванні або придатні матеріали, що перебувають у завалах, і напівзруйновані конструкції.

В останні роки намітилася нова тенденція в методах ведення відбудовних робіт. При наявності високорозвиненої індустрії будівельних матеріалів, збірного домобудівництва й потужних коштів механізації для будівельно-монтажних й інших відбудовних підрядних організацій виявилося більше раціональне, швидким й економічним відновлення зруйнованих при стихійних лихах або ушкоджених від часу споруджень методами будівництва зі збірних конструкцій й елементів заводського виготовлення (залізобетонні блоки, панелі й ін.)

Досвід ліквідації наслідків землетрусів і тому подібних стихійних лих післявоєнного відбудовного періоду показав доцільність відновлення капітальних кам'яних будинків, руйнування яких мають місцевий характер, якщо до ушкодження вони не були у фізично й морально застарілому стані й більш-менш відповідали сучасним вимогам експлуатації. Виключення становлять старі будинки, які не мають історичної або архітектурно - художньої цінності й реставрація яких не може вважатися досить мотивованої.

У зв'язку із широким впровадженням в усі галузі народного господарства, як у нас, так і за рубежем ядерної енергетики (атомних електростанцій, атомних судів, реакторів, прискорювачів й ін.) не виключена можливість їхньої аварії в мирний час, що супроводжуються радіоактивним зараженням навколишньої місцевості й у принципі (на думку фахівців США) навіть випадкових ядерних вибухів з утворенням величезних

заражених кратерів у межах населеного пункту, промислового об'єкта й т.п.

Для ліквідації руйнувань, що утворилися, зокрема більших лійок у межах доріг, аеродромів або населених пунктів, розроблені спеціальні методи й технологічні прийоми дій у подібній аварійній ситуації, що передбачає ліквідацію заражених лійок за допомогою спрямованих вибухів, коштів гідромеханізації й сучасних потужних інженерних машин.

4.2 Посилення ушкоджених конструкцій й їхніх елементів

Посилення являє собою сукупність заходів, спрямованих на підвищення несучої здатності конструкції в цілому або окремих їхніх елементах. Посилена конструкція повинна задовольняти сучасним вимогам відносно міцності, стабільності й забезпечувати можливість подальшої нормальної експлуатації.

Посилення ушкоджених або ослаблених елементів або цілих конструкцій будинків і споруджень має під час відбудовних робіт першорядне значення.

Посилення конструкції може бути невідкладним (аварійне), тимчасовим, капітальним і перспективним. Воно може здійснюватися шляхом:

- підведення нових додаткових конструкцій або елементів;

- постановки додаткових зв'язків у вигляді ребер, діафрагм, хомутів;

- зміцнення з'єднань елементів;

- збільшення перетинів елементів;

- зміна конструктивної схеми.

Установка додаткових ребер, діафрагм, розпірок, посилення з'єднань, збільшення перетину ставиться до способів місцевого посилення елементів, а посилення конструкцій за рахунок зміни розрахунково-конструктивної схеми й установки додаткових зв'язків - до способів загального посилення.

Для посилення конструкцій застосовують елементи з тих же й інших матеріалів. Для посилення кам'яних і залізобетонних конструкцій використають залізобетонні і металеві обойми й металевий прокат у вигляді куточків, смуг і т.п., металеві хомути й цементне торкретування. Для посилення металевих конструкцій застосовують метал, бетон, залізобетон, сталебетон, дерев'яні елементи. Для посилення дерев'яних конструкцій служить дерево й метал.

Залізобетон як матеріал для відновлення й посилення металевих конструкцій застосовують у тих випадках, коли металеві елементи мають незначні, не потребуючі виправлення ушкоджень (тріщини, пробоїни, погнутості в стислій зоні) і можуть бути використані як тверді арматури в залізобетонних конструкціях. При цьому способі посилення металевих конструкцій підвищуються також їхні антикорозійні властивості. Застосування металу для посилення будь-яких конструкцій забезпечує найбільш швидкий успіх робіт, однак у ході масових відбудовних робіт метал, як правило, виявляється дефіцитним.

Дерево як елемент посилення може бути використано головним чином для підвищення стабільності стрижнів проти витріщання, а також при аварійних і тимчасових посиленнях.

