Диверсифікація як засіб зменшення величини фінансового ризику

Особливим напрямом управління фінансовими ризиками (у частині їх нейтралізації), прийнятих суб’єктом господарювання на утримання, є диверсифікація ризиків — фінансово- математична модель оптимізації прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок його усереднення між складовими, що хара­ктеризуються різним рівнем специфічного ризику. Загалом під диверсифікацією необхідно розуміти специфічну фінансово- математичну технологію обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо розподілу сукупного ризику суб’єкта господарювання шляхом розширення сукупності носіїв такого ризику.

Нейтралізація фінансових ризиків на основі диверсифікації тісно пов’язана із портфельним аналізом, при цьому вона може ви­ористовуватися як для диверсифікації фінансових ризиків, що пов’язані з конкретними активами (наприклад, цінні папери), так і ризиків, носіями яких є господарські операції (наприклад, дже­рела позикового фінансування). Отже, можна говорити про такі форми диверсифікації:

диверсифікація активів;

диверсифікація джерел капіталу;

диверсифікація продукції;

диверсифікація боргових зобов’язань;

диверсифікація фінансових вкладень та ін.

У сучасній практиці корпоративних фінансів використову­ються два основні критерії диверсифікації — фінансово-математична форма узгодження рівня фінансового ризику суб’єкта господарювання та абсолютної величини цільового показника. У випадку використання в процесі диверсифікації фінансових ризиків прибутковості (рентабельності) як цільового показника можна обґрунтувати такі критерії (обмеження опти- мізації):

по-перше, максимізація рентабельності (цільового показника диверсифікації) за фіксованого максимального рівня фінансового ризику:

 

 

де f® — функція цільового показника;

q — усереднене значення фінансового ризику, отримане в ре­зультаті диверсифікації;

q — максимальний рівень фінансового ризику, рівень якого прийнятний для суб’єкта господарювання в даних конкретних умовах;

по-друге, мінімізація рівня фінансового ризику за фіксова­ного мінімального рівня рентабельності (цільового показника)

 

 

Де f® — функція цільового показника;

q— усереднене значення фінансового ризику, отримане в ре­зультаті диверсифікації;

Rt — мінімально прийнятний рівень рентабельності (цільового показника), що прийнятний для суб’єкта господарювання в даних конкретних умовах.

У свою чергу, застосування в управлінні ризиками принципів стратегії нейтралізації ризиків на основі диверсифікації може стати основою обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо формування розгалуженої мережі дилерів та реселлерів (з метою зменшення залежності від одного каналу збуту); розши­рення асортименту продукції, робіт та послуг (з метою зменшен­ня залежності від ринкової кон’юнктури щодо одного продукту); розширення переліку форм грошових розрахунків, що викорис­товуються для оплати рахунків покупцями (з метою зменшення залежності від ризиків, пов’язаних із грошовими розрахунками).

 






Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 84; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.019 сек.