Процес формування бюджетів за статтями витрат

До пріоритетних відносять такі витрати бюджету:

сплата податків у державний і місцеві бюджети;

виплата заробітної плати працівникам;

платежі в державні цільові фонди;

витрати на закупівлю матеріалів, комплектуючих, необхід­них для виконання виробничої програми підприємства;

оплата спожитої енергії.

За нерівномірного надходження коштів на рахунки коригу­вання бюджету буде доцільним не рідше одного разу на тиждень.

Оперативне управління рухом грошових коштів, з яким пов’язана більшість оперативних рішень, відображається в ди­намічних регістрах оперативного обліку і, відповідно, поточно­му управлінні фінансами підприємства. Склад показників та за­гальна кількість бухгалтерських регістрів може змінюватися залежно від виникнення нових завдань оперативного управління фінансами. У нинішніх умовах доцільно буде, крім узагальню­ючого регістру руху грошових коштів, мати регістри з управ­ління дебіторською і кредиторською заборгованістю та банків­ськими кредитами.

Складання зведеного бюджету підприємства, а також прогно­зування ставки банківського процента і платоспроможності дебі­торів дає змогу визначити обсяг прибутку, необхідний для забез­печення платоспроможності підприємства. Як джерело даних для реалізації вказаних завдань необхідно використати інформаційні носії (динамічні регістри) з руху грошових коштів. У динамічний регістр доцільно включити показники, що фіксують динаміку ви- соколіквідних активів.

Оперативне управління фінансами підприємства ґрунтується на поєднанні зведеного бюджету з динамічними регістрами, що використовуються для розв’язку кожного завдання оперативного управління фінансами.

Особливу увагу необхідно приділити управлінню дебіторсь­кою, кредиторською заборгованістю та запасами. Постійний конт­роль дебіторської заборгованості на основі даних обліку реалізації та платежів дасть змогу збирати й оцінювати інформацію про про­строчену заборгованість, настання строків виплат. У будь-який момент необхідно знати ситуацію щодо заборгованості та попере­дньої оплати як за окремими позиціями, так і за підприємством у цілому, як щодо постачальників сировини і матеріалів, так і щодо покупців продукції. Це дасть можливість синхронізувати грошові потоки підприємства, що сприятиме стабільній достатньо обґрун­тованій плановій діяльності, з одного боку, і зниженню залишків на рахунках, а отже, ефективнішому використанню активів під­приємства, з іншого.

Найбільш перспективним підходом є прив’язка бухгалтерсь­ких програм і програм для бюджетування до єдиної бази первин­ної фінансової документації (платіжних доручень, накладних то­що). У цьому випадку кожен первинний документ (наприклад, платіжне доручення) зі своєю появою одержує свої коди, з якими входить у бухгалтерську й управлінську звітність (різними для кожної з програм). Відповідно до таких кодів первинні докумен­ти із відповідною звітною фінансовою інформацією надходять, збираються і консолідуються окремо для потреб бухгалтерського та управлінського обліку. Платіжне доручення одного центру фі­нансової відповідальності, наприклад, надходить у звітність цьо­го центру, іншого — у звітність відповідного центру, а разом — у єдину систему фінансової звітності підприємства.

Усі ці вимоги необхідно враховувати як під час вибору про­грамного забезпечення, так і при його впровадженні.

Важливим фактором в управлінні фінансами є поява зворот­ного зв'язку від системи — моніторинг і контроль. Вони допо­можуть виявити відхилення від цілей розвитку підприємства, сфери, що не відповідають його завданням, а отже неспроможно­сті виходу на плановий рівень, вкажуть на причину та напрям управління за відхиленнями.