Стратегія хеджування ризиків

 

Одним із напрямів нейтралізації фінансових ризиків є активна стратегія нейтралізації із використанням похідних цінних паперів або введенням певних застережних умов до господарських дого­ворів, що забезпечують прив’язку зміни результуючого показни­ка до певного індикатора — хеджуваиня ризиків. У сучасній практиці корпоративних фінансів похідні фінансові інструменти використовуються для страхування ризиків, що пов’язані із поте­нційною зміною цін на певні активи, зокрема зміною валютних курсів, вартості сировини та матеріалів.

Механізм хеджування фінансових ризиків зміни цін на базові активи полягає в обґрунтуванні управлінських фінансових рі­шень щодо стратегії здійснення зустрічних торговельних опера­цій з купівлі-продажу базових активів на основі сукупності похі­дних фінансових інструментів. До таких інструментів відносять:

форвардні контракти;

ф’ючерсніконтракти;

опціони;

своп-контракти;

варранти та ін.

Аналізуючи особливості формування стратегій хеджування фінансових ризиків на основі зазначених вище похідних цінних паперів, необхідно наголосити на наявності функціонально- організаційних відмінностей у порядку використання похідних інструментів для цілей нейтралізації ризиків зміни цін на базові активи та отримання спекулятивного прибутку. Ідентифікація та структурування господарських операцій суб’єкта господарюван­ня із похідними цінними паперами як складових елементів стра­тегії хеджування передбачає дотримання певних критеріїв, у то­му числі:

по-перше, ідентифікація носія фінансового ризику — базо­вого активу, щодо якого існує достатньо високий рівень імовір­ності зміни масштабу цін, що, відповідно, формує загрозу нега­тивного впливу на фінансово-господарську діяльність суб’єкта господарювання і, відповідно, вимагає її нейтралізації (хеджу­вання); "

по-друге, обґрунтування типу інструменту хеджування іден­тифікованого фінансового ризику та однозначне визначення рин­кової позиції стосовно такого інструменту;

по-третє, оцінка адекватності абсолютної величини хеджу та її достатності для попередження (або покриття) потенційних зби­тків підприємства в результаті зміни масштабу цін на базові ак­тиви.

Невідповідність особливостей використання похідного фінан­сового інструменту визначеним критеріям дає змогу ідентифіку­вати його як спекулятивний.

Варіантом хеджування ризиків при обґрунтуванні емісійної стратегії суб’єкта господарювання на ринку корпоративних облігацій може вважатися введення застережень щодо визна­чення відносної величини регулярного купону, що виплачується підприємством власнику такої облігації. Отже, підприємство може випустити та розмістити такі види корпоративних облі­гацій:

корпоративні облігації із фіксованим купоном (рис. 9.9). Да­на форма фіксації величини купона за облігаціями дає змогу уни­кнути різкого зростання вартості залучення капіталу на ринку, однак підприємство повністю несе ризики, пов’язані з різким па­дінням процентної ставки і, відповідно, необхідністю «перепла­чувати»;

 

 

Рис. 9.9. Формування величини фіксованого купона за облігаціями

 

корпоративні облігації із плаваючим купоном. За такого ва­ріанта фіксації величини купона за корпоративними облігаціями (прив’язка до фінансового індикатора) підприємство має можли­вість у певний спосіб перерозподілити ризики із власником такої облігації шляхом періодичного перегляду величини регулярного купонного платежу (рис. 9.10). Серед можливих варіантів визна­чення абсолютної величини купона можна визначити такі:

 

Рис. 9.10. Формування величини плаваючого купона за облігаціями

 

корпоративні облігації із плаваючим купоном, із установле­ним максимумом величини купона дають змогу суб’єкту госпо­дарювання суттєво зменшити (залежно від величини встановле­ного максимуму) втрати, пов’язані із ризиком зростання вартості обслуговування залученого капіталу (рис. 9.11);

 

Рис. 9.11. Формування величини плаваючого купона за облігаціями із обмеженням по максимальній величині

 

корпоративні облігації із плаваючим купоном, із установленим мінімумом величини купона. Дана форма фіксації величини купон­ного платежу емітента використовується з метою підвищення інвес­тиційної привабливості облігацій, оскільки гарантує певний мініма­льний рівень доходу власників таких облігацій (рис. 9.12);

 

 

Рис. 9.12. Формування величини плаваючого купона за облігаціями з обмеженням по мінімуму

 

корпоративні облігації із плаваючим купоном, із установле­ним коридором зміни (мінімумом та максимумом) величини ку­пона — рис. 9.13.

Використання різних методів визначення величини купона дає змогу підприємству (як емітенту, так і інвестору) управляти ри­зиком зміни процентних ставок на ринку капіталу, оскільки пла­ваючий купон прив’язується до певного індикатора (на західних ринках капіталу найчастіше використовується ставка LIBOR).

 

Рис. 9.13. Формування величини плаваючого купона за облігаціями з коридором зміни

 

Питання для самоконтролю

Охарактеризуйте внутрішнє та зовнішнє середовище функціону­вання підприємства та сформулюйте поняття невизначеності.

Назвіть критерії класифікації ризиків підприємства.

Охарактеризуйте сукупний ризик суб’єкта господарювання та структуруйте його.

Визначте поняття операційних ризиків та приведіть господарські операції, реалізація яких є джерелом такого ризику.

Визначте поняття інвестиційних ризиків та приведіть господар­ські операції, реалізація яких є джерелом такого ризику.

Визначте поняття фінансових ризиків та приведіть господарські операції, реалізація яких є джерелом такого ризику.

Охарактеризуйте сучасні концепції організації управління ризи­ками.

Обґрунтуйте показники фінансово-господарської діяльності під­приємства, що можуть використовуватися в моделі оцінювання відхи­лення, приведеного на ризик.

Охарактеризуйте модель управління ризиками та визначте осно­вні її складові.

Обґрунтуйте можливі напрями застосування портфельного аналі­зу для управління фінансовими ризиками.

Визначте функціонально-організаційні характеристики управління ризиками на етапі їх нейтралізації.

Визначте основні стратегії нейтралізації ризиків.

Обґрунтуйте основні переваги та недоліки стратегій нейтралізації ризиків, що визначають сферу їх оптимального використання.

Охарактеризуйте явище толерантності ризику та визначте особ­ливості стратегії уникнення ризиків.

Обґрунтуйте оптимальну сферу використання при управлінні ризиками стратегії уникнення та стратегії утримання.

Визначте особливості реалізації стратегії страхування ризиків.

Порівняйте доцільність використання самострахування та комер­ційного страхування для потреб управління ризиками.

Обґрунтуйте функціональні моделі диверсифікації фінансових ризиків підприємства.

Визначте основні цілі хеджування ризиків як форми їх нейтралі­зації.

Порівняйте переваги та недоліки варіантів стратегії утримання ризиків (страхування, диверсифікація, хеджування).







Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 69; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.032 сек.