Господарський механізм, його сутність, функції і елементи

В системі регулювання суспільного виробництва важливе місце займає господарський механізм. Його функціонування пов’язане з тим, що в системі виробничих відносин суспільства є глибинні, сутнісні відносини, і є конкретні форми їх прояву. В господарському механізмі реалізуються в різних конкретних формах відносини власності, проявляються різні форми прибутку (торговельний, підприємницький дохід, процент, рента), формуються різні види податків та різні форми обігу грошових коштів суспільства. Таким чином, до господарського механізму належать конкретні управлінські форми виробничих відносин. Це означає, що на господарський механізм можна свідомо впливати, регулювати його на різному рівні (на окремому підприємстві, в регіоні, в державі). Тому важливою складовою частиною господарського механізму виступають бюджетна, грошово-кредитна, соціальна та зовнішньоекономічна політика, тощо.

Господарський механізм виступає не тільки конкретною формою прояву глибинних виробничих відносин суспільства, але включає в себе такі техніко-економічні відносини, як відносини спеціалізації, кооперування, комбінування і концентрації виробництва. До складу цієї підсистеми господарського механізму включаються конкретні форми та методи організації виробництва в суспільстві, господарські зв’язки між підприємствами різних галузей виробництва.

Господарський механізм виконує ряд дуже важливих функційв економічній системі суспільства. По-перше, через господарський механізм реалізується дія і вимоги певних економічних законів розвитку економічної системи. З цієї точки зору можна говорити, що господарський механізм виступає як механізм використання вимог економічних законів. По-друге, господарський механізм виступає як механізм подолання соціально-економічних суперечностей та проблем, які виникають в процесі суспільного відтворення. Такі суперечності та проблеми постійно виникають в ході економічного розвитку. Через удосконалення господарського механізму суспільство знаходить форми їх вирішення.

По-третє, важливою функцією господарського механізму виступає реалізація відносин власності. Виконання цієї функції господарського механізму спрямоване на створення умов для існування в суспільстві різних форм власності і конкуренції між ними. В ситуації України це означає створення умов для розвитку плюралізму форм власності, роздержавлення підприємств, підвищення ефективності функціонування акціонерної власності, створення умов для підприємництва і приватної власності, для розширення виробництва і його інноваційного розвитку шляхом ефективного оподаткування та кредитування.

Четвертою важливою функцією господарського механізму є розвиток людини, її потреб, інтересів та стимулів. Роль господарського механізму полягає у розвиткові як біологічних, так і соціальних умов діяльності людини. У першому випадку мова йде про оптимальність відносин людини з природою, про створення такої еколого-економічної системи, в якій гармонічно були б поєднані умови життєдіяльності людини із збереженням навколишнього середовища. У другому випадку завдання господарського механізму полягає в тому, щоб людина стала активним суб’єктом економічних, соціальних, політичних, правових, культурних відносин; щоб у кожній з цих сфер могла бути реалізована соціальна сутність людини. До важливих функцій господарського механізму відносяться також стимулювання науково-технічного прогресу, створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів суспільства, забезпечення соціальної стабільності і високих темпів економічного розвитку.

Таким чином, господарський механізм можна визначити як сукупність конкретних форм і методів управління народним господарством, які здійснюються з врахуванням вимог економічних законів з метою розв’язання економічних суперечностей, реалізації відносин власності і створення умов для всебічного розвитку людини. Господарський механізм певної країни – це цілеспрямований, організований і активний вплив різних суб’єктів управління на процес функціонування та розвитку економічної системи, її окремих підсистем та елементів. Він виражає сукупність економічних відносин, які виникають між державою, з одного боку, та економічними суб’єктами, з другого боку, з приводу використання різних форм та методів управління народним господарством. Ядром господарського механізму виступає державне регулювання економіки. Основними об’єктами впливу господарського механізму є суспільне виробництво в цілому, окремі галузі економіки країни, окремі сфери суспільного відтворення, продуктивні сили, техніко-економічні відносини, окремі підприємства, організації та установи. Господарський механізм базується на системі соціально-економічних відносин, але включає в себе також надбудовні відносини, зокрема правові та адміністративні, культурологічні.

В основі господарського механізму ринкової економіки лежать свобода підприємництва, свобода ціноутворення та переливу капіталу і робочої сили, свобода конкуренції. Через систему вільної конкуренції, яку А. Сміт назвав механізмом дії "невидимої руки" законів ринку, відбувається саморегулювання ринкової економіки, реалізуються економічні інтереси господарюючих суб’єктів без втручання держави в економічні процеси. Але з початку ХХ ст. ядром господарського механізму стає державне регулювання економіки, широкомасштабне втручання держави в економічні процеси. Теоретично необхідність процесу державного регулювання економіки вперше довів всесвітньо відомий англійський економіст Дж. Кейнс. На сучасному етапі в більшості країн світу сформувалась змішана економічна система. Господарський механізм таких систем поєднує механізми ринкового саморегулювання із свідомим втручанням держави в такі процеси економічного розвитку, на які не можна впливати чисто ринковими засобами. Тому державне регулювання економіки можна визначити як комплекс функцій, які виконує держава, використовуючи сукупність форм та методів централізованого впливу на процеси економічного відтворення. Основними методами і важелями державного регулювання є податково-бюджетне регулювання, фінансово-кредитне, грошове, проведення активної амортизаційної, інвестиційної, антикризової та антициклічної політики. Держава також займається прогнозуванням, програмуванням та індикативним плануванням економіки, проведенням науково-технічної політики, створенням цільових програм, міжгалузевих та народногосподарських балансів.

Таким чином, найважливішими складовими господарського механізму в сучасних умовах є поєднання ринкового саморегулювання з державним регулюванням економіки. Як досить влучно зазначив П. Самуельсон, управляти економікою при відсутності того або іншого, – все одно, що аплодувати однією рукою. Але зараз активно формується і ще один важливий елемент господарського механізму – корпоративне управління. Гігантські багатогалузеві корпорації, які мають транснаціональний характер і виробляють майже 70% світового рівня товарів та послуг, за допомогою розвинутих інформаційних комп’ютерних систем вивчають структуру та динаміку сукупного попиту на ринку, цілеспрямовано формують цей попит і працюють на уже досить відомий і планомірно створений ними ринок.