Ведення інженерно-рятувальних і аварійно-відновних робіт у вогнищах|осередках| аварій і районах стихійних лих зв'язане з|із| небезпекою. Масові руйнування і пожежі, обвали напівзруйнованих будівель, затоплення, а також зараження території створюють важкі|тяжкі| умови для тих, що працюють. Дотримання заходів безпеки допомагає запобігти нещасним випадкам і втратам серед рятувальників і населення при виконанні рятувальних і інших робіт в районах руйнувань, заражень, пожеж і затоплень. Тому рятувальникам повинні бути завчасно роз'яснені|роз'ясняти| характерні|вдача| особливості майбутніх|прийдешніх| дій, порядок|лад| проведення робіт і правила техніки безпеки; необхідно контролювати їх виконання. Заходи безпеки роз'яснюють|роз'ясняють| особовому складу на ділянці (об'єкті) робіт одночасно з постановкою завдань|задач|.

Конструкції будівель і споруд|споруджень|, загрозливі обвалом, укріплюють|зміцнюють| або обрушують|.

Рятувальники, що беруть участь в роботах по обваленню конструкцій і розбиранню завалів, повинні бути одягнені в спеціальний одяг з|із| щільної тканини, мати закрите|зачинене| взуття, брезентові рукавиці, а також каски з|із| м'якими підшоломниками.

Для забезпечення безпеки в ході ведення робіт пересування особового складу і машин, евакуація уражених і населення організовуються по розвіданих і позначених шляхах|коліях,дорогах|. Небезпечні місця захищають|обгороджують| і поблизу них виставляють добре видимі попереджувальні|превентивні| знаки або комендантські пости.

Для підтримки порядку|ладу| в ході ведення інженерно-рятувальних і аварійно-відновних робіт встановлюють необхідні режимні заходи. Кожен керівник рятувальних робіт повинен забезпечити огорожу|обгороджування| відведеної йому ділянки, виставити охорону і спостерігачів. Крім того, перед входом на ділянку слід повісити оголошення, що забороняють доступ стороннім особам|обличчям,лицям|.

Керівник ділянки робіт за наявності на території газових, водопровідних, електричних і інших комунально-енергетичних мереж|сітей| повинен погоджувати|узгоджувати| свої дії з|із| представниками відповідних служб і організацій для захисту цих комунікацій від можливих пошкоджень|ушкоджень| при обваленні стін, вибухових, земляних і інших роботах.

При використанні для різання| окремих конструкцій гасорізу| треба стежити, щоб тиск|тиснення| в гасовому бачку не перевищував тиску|тиснення| кисню, що подається, інакше гас|керосин| при зворотному ударі полум'я може проникнути в кисневий шланг, що приведе до вибуху. Бачок з|із| гасом|керосином| слід тримати на відстані не менше трьох метрів від місця різання| і відкритого|відчиненого| вогню. Забороняється підходити|пасувати,личити| до гасового бачка з|із| різаком, що горить.

При роботі з|із| підйомним|підіймальним| краном кранівник і стропівник перед початком підйому вантажу|тягаря| повинні особисто переконатися в тому, що в зоні підйому немає людей, вантаж|тягар|, що піднімається|підіймається|, не перевищує вантажопідйомності крана і нічим не утримується|стримується| (не забетонований, не завалений| іншими конструкціями і елементами будівель). Вони повинні стежити за тим, щоб вантаж|тягар|, що піднімається|підіймається|, не зачепив нестійкі конструкції. Підходити|пасувати,личити| до пошкоджених будівель і споруд|споруджень| слід тільки|лише| з найменше небезпечної сторони. При огляді внутрішніх приміщень|помешкань| будівель забороняється користуватися для освітлення відкритим|відчиненим| вогнем (факелами) і гасовими ліхтарями.

При пристрої|устрої| котлованів в завалах потрібно забезпечувати стійкість укосів. Мінімальне заставляння укосу без кріплення повинне складати не менше половини висоти котловану. Для закріплення крутіших укосів можна використовувати уламки металевих або дерев'яних конструкцій. Не дозволяється влаштовувати|владнувати,улаштовувати| лази-проходи в завалах без установки кріплень. При виконанні робіт на висоті необхідно застосовувати ті, що страхують засоби|кошти| (рятувальні вірьовки і пояси з|із| карабінами).

При виконанні робіт в умовах поганої видимості необхідно забезпечити освітлення об'єктів робіт, а також магістралей і проїздів, по яких здійснюватиметься рух людей і техніку.

Для живлення|харчування| світильників і прожекторів електроенергією забороняється використовувати електричну мережу|сіть| споруди, що розібрана|спорудження|. Для цього повинна бути підведена окрема тимчасова електропроводка. При виконанні робіт в пошкоджених будівлях і спорудах|спорудженнях|, де пристрій|устрій| аварійного освітлення скрутно, слід застосовувати акумуляторні ліхтарі. На вантажонапружених ділянках шляхів|колій,доріг| руху слід передбачити аварійне освітлення, а на поворотах і в місцях, що вимагають дотримання особливої обережності, - світлові умовні знаки. При виконанні робіт в завалах, шахтах, в зруйнованих отворах будівель і споруд|споруджень| необхідно встановлювати попереджувальні|превентивні| сигнали з|із| червоним світлом. При спуску в підземні споруди|спорудження| користуються ізолюючими протигазами, а також обв'язуються міцним мотузком|вірьовкою|, кінець якого повинен тримати один з рятувальників, що залишилися на поверхні.

При роботах на місцевості, в будівлях і спорудах|спорудженнях| з|із| пошкодженим газопроводом не можна користуватися вогнем (палити|курити|, визначати наявність газу за допомогою вогню і т.п.).

При відновленні електричних ліній вживають заходи, що виключають поразки|ураження| людей струмом|током| (відключають пошкоджені лінії, роботи ведуться в діелектричних рукавичках і гумових чоботях, робочі|робітники| стають тільки|лише| на сухі дошки і т.д.).

Особовий склад, що призначається для виробництва підривних робіт, повинен знати вибухові речовини і засоби|кошти| підривання, їх властивості і правила поводження з ними, правила і порядок|лад| виконання майбутніх|прийдешніх| робіт і необхідні заходи обережності. При підривних роботах всі дії повинні проводитися|вироблятися,справлятися| по командах і сигналах керівників робіт. Керівник робіт зобов'язаний перевіряти знання правил ведення робіт і запобіжних засобів і систематично контролювати їх виконання в ході робіт.

Рятувальників при веденні РіІНР| забезпечують індивідуальними засобами|коштами| захисту для роботи в зараженій і загазованій зоні, а також індивідуальними кишеньковими аптечками, перев'язувальними пакетами, а при необхідності і спеціальними засобами|коштами| профілактики (антидоти) НХР|.

При роботі в районах пожежі і зоні задимлення рятувальників забезпечують касками і протигазами з|із| гопкалітовими| патронами. У безпосередній близькості від кромки вогню роботи ведуться в тепловідбивних| костюмах, спецодягу і під захистом водяних струменів; у теплу пору року одяг поливають водою.

Звичайний|звичний| протигаз до деякої міри захищає дихальні шляхи|колії,дороги| і вуха від ударних хвиль вибуху і помітно знижує вірогідність|ймовірність| отримання|здобуття| контузії. Піна, вживана для гасіння вогню, також сильно знижує дію повітряної ударної хвилі при вибуху заряду, покритого шаром піни.

Позиції для гасіння пожежі вибирають на відстані, що забезпечує людей і техніку від обвалів конструкцій, що горять, елементів будівель і споруд|споруджень|. Щоб не допустити|припуститися| оточення вогнем працюючого особового складу і техніки, ведеться спостереження за напрямом|направленням| його розповсюдження|поширення|. Переміщення людей і техніка в ході гасіння пожежі організовується з урахуванням|з врахуванням| ступеня|міри| загрози|погрози| дії вогню. Рятувальники, зайняті|позичені,посісти| гасінням пожежі і що ведуть рятувальні роботи, підтримують зоровий зв'язок між собою, а за групами, що ведуть роботи у відриві, організовується спостереження.

5.1 Міри особистої безпеки при проведенні робіт на зараженій території

При одержанні сигналу оповіщення про виникнення НС усі підприємства припиняють
роботу, крім об'єктів з безперервним виробництвом, припиняється допуск на їхню територію
сторонніх осіб. При припинені робіт персонал усього підприємства відправляється у сховище
або укриття. Перед відходом до сховища відключають електроприлади, газ, водопровід,
зупиняють виробниче і технологічне устаткування, закривають вікна, двері, люки, навішують
щити на вікна дверей, установлюють засувки на отвори приточно - витяжної вентиляції.
Виконання цих робіт повинно завершитися за 15-20 хвилин після оповіщення.

Персонал працюючих змін на об'єктах з безперервним виробництвом зобов'язаний суворо додержуватися необхідних мір особистої безпеки.

У зоні хімічного зараження зазначені роботи повинні виконуватися у протигазі і легкому захисному костюмі Л-1 або у загальновійськовому захисному комплекті (ЗЗК), який складається з захисного плаща ОП-1 у комплекті з гумовими рукавичками, гумовими чоботями (іноді їх називають панчохами).

У зоні бактеріологічного зараження самим надійним неспецифічним засобом захисту органів дихання від БЗ є протигаз, який забезпечує практично 100% захист від збудників особливо небезпечних і інших інфекцій, продуктів їхньої життєдіяльності - токсинів, спорових форм збудників сибірської виразки і ботулізму.

У бактеріологічному осередку, поки ще не визначений вид збудника, необхідно бути у протичумному костюмі, який складається з піжами, халата, косинки, протигаза, гумових (клейончастих) фартуха і нарукавників, рукавичок і чобіт.

Крім того, перед входом у зону бактеріологічного зараження необхідно прийняти протибактеріальні засоби з АІ-2. Завчасна специфічна імунізація людей вакцинами деякою мірою захистить від зараження збудниками багатьох інфекційних захворювань (холери, черевного тифу, чуми, дифтерії тощо), а при введенні анатоксинів (ботулізмного, равцевого), забезпечується захист від ботулізму і правця.

У зоні радіоактивного зараження для захисту органів дихання необхідно користуватися респіраторами Р-2, ШБ-1 «Лепесток», для захисту очей - окулярами. При відсутності респіраторів необхідно користуватися протигазами і у крайньому випадку ватно-марлевими пов'язками. Для захисту шкіряних покровів - комбінезони з каптуром, костюми із щільної бавовняної або брезентової тканини, рукавички, обов'язково використовуються гумові чоботи. Перед входом в осередок необхідно прийняти радіозахисний засіб з АІ-2.

Працюючи в осередку радіоактивного зараження, люди повинні мати індивідуальні або групові дозиметри для визначення дози опромінення. Доза однократного опромінення протягом 4-х діб не повинна перевищувати 0,5 Зв (50 Р). Повторне опромінення припускається через 2 місяці. Припустимі дози опромінення наведені у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1- Припустимі дози опромінення при проведенні РіІНР

Знаходячись на зараженій зоні, необхідно додержуватися таких правил:

6) стежити за справністю індивідуальних засобів захисту;

7) при відборі проб або знезаражуванні продовольства, обладнання уникати підняття пилу та утворення бризок;

8) без необхідності не торкатися заражених предметів;

9) при проведенні робіт на відкритій місцевості необхідно (по можливості) знаходитися з навітряної сторони стосовно зараженого предмета;

10) у період роботи не приймати їжу, не пити, не курити, не знімати засоби індивідуального захисту, не сідати (не лягати).

При веденні робіт на ділянках, заражених НХР|, і в умовах пожеж необхідно враховувати наступні|слідуючі| терміни перебування людей, що допускаються, в захисному одязі при прямій сонячній радіації: при температурі від + 24 до + 20⁰ С – 40-50 мін, від + 19 до + 15⁰ С – 2 години, нижче + 15⁰ С – 3 години і більш. При використанні вологих|вогких| екрануючих комбінезонів (бавовняного білого комбінезона, надітого|надягнути| поверх захисного одягу і змоченого водою), а також в похмуру погоду терміни безперервного перебування в захисному одязі збільшуються в 2 – 3 рази.

При роботі на території, зараженій радіоактивними речовинами, стежать, щоб особовий склад не одержав|отримав| дози, довше допустимої.

Після|потім| закінчення робіт на території, зараженій НХР|, радіоактивними і бактеріологічними речовинами, весь особовий склад обов'язково повинен пройти|минути,спливти| санітарну обробку.